Завдяки та всупереч ДНК. Про вихід Роми до півфіналу Ліги Чемпіонів

Рим - унікальне місто. Не лише завдяки історії, а і його поточному статусу. Це місто було останнім приєднаним до Італії в процесі її об'єднання у 19-му столітті, занадто довго було відірваним від країни. Навряд чи знайдеться ще одна країна, мешканці столиці якої страждають комплексом неповноцінності по відношенню до провінції, чують глузування на свою адресу за свій дивний акцент, дивну вимову, за незрозумілий іншим діалект, який здається відсталим. Навряд чи знайдеться ще одна країна, мешканці столиці якої залишають її в пошуках кращого життя в провінції, здебільшого - роботи. Рим - саме таке місто. Він значно бідніший за північних гігантів, його відносять до півдня країни. З останнім географічно можна посперечатися, але не соціоекономічно і не політично.

Вічне місто за своїм станом і менталітетом ближче до Неаполя, ніж до Мілану. Політичне життя країни вирує на Півночі, саме звідти походять більшість провідних політиків. Заклики відкинути кризові регіони, які тягнуть країну вниз, чутно не з столиці, як було б у будь-якій іншій країні, а з провінції, і мало не в бік столиці. Римляни часто відчувають себе "громадянами другого сорту", не менше, ніж мешканці півдня. Позначається це все і на футболі. Столиця колишньої відсталої у всіх сенсах Папської області розвивалася набагато повільніше, ніж північ, не була спроможна вкладати в футбол такі ж суми. 80-100 років тому футбольними центрами країни були Мілан, Турин, Генуя, межа футбольного успіху проходила значно північніше Риму - у Болоньї. Навіть наказ Беніто Муссоліні об'єднати всі римські клуби з метою підвищити футбольний престиж столиці не допоміг - новоствореному AS Roma не вдалося стати машиною для завоювання трофеїв. Власне, вже саме заснування руками кривавого фашистського диктатора клубу з лівим політичним ухилом виглядало неприродним, таким, що суперечить здоровому глузду. Так "Рома" і жила.

Лише три Скудетто, безліч других місць, певна кубкова слава (9 Коппа Італія), невдачі у Європі. Вболівальники команди навчилися страждати, навчилися знаходити задоволення у маленьких радощах. "Рома" стала клубом душі, клубом найкращих естрадних пісень на його честь, клубом самовідданих гравців, клубом великих капітанів - Агостіно Ді Бартоломеї, Джузеппе Джанніні, Бруно Конті, Франческо Тотті, Даніеле Де Россі.

Народним клубом, навколо якого вирує життя міста. Вболівальники пишалися гравцями (особливо двома останніми), адже ті у свої найкращі роки були гідними найкращих клубів світу, але воліли померти в футболці "Роми". Саме завдяки цим особистостям клуб отримував заслужену повагу в світі, саме за це вважався особливим. Не завдяки результатам.

Вболівальники звикли, що у лізі команді завжди бракує чогось, звикли до вимкнення у вирішальні моменти, звикли до несподіваних кількатижневих провалів, що руйнували весь сезон. На Євроарені команда більше запам'ятовувалася оглушливими провалами та скандалами. Монета, що влучила в арбітра Андерса Фріска, 1:7 від "Манчестер Юнайтед" (до речі, той матч відбувся 10 квітня 2007-го року), 1:6 від "Манчестер Сіті" вдома. Навіть найуспішніший похід в турнірі закінчився найболючішою поразкою - вдома, на "Стадіо Олімпіко", у фіналі, у серії пенальті, від "Ліверпуля" (1984-й рік). Нинішній похід у Лізі Чемпіонів ще й вважався неймовірно успішним. Чудова гра проти "Челсі" в обох матчах, прохід його та "Атлетіко" в групі, видряпана загальна перемога над "Шахтарем", вельми гідний виступ на "Камп Ноу". При цьому останній закінчився традиційно - "Рома" знову забивала сама собі, на цей раз - в прямому сенсі, вкотре не реалізовувала чудові нагоди забити. Крім того, відволікаючись на Лігу Чемпіонів, стрімко втрачала очки у лізі і ризикувала (і донині ризикує) не потрапити до турніру у наступному сезоні. Тобто була типовою лузерською "Ромою". До вчорашнього матчу. Його результат здатний змінити все. Змінити ДНК клубу.

