Учасники Євро-2016. Збірна Ісландії

В Ісландії немає власної армії - за порядком стежать поліцейські, причому їх навряд чи можна побачити на вулицях через низький рівень злочинності. В Ісландії немає нормальної погоди - вона змінюється по п'ять разів на день через своєрідне географічного розташування. Громадяни Ісландії навіть не носять звичних для нас прізвищ - аналогом є похідні від імен батьків.

До недавнього часу в Ісландії не було і професійного футболу.

Фактично ми з вами спостерігаємо за першим повноцінним поколінням ісландських професійних футболістів. Ніхто на острові всерйоз не займався цим видом спорту до настання третього тисячоліття, коли футбол таки став промисловою галуззю, а не дитячим захопленням. У кожній школі з'явилося крите футбольне поле, щорічно проводиться відбір юних гравців для підготовки в таборах збірних різних вікових категорій.

Країна населенням як Херсон тепер шумить на всю Європу завдяки першим вихованцям національної футбольної системи.

На відміну від іншого дебютанта Євро - Північної Ірландії, ісландці увійшли в великий європейський футбольний дім не без стуку. Команда неухильно набирала силу і ледь не вийшла на чемпіонат світу 2014-го року в Бразилії - тільки в стиках вона програла Хорватії. Висновки були зроблені в той же час: у відборі на чемпіонат Європи нащадки вікінгів обійшли чехів, голландців і турків. І до Франції команда їде явно не для знайомства з середземноморськими пляжами.

Ларс Лагербек очолив Ісландію в 2012-му році. Досвідчений фахівець, який присвятив вісімнадцять років свого життя шведським збірним різного віку і категорій. У тому числі і національній команді Швеції, з якою він з'їздив на чемпіонат Європи 2008-го року. Правда, виліт з турніру відразу ж перетворив Лагербека з людини-епохи в головного винуватця провалу. Однак в Ісландії його досвід став у нагоді.

Манера гри збірної Ісландії версії Лагербека не настільки мінлива, як погода на острові. Команда грає від суперника і не захоплюється на грі в один варіант - тобто ви не побачите, щоб контратаки проходили тільки через один з флангів або тільки по центру. Ісландці прагнуть використовувати всю ширину поля. І багато ударів по воротах. Просто дуже багато. Ісландці дійсно багато б'ють, не дивлячись на відстань і зручність позиції.

Захисник остров'ян Рагнар Сігурдссон: «У сучасному футболі для перемоги достатньо зіграти на нуль ззаду і забити хоча б один гол. У відборі з 10-ти матчів в 6-ти ми не пропустили, і цей результат був досягнутий завдяки якісній грі в обороні. Причому в захисних діях брала участь вся команда, починаючи від нападників, і нам, захисникам, ставало легше. А попереду у нас є такі гравці, як форвард «Нанта» Колбейн Сігторссон і наша головна зірка з «Суонсі» Гульфі Сігурдссон, які можуть перетворити наші моменти в голи».

Технічно команда слабка. І Лагербек це прекрасно розуміє, інакше б не акцентував увагу на перевагах своїх футболістів - фізиці і витривалості. Середній рівень збірної виріс якраз завдяки тренерському баченню Лагербека, його вмінню працювати з далеко не технічними скандинавськими командами. Ісландці вміють терпіти і сидіти у власному штрафному майданчику в очікуванні вірного гольового шансу стільки, скільки буде потрібно. Щось схоже на мадридський "Атлетіко".

Центр оборони тримають захисник «Краснодара» Рагнар Сігурдссон і Кірі Арнассон, який виводив «Ротерхем» з англійської Ліги 2 в Чемпіоншип. На флангах зазвичай грають Арі Скулассон, в 16 років поїхав підкорювати Голландію - зліва, і захисник-універсал Біркір Севарсон - справа. Місце в воротах Лагербек незмінно довіряв Ханнесу Хадльдорсону, який в своєму дебютному сезоні за «Рейк'явік» став найкращим гравцем чемпіонату (воротар став найкращим гравцем чемпіонату).

Розганяти по флангах контратаки - завдання головного технаря збірної Біркіра Б’яднассона і вихованця академії «Челсі» Юхана Берга Гудмундссона. У центрі поля зазвичай розташовуються головна ісландська зірка, півзахисник «Суонсі» Гульфі Сігурдссон і капітан з Кардіффа Арон Гуннарссон.

Замикати всі навіси і простріли повинні Йон Бьодварссон і нападник «Нанта» Колбейн Сігторссон. І саме атакуюча лінія в більшості випадків є джерелом проблем. Бьодварссон не особливо стабільний. А Сігторссон, крім того, що забиває нерегулярно, ще й досить крихкий (через це він і не закріпився в «Аяксі»). Так що артилерійські обстріли ворожих воріт з будь-якої позиції якоюсь мірою можуть бути виправдані не надто видатним нападом.

А тепер можете забути про все, про що зараз прочитали. У списку гравців, яких Лагербек повезе до Франції, немає жодного представника домашнього чемпіонату, але присутній 37-річний Ейдур Гудйонссен.

Всі приблизні схеми і замальовки покажуть тільки товариські матчі з Норвегією (1 червня) і Ліхтенштейном (6 червня). Не факт навіть, що Лагербек залишиться вірний класичній 4-4-2, адже в останніх спарингах він був помічений в грі з одним опорником. Що залишиться незмінним, так це необхідність зберегти здоров'я мозку команди і найкращого бомбардира - Гільфі Сігурдссона.

Коли грає збірна Ісландії, вулиці Рейк'явіка порожніють і можна почути лише завивання північного вітру. За даними УЄФА, минулої зими з острова надійшло близько 30 тисяч заявок на квитки, так що підтримка у Франції команді забезпечена. Але в той же час ні для кого не секрет, що ісландці вже стрибнули вище голови і за ймовірний невихід з групи їх лаяти ніхто не стане. В Ісландії не прийнято змішувати свою команду з брудом - іншої такої там просто немає.

Майбутній чемпіонат Європи стане фінальним акордом для Ларса Лагербека. Швед вже заявив, що після турніру збирається закінчити тренерську кар'єру і присвятити час сім'ї і своєму здоров'ю. Перебування у бровки все-таки вимотує і б'є в найвразливіші місця. А ісландську збірну далі поведе Хеймір Хадльгрімссон, який всі ці роки працює поруч з Лагербеком, переймаючи досвід і накопичуючи знання. Але це буде потім. Швидше за все, це ще й буде абсолютно інша історія.