ЛЧ. Динамо Загреб - Шахтар 3:3. Справа випадку

Ненад Б'єліца при атакуючій манері гри у внутрішньому чемпіонаті не змінив собі в Лізі чемпіонів, де знову почав зустріч в три центрбеки і з двома бровочниками. Як команда виглядала в атаці - в одного (як було насправді) або в два (як малював перед матчем УЄФА) форварда – суто індивідуальне питання, на яке кожен може відповідати на власний розсуд.

Луїш Каштру питання з відсутністю Коноплянки вирішив за допомогою Патріка і Коваленка: обидва склали трикутник з вічним опорником "гірників" Степаненком. Але набагато цікавішою була позиція правого бека: там сьогодні вийшов Додо. Доходимо висновку, що бразилець поступово стає на цій позиції основним, витісняючи Болбата й ще якнайшвидше наближаючи закінчення кар'єри Бутка в донецькому клубі.

Команди вирішили залишити в стороні питання розігріву і знайомства одна з одною, відразу ж узявши планку дуже високого темпу: кожен намагався по можливості швидко пересувати м'яч по полю і відкриватися під відповідну передачу. Це, до речі, хороша перевірка якості будь-якого поєдинку: коли футболіст з м'ячем, скільки відкриваються під нього для передачі у відповідь – нуль або хоча б один. Як мінімум в початковій стадії сьогодні всі намагалися дотримуватися плану, але ще до перерви кондиції гравців почали підсаджуватися і ситуація в цьому компоненті стала змінюватися.

Головним болем старту матчу у гостей став правий фланг, звідки пройшли дві найгостріші подачі на Петковіча. Під час першої, коли Матвієнко позиційно помилився, підстрахував П'ятов, витягнувши важкий м'яч. Але по ходу наступної спроби не врятував ні воротар, ні подвійний блок Кривцова і Степаненка.

Радувало тільки, що "динамівці" рахунок зрівняли, а не вийшли вперед. На той час на табло було 0:1 завдяки Патріку, який завершив швидку комбінацію, в завершальній стадії якої найкращий бомбардир "Шахтаря" Жуніор Мораес показав, що він може і асистувати.

Візуально складалося враження, що Загреб більше володіє м'ячем. Господарі, скажімо так, краще розуміли, як розкривати донецьку оборону і яка зброя їм для цього потрібно. "Шахтарю" ж не вистачало командної роботи. Знову були класичні спроби розіграти через центр оборони зі спробою переводу або в довгий пас, або загострюючи флангом. Але того самого руху, про який ми писали вище, з кожною хвилиною ставало все менше. "Гірники" знову покладалися на швидкість Тайсона з Марлосом – і все.

Найемоційнішим виявився момент з не призначеним пенальті. Футболісти в полі експресивно апелювали до арбітра не менше, але трибуни вирішили всю свою енергію пустити в свист, через який не було чутно сусіда поруч. На щастя для нас, рефері вирішив, що Матвієнко в своїй штрафній не порушував правила.

Кожна наступна хвилина робила все більш очевидною тезу: успіх буде на боці команди, яка реалізує один з дальніх ударів, або вдало втече в контратаку. В кінці першого тайму був шанс у Патріка, коли м'яч після рикошету пішов на кутовий. Після перерви схожий епізод не реалізували господарі, змусивши вхопитися за голови своїх і чужих: снаряд після пострілу Леоваца зачепив поперечину і пішов над воротами.

Друга половина перетворилася в гру нервів: ясно, що одні й інші не приховували свого бажання набрати три очки і збільшити свій відрив від "Аталанти", але, з іншого боку, пропущений гол міг коштувати шансів пробитися в плей-офф ЛЧ. Показовою в цьому плані була атака "Шахтаря" в кінці шостого десятка хвилин: команда начебто і володіла м'ячем протягом декількох хвилин, але йти на загострення не наважувалася.

Трохи легше стало дихати після видалення Моро, який, схоже, забув про свою першу жовту. "Шахтар" тут же створив момент, після якого оптимізму в житті додалося. Однак, немов підтверджуючи практично тотальний паритет, тут же вилучився Марлос, схопивши і своїх дві жовтих. "Динамо" такий подарунок бразило-українця прощати вже не стало і зусиллями Іванушеца вколотило другий ударом по діагоналі.

Далі були конвульсії з швидкими замінами від Каштру: класична спроба щось змінити від будь-якої команди, яку не влаштовує поразка. Ці страждання ледь завершилися достроковою смертю в "динамівській" контратаці, коли Дентіньо до своїх воріт добіг, але лише для того, щоб потім спробувати спихнути провину на П'ятова. Здавалося б, господарі цим закрили гру. Втім, забули про правило – треба грати до кінця.

Адже на компенсованих хвилинах "Шахтар" пішов ва-банк. Спершу Мораєс з передачі Коваленка забив ударом головою, а потім П'ятов, пішовши на стандарт до штрафної зони, заробив пенальті, наткнувшись в гущі захисників суперника на удар по обличчю. Паралельно з цим пірнав, чи, можливо, упав від удару по нозі Тайсон. Але пенальті чистий найперше завдяки П'ятову – повтори це показали чітко. Тете з "точки" не помилився.

Поверхнева статистика по ходу матчу не говорить, що "Динамо" виявилося настільки сильніше "Шахтаря", щоб виграти цей матч. Можна сказати, що справедливість - у вигляді нічиєї - восторжествувала. Але насправді кожній з команд реально пощастило забити максимум з можливого. Що і перетворило гру в спектакль.

Хорватія. Загреб. Стадіон: "Максімір"
Головний арбітр: Фелікс Бріх (Мюнхен, Німеччина)
"Динамо" (З) - "Шахтар" 3:3
Голи: Бруно Петковіч 25, Лука Іванушец 83, Аріян Адемі 89 - Алан Патрік 13, Жуніор Мораес 90+3, Тете 90+8 (пен.)

"Динамо": Домінік Ліваковіч, Даніель Ольмо, Аріян Адемі, Бруно Петковіч (Даміан Кондзер 90+1), Марін Леовац, Нікола Моро, Кевін Теофіль-Катерін, Петар Стояновіч (Лука Іванушец 72), Діно Періч, Емір Ділавер, Міслав Оршіч (Марко Гіра 77)

"Шахтар": Андрій П'ятов, Сергій Кривцов, Тарас Степаненко (Маркос Антоніо 90+1), Тайсон, Жуніор Мораес, Марлос, Віктор Коваленко, Алан Патрік (Тете 85), Микола Матвієнко (Дентіньо 86), Ісмаїлі, Додо

Попередження: Емір Ділавер 34, Нікола Моро 41, Нікола Моро 74, Аріян Адемі 90+5, Кевін Теофіль-Катерін 90+8 - Марлос 73, Марлос 79
Вилучення: Нікола Моро 74 - Марлос 79