"Нема відчайдушного бажання виграти ЛЧ". Як Ман Сіті розвивається після чемпіонства

Що з Ман Сіті після чемпіонства?

За попередні кілька років бути чемпіоном Англії стало поганою прикметою. Двічі “Челсі” та один раз “Лестер” після тріумфу в Прем’єр-лізі провалювали не лише захист титулу, але й наступний чемпіонат загалом з короною на голові.

На сьогодні останнім, хто уникнув долі голого короля, був саме “Манчестер Сіті”. Після чемпіонства 2014 року “містяни” закінчили наступний розіграш АПЛ на другому місці. Судячи з результатів поточного сезону, вони повторять той результат команди Мануеля Пеллеґріні - провалу точно не буде.

Бо під керівництвом Ґвардіоли “Манчестер Сіті” прогресує навіть після перемоги в чемпіонаті - хоч це й важко уявити після феноменального тогорічного перфомансу з кількома побитими рекордами. Хосеп ще має простір для розвитку - як в командному, так і в клубному контексті.

Зараз “містяни” лідирують в Прем’єр-лізі, знову є найрезультативнішою командою дивізіону і при цьому знову переживають тривалі травми основних виконавців. Направду, є відчуття, що світ ще не бачив усієї сили творіння Ґвардіоли, бо в оптимальному складі Ман Сіті ще себе не показав.

Відмінності між попереднім та теперішнім сезонами манкуніанців, утім, теж є. Одна з найяскравіших - літня трансферна кампанія. Рік тому, перед сезоном 2017/18 “Манчестер Сіті” накупив футболістів майже на 227 млн фунтів, підписавши Бенжамена Менді, Бернарду Сілву, Кайла Уокера, Едерсона та інших. Зараз уже можна сказати, що з тих трансферів почалось чемпіонство “містян”.

А от літо 2018 категорично відрізняється від попереднього. Чемпіони Англії зробили лише одне велике придбання: за 61 млн фунтів підписали з “Лестера” Ріяда Мареза, якого вели давно й пробували переманити раніше. Алжирець настільки був потрібен Ґвардіолі, що клуб зробив його другим найдорожчим придбанням у своїй історії - після Кевіна Де Брюйне.

Але контраст між трансферними кампаніями та тенденція помітні - клуб відійшов від гігантських витрат.

Нічого дивного, адже Ман Сіті зберіг усіх провідних виконавців, тому потребував мінімум підсилення. Одним з таких мав також стати Жоржіньо з “Наполі” - італійця боси “містян” розглядали як наступника 33-річного Фернандіньо, який от-от закінчить кар’єру в команді, а гідної йому заміни по позиції немає.

Але хавбек пішов за Саррі в “Челсі” й зараз показує, чому його так хотіли бачити на “Етіхаді” - плеймейкерські здібності Жоржіньо уже захопили АПЛ, а сам футболіст нещодавно побив рекорд ліги за кількістю передач в одному матчі (180 пасів проти “Вест Гема”).

Для системи Пепа він був би ідеальним трансфером, але “містяни” боротьбу за нього (як і за Фреда “Манчестер Юнайтед”) програли. Тому проблема “позиції Фернандіньо” є невирішеною для команди та клубу. Але це стосується лише майбутнього - зараз манкуніанці від цього не страждають.

Чи змінилось щось у грі “містян”?

В травні, коли “Манчестер Сіті” уже був чемпіоном, Ґвардіола в ефірі Sky Sports розповів про постчемпіонський досвід.

“Після перших титулів у “Барселоні” та “Баварії” мене найбільше хвилювало те, як гравці тепер будуть бігати без м’яча. Зараз моя головна ціль - переконатись, що з цим немає проблем. Момент, коли після втрати м’яча гравець думає: “Ні, не побіжу” - це момент, коли програється матч.”

Мотивація гравців на високому рівні - запобіжник від провалу після успішного сезону за версією Пепа. В “Манчестер Сіті” він спробував втримати її складнішими вимогами до футболістів - влітку каталонець на передсезонних товарняках награвав нову схему.

Це були 3-3-4 й ні, це не одрук. Ґвардіола грав у схожій системі в “Барселоні” Йохана Кройффа - одного з наставників з великим впливом на становлення Пепа-тренера. А пізніше грав за нею під кінець тренерства на чолі “блауґранас”.

