Шахтар не міг зіграти краще. М'якотілість півзахисту, звичні проблеми оборони – глухий кут для Фонсеки

Домінування закладене в природі "Манчестер Сіті". Рідкість, коли ця команда не контролює м'яча і веде гру від суперника. Але такі нетипові випадки бувають, що лише підкреслює високий клас колективу Гвардіоли – вміння відійти від сталих зразків і зіграти нестандартно заради результату. Так було, зокрема, в матчі проти "Ліверпуля" в АПЛ, коли "містяни" не мали значимої переваги ні в контролі над м'ячем, ні над іншими ігровими компонентами. Гвардіола остерігався гравців групи атаки "Ліверпуля" (трійця Мане, Фірміно, Салах налякає будь-кого), вирішивши змінити тактику.

Чогось нестандартного в матчі з "МанСіті" потребував і "Шахтар". Фонсека не збирався відступатися від свого стилю, але ця ідея виглядала утопічно. Отож майже ніхто нічого хорошого від цього поєдинку не очікував (хіба що приручені експерти, які не цураються приносити в жертву адекватність та об'єктивність), готуючись до битви Давида і Голіафа, в якій не могло повторитися біблійського сценарію.

"Шахтарю" в цьому матчі потрібно було зберегти обличчя – не програти розгромно. Тобто, забити або парочку голів, як це вдалося "Ворсклі" на "Емірейтс", або ж більш уважно, аніж зазвичай, відіграти в обороні. Як показав матч і навколоматчева ситуація загалом, реалізуватися міг перший варіант, але не другий. "Шахтар" не вміє грати від захисту.

А ось забити кілька голів не вдалося в силу відсутності Марлоса і Тайсона – тут вже виправдання відсутності двох ключових гравців "гірників" приймаються. Разючим видався контраст кількості і якості корисних дій між футболістами групи атаки (трійця Фернандо, Коваленко, Нем) і рештою команди. Важливо розуміти, що саме лінія під нападником Мораєсом була ослаблена відсутністю ключових футболістів.

Нем і Коваленко взагалі не били по воротах. Ковдру на себе стягнув Фернандо, який тричі пристрілювався, але жодного разу так і не влучив у ствір. З цим взагалі були проблеми у цілої команди – лише два постріли потурбували Едерсона. Примітно, що "МанСіті" не набагато більше разів влучив у площину (шість ударів), але кожен другий такий удар ставав голом. Клас є клас.

Удари у площину воріт (сині - "МанСіті"). Чотири із шести від англійців - з меж штрафної зони

По структурі "Шахтаря" наче протягнули лезом між опорною зоною і лінією групи атаки. Нем, Коваленко і Фернандо були відрізаними від інших гравців в компоненті контролю м'яча. Жоден з польових футболістів опорної зони чи захисної лінії "Шахтаря" не володів м'ячем менше п'яти відсотків ігрового часу від загальної кількості. Жоден з футболістів групи атаки не дотягнув навіть до двох з половиною відсотків. Чіткіше ця різниця проявляється в дотиках. Найменше серед гравців оборонного плану з м'ячем працював Степаненко – 63 дотики. Найбільше серед гравців атаки з м'ячем працювали Фернандо та Мораєс – по 35 дотиків. Марлоса, який вміє притримати м'яч, надати друге дихання атаці, не вистачало катастрофічно.

Фернандо був найкращим серед трійки атакувальних півзахисників за більшістю показників, але його брак у передачах просто вражає. З 24-х пасів – лише 16 точних. Більшість з цих передач були зроблені на чужій половині поля, тож варто говорити про невміння звільнятися від опіки, пресингу, діяти несподівано для суперника. У Віктора Коваленка ліпший відсоток успішності передач, але нижча загальна кількість виконаних пасів – лише 22-і. З них рівно половина, - одинадцять, - були назад. Про повний провал не дозволяють говорити хіба що дві ключових передачі (паси на загострення), спроби яких у Віктора були.

Гра в пас від Віктора Коваленка. Половина з цих передач - в напрямку своїх воріт

До Мораєса навряд чи можуть бути претензії – він зіграв на звичному для нападника рівні набраних ТТД. Індивідуальних помилок суперник не припускався, тож трюки, які вдалися у Ліоні, нині бразилець повторити не міг. Цікаво, що Ракицький з П'ятовим в сумі виконали аж 27 довгих передач (17 – П'ятов, 10 – Ракицький), на які спробував відгукуватися форвард. Сім атакувальних єдиноборств у повітрі від Мораєса – непоганий показник, але лише один удар головою – занадто низький рівень ефективності.

Ефективніше від Нема, ймовірно, зіграв би Сергій Болбат, якби українцю довірили місце в основі. Принаймні, вихід Сергія на заміну додав "Шахтарю" певної агресії, якої катастрофічно бракувало на флангах. Нем, як і Фернандо, – дуже м'які гравці, що сильно кидалося у вічі навіть на фоні не силової, а технічної команди-суперниці. Цікаво, що б зробив з таким півзахистом, приміром, "Реал" кращих зразків Зідана – зім'яв би під пюре.

Захист традиційно багато помилявся, але зараз цьому хоча б є адекватне пояснення – значимий тиск з боку суперника. Це не був спалах, під час якого "гірники" просто губилися. Хоча вони вміють, що підтвердили матчі проти "Гоффенгайма" і "Ліона". Примітно, що два перших пропущених м'ячі – результат комплексу помилок.

У першому випадку Матвієнко дозволив легко виконати передачу з флангу, Степаненко пізно зреагував на епізод, не перешкодивши опонентові прийняти м'яча і віддати передачу (хоча й мав місце рикошет від ноги Тараса), Кривцов і Ракицький не крили нікого. Другий гол – проблема Степаненка і Кривцова, які вдвох вискочили на футболіста, який в підсумку не дотягнувся до подачі з кутового. Ляпорт залишився один – і безперешкодно пробив головою. Ісмаїлі крив футболіста на дальній стійці, але, бачачи провал своїх партнерів, спробував висунутися вперед і завадити пробити французу. Проте гол застав бразильця в напівпозиції.

Ну а "танці" Алана Патріка перед обрізкою і вбивчою контратакою "МанСіті" (третій гол) якнайкраще характеризують цього гравця і його роль у команді.

"Шахтар" не міг зіграти краще в захисті. Міг хіба що ліпше розпоряджатися м'ячем і моментами на чужій половині поля, якби здоровими були Марлос і Тайсон. Але й це навряд чи вберегло б від поразки.