Які передумови були для одного з найбільших камбеків в історії Ліги Чемпіонів? Ніяких. У попередньому сезоні "вовки" встановили клубні рекорди за забитими і набраними очками, Едін Джеко - за забитими одним гравцем команди протягом одного сезону. Взаємодія боснійця з Мохамедом Салахом і схема 3-4-3 (3-4-1-2) дозволили нам побачити мало не найяскравішу "Рому" у 21-му столітті. Проте ані Скудетто, ані Кубок команді не скорилися, у Лізі Європи з власної вини "по-ромівськи" була втрачена перемога над "Ліоном". Еусебіо Ді Франческо, який замінив Лучано Спаллетті на посаді головного тренера, знищив ту "Рому" в рекордні терміни. І справа не лише у продажу Салаха. Його "Рома" відчуває величезні проблеми у позиційній атаці, слабко грає проти "автобусів", провалюється в обороні під час контратак.

Спочатку одному з найулюбленіших гравців команди часів останнього Скудетто не вдавалося побудувати й гру проти грандів, через що деякі навіть вважали його недостатньо компетентним тренером на такому рівні. Архітектор "Сассуоло", який творив дива з цим скромним клубом, здавалося, ще не вийшов на рівень, що дозволяє керувати грандом. Про це свідчила і його впертість, небажання відмовлятися від улюбленої тактичної схеми 4-3-3. Навіть коли довелося це зробити - він якомога швидше повернувся до неї. І після невдалих матчів гнув свою лінію, заявляючи про вірність обраного шляху. Що в період невдач здавалося дурістю.

Чи гідна клубна структура загалом півфіналу Ліги Чемпіонів? І тут напрошується відповідь "ні". Президент Джеймс Паллотта керує клубом з Бостона, рідко з'являється у Римі, нерідко конфліктує з Радою директорів і з функціонерами клубу. Він більше заклопотаний проектом нового стадіону, постійно затримуваного владою, марить про перетворення клубу на світовий бренд, посилено займаючись маркетингом у всіх частинах світу. Він марить мільйонами вболівальників у Північній Америці, відкриває клубну радіостанцію з метою боротися з дев'ятьма римськими, які обговорюють ситуацію в клубі протягом 24-ох годин на добу. При цьому поточним справам приділяє мало уваги. Функціонери клубу часто говорять про вакуум влади. Йому й досі згадують вислів про те, що ще нещодавно вважав соккер тупим видом спорту.

Не подобається вболівальникам і його скупість. Найважчі роки правління Розелли Сенсі, марнотратство колишнього спортивного директора Вальтера Сабатіні поставили клуб у важке фінансове становище. Для відповідності Фінансовому Фейр-плей доводиться продавати гравців щороку, відбиваючись від заяв вболівальників і журналістів про те, що клуб став супермаркетом. Джеко мало не продали в Англію у січні, і угода зірвалася в останню мить, не в останню чергу через бурхливі протести вболівальників. А якби вона відбулася - у команди не було б шансів пройти навіть "Шахтар". Оскільки новий спортивний директор Мончі завалив два трансферних вікна поспіль. Власне, через це лави запасних у команди просто немає. Особливо провальним виглядає запрошення "нового Златана Ібрагімовіча/Денніса Бергкампа" Патріка Шика. Молодий чех, куплений в "Сампдорії" за майже 40 мільйонів, більшу частину сезону травмований, ще не забивав у лізі, і не здатний ані грати разом з Джеко, ані гідно підміняти його. Після одного з невдалих експериментів тандему Ді Франческо навіть заявив, що більше не випускатиме їх у стартовому складі одночасно. І ось вчора вони знову опинилися на полі...

