Хамес Родрігес. Галактичний політ

Коли національний чемпіонат втрачає того чи іншого футбольного героя, звідусіль лунають зітхання, слова жалю і невдоволення. Так є майже у всіх провідних європейських першостях. У всіх, крім Франції. Про перехід Хамеса Родрігеса до мадридського "Реала" мова велась ще з чемпіонату світу у Бразилії. Але ні в стані "Монако", ні в цілому у спортивному секторі Франції та князівства Монако великої скорботи ця новина не породжувала. В стані монегасків усі чудово розуміли, що "Монако" для Хамеса – "перевалочний пункт"; в цілому ж у футбольній Франції всі невдачі команди росіянина Олександра Риболовлєва тільки вітаються. Не люблять тут "Монако".

Хамес Родрігес – унікальний гравець. В тому, що в 23-и роки колумбієць уже виблискує на футбольному полі наче діамант, нічого дивного немає. То в Україні прийнято гравців такого віку вважати перспективними; в Європі же від дійсно обдарованих 23-річних футболістів вимагають лідерської гри, харизматичної поведінки та інших подібних проявів. Чарує інше: в 23-и Хамес встиг побути лідером уже двох міцних європейських клубів, стати кращим бомбардиром чемпіонату світу і прописатись на батьківщині в когорті легендарних футболістів.

Як воно зазвичай буває: клуби з сильною академією виховують для себе футболістів, і ті, коли пробиваються до основної команди, ростуть поруч з досвідченими партнерами, зміцнюють свій спортивний характер постійним дотриманням всіх клубних ідеалів, збагачуються вірою, наданою їм власними вболівальниками. У Родрігеса все по-іншому. І в цьому то й полягає унікальність даного футболіста.

В своєму рідному колективі – колумбійському "Енвігадо" – наш герой дебютував в 15 років. В сімнадцять з половиною відправився на чужину – хай навіть і в недалеке зарубіжжя. Став у аргентинському чемпіонаті наймолодшим іноземним гравцем в історії змагання, а потім і наймолодшим легіонером-автором голу. Просторів Латинської Америки Хамесу уже було замало. Хлопця запримітили скаути європейських команд (найперше італійських, але з "Удінезе" не вдалось домовитись) і в 2010-му колумбієць перебрався до Старого Світу. "Порту" – команда-спеціаліст з пошуку і огранки талановитої латиноамериканської молоді, заплатив аргентинському "Банфілду" трохи більше п’яти мільйонів євро (щоправда, частина прав на гравця залишилась в аргентинського клубу).

Змінилось у футбольному житті Хамеса все: футбольне оточення, футбольна культура, стиль футболу, якість партнерів і суперників, але не змінився Хамес. Хлопчина з відверто дитячим обличчям поєднував у собі, здавалось би, непоєднуване: відкриту душу і залізну витримку та холоднокровність. Хамес просто робив те, що вмів, не сам адаптуючись до колективу, а змушуючи змінюватись усю команду. Змінюватись в кращий бік. Три чемпіонські титули в Португалії, перемога в Суперкубку країни і Лізі Європи – гідний здобуток Хамеса на Піренеях.

На "Драгао" Родрігес, попри свою природну холоднокровність та витримку, грав невимушено, романтично, що трохи бентежило досвідчених у футбольній справі людей, яким була небайдужою доля колумбійця. В дорослому європейському футболі все менше й менше знаходиться місця романтиці, імпровізаціям; це сфера, в якій, щоб вижити, потрібно бути пристосованим до найжорсткіших законів. Хамесу бракувало досвіду. Але, попри те, Родрігесом уже тоді цікавились європейські гранди. Та найрішучішим у боротьбі за молодого таланта виявився французький "Монако".

Команда Клаудіо Раньєрі стала ідеальним місцем для продовження кар’єри Хамеса. Родрігес потрапив під опіку тренера, якого критикували за все на світі, окрім вміння якісно працювати з молоддю. Родрігес опинився в команді, яка не знаходилась під шаленим тиском відповідальності (у "Монако" мало вболівальників у Франції; більше того, монегасків в країні Віктора Гюго недолюблюють), в якій підібрався унікальний склад зі сплаву досвіду та молодості, і яка, хоч і виділялась серед учасників чемпіонату потужним кадровим наповненням, кожен свій заліковий бал повинна була вигризати. В таких умовах Хамес Родрігес прогресував зі швидкістю світла. Про відточення ігрової майстерності колумбійця мову потрібно вести в другу чергу (з цим у колумбійця ніколи проблем не було; навіть в ранньому дитинстві Хамес виділявся чудовою вправністю у володінні м’ячем). Головним здобутком французького етапу кар’єри Родрігеса стало зміцнення його психології; остаточне виділення з низки людських якостей схильності до лідерства, усвідомлення того, що навіть з вродженою простотою в поведінці Хамес може бути людиною, яка об’єднує колег і робить на полі трохи більше, ніж просто грає у футбол.

