Шахтар - Реал Сосьєдад 4:0. Тактичний аналіз матчу

Формації команд

Мірча Луческу досить неочікувано, якщо зважити на всі попередні матчі в Лізі Чемпіонів, вирішив зіграти з Фредом в опорній зоні. Цим наставник «Гірників» відразу дав зрозуміти, що команда готова ризикувати, щоб досягнути необхідного результату. В воротах розташувався Андрій П’ятов, в центрі захисту – пара Олександр Кучер і Ярослав Ракицький, справа – Даріо Срна, на протилежному краю захисту –Шевчук. В’ячеслав в парі з Бернадом значно менше працює вперед, що пов’язано з тактичними завданнями від тренера та маневром від бразильця. В опорній зоні вийшли Тарас Степаненко з Фредом, в атаках Фред працював вище і ближче до правого флангу нападу. Лівий вінгер – Дуглас Коста, який постійно звужував гру до середини, і правий - Бернард, що працює на ширину атаки. На вістрі – Адріано, під ним – Алекс Тейшейра.

Наставник «Біло-синіх» Ягоба Аррасате використовує різні тактичні формації, зазвичай віддаючи перевагу схемі «4-3-3», яка була обрана і цього разу з перебудовою в захисті на тактичну схему «4-1-4-1». Метою цього було відрізати півзахист суперника від ланки нападу та збільшити чисельно кількість гравців групи атаки. Можна зробити висновок, що діями в захисті в першому матчі між суперниками Аррасате був задоволений, тому використовував такий підхід до оборони, як і в Сан-Себастьні, а от щодо атаки команди, то були внесені певні зміни. В воротах розташувався Клаудіо Браво, в центрі захисту - пара Іон Ансотегі та Іньїго Мартінез, зліва – Альберто де ла Белья, який активно підтримував атакуючі дії команди, на протилежному краю захисту – Ліассін Кадамуро. В опорній зоні між лініями захисту та півзахисту – Горка Елустондо, над ним двійка півзахисників спрямованих на атакуючі дії - Хабі Прієто і Рубен Пардо. Справа в нападі – Чорі Кастро, зліва – Карлос Вела і по центру – Антуан Грізман, останніх двоє постійно змінювали свої позиції, маневруючи в фланг і в середину поля, відволікаючи своїм маневром центральних захисників «Шахтаря».

Тактичні задуми від наставників і їхній вплив на старт матчу

Фактично Аррасате вирішив зіграти без центрфорварда, але функції фальшивої дев’ятки почергово виконували Вела і Грізман. Очевидно, що при аналізі гри «Гірників» проти «Байєра» були помічені недоліки високого пресингу від «Шахтаря» і таким чином Аррасате намагався убезпечити себе від цього компоненту гри в виконанні команди Луческу. Для цього він збільшив групу гравців в середині поля завдяки зміщенню когось з двійки Грізман - Вела до середини. І потрібно сказати, що такий підхід дуже добре працював, що стосується виходу з-під пресингу.

Луческу також дещо змінює гру в нападі чи намагається повернутись до взаємодій, які працювали в донеччан в минулорічній Лізі Чемпіонів. Взаємодія між Бернардом і Шевчуком на фланзі нагадує взаємодію Развана Раца і Вілліана, коли вінгер глибоко в атаці працює на ширину поля, а крайній захисник при підключеннях звужує гру, входячи в зону «інсайда». В цій грі Шевчук не працював на звуження, більше приділяючи увагу діям в захисті. Ці завдання були покладені на Тейшейру або Косту, коли вони зміщувались на лівий фланг нападу «Гірників». Якщо Луческу продовжить будувати атакуючі дії таким чином, то Тайсон остаточно втратить місце в стартовому складі. Справа в тому, що Тайсон завжди працює на звуження і не вміє витримувати ширину атаки, як Бернард, для Тайсона необхідний простір між лініями захисту, куди він вміє входити на швидкості.

З перших хвилин гри донеччани спробували застосовувати високий пресинг при втраті м’яча на чужій половині поля, але баски були готові до такого розвитку подій, тож завдяки вище описаним тренерським задумам доволі легко виходили з-під нього. Але і тут вже варто відзначити Мірчу Луческу: в «Гірників» був чіткий і заздалегідь заготовлений план Б на гру. «Шахтар» не став продовжувати тиск на центр поля, а спокійно віддав перевагу супернику, досить глибоко сідаючи до власних воріт, компактно розміщуючи по полю дві лінії по чотири гравця, над якими розташовувались Тейшейра і Адріано.