Так завдяки чому все ж "Рома" опинилася у півфіналі Ліги Чемпіонів? Завдяки тому ж Ді Франческо. Він спромігся пройти крізь невдачі і критику і побудував потужну команду, яка відмінно пресингує, впевнено обороняється і блискуче діє на контратаках. Все це допомагає проти грандів. Довгі закидання під своєчасні вибігання вперед Джеко, Перотті та Ель-Шаараві вже змушували капітулювати "Шахтар", "Наполі" (4:2 у Неаполі, схоже, позбавили "партенопейців" Скудетто у їх рекордному сезоні), "Інтер", "Челсі" і ось тепер саму "Барселону". Вчора він знову змусив себе відійти від 4-3-3 і це знову спрацювало. Завдяки вірі та характеру, адже після першого матчу і його "брехливого" (Джеко) результату команда відчувала не розпач, а гостре бажання відігратися. Той самий Мончі, наприклад, нагадував про 3:0 над "Челсі". Завдяки чудовому воротареві Аліссону, який щоразу рятує команду і блискуче грає ногами, що дозволяє пересувати лінію оборони вище. Завдяки тандему центральних захисників Фасіо-Манолас, який вміє стати стіною у вирішальну мить. Грек ще й продемонстрував характер, гідно відповівши на автогол у першому матчі. Завдяки найкращій трійці опорників у Серії А Де Россі-Строотман-Наїнгголан. Персонально - завдяки душі капітана, адже Даніеле після хвилі критики і розмов про старіння та падіння форми, після автоголу у першому матчі зібрався у вирішальну мить і взяв на себе виконання найважливішого пенальті.

Завдяки бурхливому у всіх сенсах Раджі, який палить, п'є, гуляє до ранку, а у вільний від усього цього час - вигризає кожен метр поля. Він не переходить до сильнішого клубу лише оскільки почувається відмінно у Римі, де йому дозволяють все це робити. З іншого боку, якби йому не дозволили цього робити - він не був би Раджею.

І є ще Джеко. Геніальний форвард з неймовірним почуттям голу, неймовірною працездатністю та вмінням допомагати у глибині поля. В "Манчестер Сіті" він забивав не менше (часто при виході на заміну), при цьому у порівнянні з Серхіо Агуеро вважався дещо "дерев'яним", менш варіативним. Тому був улюбленцем вболівальників і не отримував визнання фахівців. Саме у Римі він демонструє, наскільки варіативний насправді, наскільки багатогранний. У свої 29 Агуеро сидить у запасі "Сіті" і вилітає у чвертьфіналі Ліги Чемпіонів. У свої 32 Джеко - один з найкращих форвардів планети. Він вже залишився в історії завдяки одній суперсенсації - перемозі у Бундеслізі в складі "Вольфсбурга" і 5:1 над "Баварією". Вчорашня виглядає гучнішою.

Здається несправедливим, що відразу після відходу Франческо Тотті "Рома" виходить у Лізі Чемпіонів туди, куди Імператор її не виводив. Здається несправедливим, що гучного успіху досягла не яскрава торішня "Рома" досвідченого та статусного тренера, а нестабільна сьогоднішня у розпалі важкого і неоднозначного сезону і під керівництвом тренера-початківця, який чимало помилявся. Хоча, можливо, мова просто про передачу естафети. Тотті з його флером, з його яскравістю, пішов. Іншого такого не буде ніколи. Востаннє повний "Олімпіко" збирався на його проводи. Вчора стадіон знову був повним, стежачи за передачею естафети наступному поколінню. Можливо, не такому яскравому. Зате переможному. Зрештою, маркетинг, стадіон, радіо, Мончі, який творив дива у "Севільї", Ді Франческо, закоханий в клуб - все це правильна стратегія. Вболівальникам "Роми" варто лише почекати. А набагато легше чекати та вірити у правильність обраного шляху з півфіналом Ліги Чемпіонів у кишені. І це ще не межа. Реванш на "Олімпіко" у Києві за ту невдачу у фіналі на "Олімпіко" у Римі - чому ні? І "Ліверпуль" під рукою.

Фото - Getty Images, Zimbio.com