Хоча мотивація гравців - не єдина причина, чому Хосеп впроваджує 3-3-4 в Ман Сіті. Ця схема, зокрема, допомагає приховати слабкості опорника, позиція якого, як ми вже знаємо, скоро буде проблемною для “містян”.

Але за межі літніх спарингів випробування 3-3-4 не пішли. Можливо, ще не було доречного суперника, щоб використати схему (наприклад, повністю зосереджений на захисті опонент). Або завадила травма на старті сезону головної зірки команди Кевіна Де Брюйне, без унікального ігрового інтелекту якого відважитись на перехід Ґвардіола не посмів.

Тому поки Де Брюйне лікувався та відновлювався (лише минулої суботи повернувся на поле й готовий зіграти проти “Шахтаря”), “Манчестер Сіті” грав за звичними 4-3-3 або 4-1-4-1 (а поряд звично мало грав Олександр Зінченко).

На мотивацію футболістів це не вплинуло. Бо результати в манкуніанців такі, наче продовжується попередній сезон. Або ні, не так. Проблеми з мотивацією дались взнаки лише раз - коли в першому турі ЛЧ “містяни” вдома програли “Ліону” 1:2. Але тоді збудником став один очевидний фактор - Ґвардіола, який зазвичай запалює гравців бурхливими емоціями на бровці, пропускав поєдинок через дискваліфікацію.

Зараз це єдина поразка Ман Сіті в поточному сезоні. Плюс ще двічі команда зіграла внічию - з “Вулвергемптоном” (1:1) та нещодавно з “Ліверпулем” (0:0). Решта матчів - лише перемоги, п’ять з яких є розгромними.

До речі, та гра з мерсисайдцями на “Енфілді” виявила ще одну зміну в грі “Манчестер Сіті”, в яку у виконанні Ґвардіоли було б важко повірити, не побачивши.

Пепа настільки в минулому сезоні налякала загрозлива атакувальна трійця “червоних” Мане-Фірміно-Салах, що він - адепт конструктивного видовищного футболу - зіграв проти банди Клоппа в захисний футбол з низькою лінією оборони (володіння м’ячем 47% - ну хто б у таке повірив до гри?).

Такою команду каталонця ще не бачили. Хоча навіть в насамперед обережній манері вони майже добились свого, що підтвердило правильність дій Ґвардіоли. І показало: в унікальних випадках він може відходити від своїх догм.

Але протистояння з “Шахтарем” це ніяк не стосується - при всій повазі до “гірників”.

“Містяни” готові завоювати Лігу чемпіонів?

За слова Ґвардіоли, ні. Попри те, що перед стартом нового розіграшу ЛЧ букмекери вважали “Манчестер Сіті” головним фаворитом. Пеп каже, що не відчуває цієї готовності й що АПЛ для нього важливіша за Лігу чемпіонів.

“Якщо треба вибирати, то це Прем’єр-ліга. Навіть не сумніваюсь. Велика помилка думати: “АПЛ виграли, тепер треба брати ЛЧ”. Гра в Прем’єр-лізі демонструє стабільність команди. А Ліга чемпіонів надто залежна від окремих моментів, які завжди будуть важливими при зустрічі рівних суперників.

У мене немає відчайдушного бажання виграти Лігу. “Барселона” вперше виграла її 1992 року. Алекс Ферґюсон дуже довго чекав на цю перемогу. Такий цей турнір. Фокусуватись лише на ньому - помилка. Але, звісно, ми спробуємо виграти його.”

Проміжні позиції “містян” сприяють цьому, навіть попри поразку в першому турі. В поточному розіграші Ліги чемпіонів у них найкращий показник якості високого пресингу - PPDA (умовно, скільки пасів встигає зробити суперник, поки в нього не відберуть м’яч) у них 5,96.

Крім цього, у них найбільша в турнірі кількість гострих та глибоких передач, а також забігів із м’ячем. Для порівняння, в минулому розіграші ЛЧ перемогла команда, у якої саме такі показники були топовими. Хоч “Реал” не лише в цьому був крутим.

У нас є хороша нагода самостійно оцінити прогрес “Манчестер Сіті” та їхні шанси на тріумф в ЛЧ за матчами проти “Шахтаря”. Обидві команди не змінились за рік в плані стилю, тому на фоні торішніх поєдинків інші зміни будуть помітними - швидше за все, не на користь української команди.