Фото - Анатолій Спіца

Тут важливо розуміти, що такі дії «Шахтаря» засновані на тактичних побудовах. Інколи "гірники" виглядають пасивно на половині поля суперника, коли він перебуває з м’ячем, та обмежені в рухливості, та це дозволяє дуже компактно розташовуватись на власній половині, очікуючи на просування опонентів між зони дій захисників та півзахисників. Після цього підопічні Луческу ще звужують простір з дуже широко розставленими вінгерами, що дозволяє швидко виходити з оборони в напад кількістю не менше чотирьох-п’яти гравців.

В таких випадках нападники «Реал Сосьєдаду» позбавлялись головного свого козирю, адже компактно працюючи в зонах, гравці «Шахтаря» позбавляють можливості маневру суперника. Іншою складовою такого розташування був залишений простір між півзахисниками і двійкою гравців лінії атаки. Що мається на увазі: донеччани дозволяли входити в цю зону суперникам, контролюючи м’яч в позиційних атаках, але завдяки високому розташуванню від Тейшейри і Адріано, весь час тримали в напрузі захист басків. В таких випадках суперники залишались два в два або три проти двох, що дозволяє при перехопленні м’яча і підтримці флангових вінгерів виходити в контратаки кількісно не менше 4 гравців.

Тож віддавши м’яч і територію супернику, «Гірники» продовжували вести гру або, перефразовуючи, гра розвивалась по плану Мірчі Луческу, як мінімум, з 15-ї хвилини першого тайму, коли гравці «Шахтаря» зрозуміли, що план А з пресингу не працює. І з плином поєдинку, з наставання втоми і втрати концентрації в господарів поля почали виникати моменти, що втілилось в забитий гол під кінець тайму.

Після перерви, маючи перевагу в рахунку, «Шахтар» отримав можливість вести гру в цьому ж ключі, а враховуючи перевагу як в командній, так і в індивідуальній швидкості підопічних Луческу, питання другого голу було лише питанням часу і реалізації моментів. Фактично другий тайм став повторення другого ж тайму між суперниками в Іспанії. «Гірники» отримали багато простору попереду, що мали б реалізувати і без помилки захисників «Реалу».

Цілком виправдало себе і переведення Фреда в опорну зону, так інколи в захисних діях він не завжди покривав простір і з його зони розпочалось декілька хороших атак басків, але тут впершу чергу варто відзначити рух Фреда в атаці. Розташовуючись трішки вище Степаненка, він вів зміщення в правий фланг, що дозволяло Кості маневрувати по всій ширині поля, а Даріо Срні активніше підтримувати атакуючі дії. Також при перехопленнях м’яча Фред був тим гравцем, що здатний швидко розпочинати атаку першим пасом. В попередніх матчах ми вели мову про те, що втрата Фернандіньо змушує Луческу використовувати в позиційних атака Даріо Срну як гравця, що направляє і задає темп розвитку атак, що добре працювало в чемпіонаті України. В першій грі проти «Реалу» тиск на правий фланг і центр від «Біло-синіх» показав недоліки такого підходу. Даріо просто немає навиків працювати в цій позиції, крім цього обмежувалась варіативність атак по його флангу. Фред, по крайній мірі, в цій грі замінив Фернандіньо, він найбільше зустрічався з м’ячем і працював в високим рівнем точності в передачах, можливо без останнього загострюю чого пасу, та все ж головним завдання в нього було доведення м’яча до Тейшейри чи Кости, з чим він повністю справився.

Порівняльні характеристики Дугласа Кости з Карлосом Велою і Бернарда з Антуаном Грізманом

Інфографіка клікабельна

З порівняльних характеристики вінгерів «Шахтаря» і двійки нападників «Реалу» добре помітно, наскільки різнились плани на гру від наставників. Якщо в «Гірників» Коста працював справа зі зміщенням в середину, а Бернард витримував ширину на протилежному краю, то в басків і Вела, і Грізман працювали на пошук зон без визначеного місця. Це не є недоліком чи перевагою, але засвідчило, що в такому випадку фланги «Реалу» працювали не дуже добре, активності від крайніх захисників було не достатньо, це дозволяло мати кількісну перевагу в центрі поля, і більше контролювати м’яч, проте не давало необхідної ширини для розтягування побудов господарів поля.

Статистика

Підсумки

Як і в першому матчі між суперниками, так і цього разу донеччани змогли реалізувати свої основні переваги, а саме швидкість ведення атакуючих дій та вищу індивідуальну майстерність, якщо сумувати всіх гравців групи атаки обох команд. Перемога, безперечно, стала можливою завдяки добре побудованій грі від Мірчі Луческу. Якщо першого разу баски могли десь нарікати на відсутність досвіду та, в якійсь мірі, на вдачу, адже в них було декілька дуже хороших моментів ще до перерви при рахунку – 0:0, то цього разу «Шахтар» володів ігровою перевагою та вів гру за власним сценарієм на протязі 75-80 хвилин гри, що дозволило «Гірникам» здобути дуже впевнену перемогу.