Клаудіо Раньєрі ні перед ким зі своїх підопічних не клав рамок, але про Хамеса дбав особливо. Дбав тим, що довіряв на полі одну з найбільш відповідальних позицій, не наголошуючи при цьому на особливій ролі колумбійця і не висуваючи до нього завищених вимог. Родрігес і сам все чудово розумів – і просто робив свою справу. "Монако" протягом сезону діяв у різних тактичних схемах. Але однією з найближчих Клаудіо Раньєрі була формація 4-3-1-2, де колумбієць виконував роль тієї самої "одинички". У Франції така модель популярна, а от в інших європейських першостях доволі небагато колективів її використовують. Така схема вимагає від команди наявності висококласних, технічно обдарованих виконавців, здатних грати варіативно і мобільно перелаштовуватись по ходу гри. Хамес був гравцем, який зв’язував атаку з півзахистом та захистом; плеймейкором, вільним художником, футболістом, що діяв по всій ширині поля на атакуючому фронті. Від колумбійця не вимагали чорнової роботи; він мав творити, що із задоволенням і робив.

На рахунку Хамеса в минулому чемпіонаті Франції дев'ять точних ударів, однак головна цінність – це результативні передачі. Їх у колумбійця назбиралось у Лізі 1 12, що стало найкращим показником та допомогло Родрігесу стати одним з кращих гравців чемпіонату Франції за різноманітними версіями. Далі був чемпіонат світу, про події якого в аспекті Хамеса розповідати не потрібно – всі й так все бачили на власні очі. Родрігес у збірній Колумбії проявив не тільки свої лідерські, харизматичні якості, а й зарекомендував себе в якості універсала, здатного закрити майже будь-яку позицію в атаці. Цілком природно, що кращого бомбардира бразильського Мундіалю захотіли бачити в рядах одного з найбільш статусних і популярних клубів світу.

Пристрасть босів мадридського гранда до всього зіркового, всього найкращого, що є у футбольному світі, вже ні для кого не може бути одкровенням. Щодо питання трансферної політики "Реала" можна дискутувати годинами, знаходячи десятки, а то й сотні аргументів як на користь правильності "галактичного" вектору трансферної політики мадридців, так і на користь його неправильності. Земля кругла, небо голубе, а "Реал" скуповує зірок… Це прописні істини.

Куди більше граней у питанні вибору самого Родрігеса. "Реал" – це ж не тільки один з найсильніших і найкращих клубів планети; це ще й місце, де дуже легко загубитись, будучи навіть шалено талановитим; це ще й команда, далеко не кожен новачок у якій стає своїм. Але, але… Ризику не позбавлена жодна серйозна справа у житті.

Шанувальники таланту Родрігеса можуть знайти чимало аргументів на користь того, що колумбієць таки заграє у Мадриді. Звісно, поки що всі вони будуть суто теоретичними, але через те не позбавленими здорового глузду. Хамес, на відміну, до прикладу, від іншого новачка "вершкових" Тоні Крооса, може зіграти не тільки в центрі поля, а й на фланзі атаки. Родрігеса легко адаптувати майже до будь-якої ігрової схеми, його, врешті, можна ефективно використовувати у грі на контратаках. Колумбієць легко вживається на полі з будь-якими партнерами – будь то зірки планетарного масштабу, нещодавні дублери чи вихідці із академії. Хамес може бути прихованим лідером: людиною, яка у важкий момент не піддасться загальнокомандній паніці і заведе партнерів. Але інший бік медалі: кого колумбієць збирається витісняти з основи, якщо "Реал" не здійснить кілька гучних трансферів на експорт (в "Монако", зокрема, ніби збирався Ді Марія, але, схоже, цьому переходу не судилося збутись). І чи готовий Хамес до ролі запасного?

Втім, оскільки "Реал" не пошкодував за Хамеса такої шаленої суми (в районі 90 мільйонів євро), то можна припустити, що у Карло Анчелотті є план по швидкій і безболісній "імплантації" новачка в структуру мадридського гранда. Для Хамеса співпраця з таким видатним наставником – величезний плюс і підстава вважати, що все дійсно буде добре. Кому-кому, а Карлетто не звикати поєднувати на одному горизонті цілу низку футбольних зірок.

Відколи "Реал" почав проявляти свою зацікавленість в послугах Родрігеса, молодий колумбієць трохи вибився з колії. Спочатку він визнав, що "Реал" – то його мрія, потім в інтерв’ю одному з телеканалів заявив, що хоче залишитись і залишиться в "Монако", а ще пізніше відмовився грати за французький клуб, обмежившись тільки тренуваннями (боячись отримати травму). Родрігес точно не втратив голови. Він просто мріяв і сумнівався. А сумніви – то шлях до істини.

Фото - Getty Images