Фінал Євро-1964. Від долі не втечеш

Перший Кубок Європи в УЄФА визнали вдалим експериментом, тому через 4 роки вирішили нічого не змінювати і провести турнір за аналогічною схемою. На попередніх стадіях сталося чимало цікавого (відмова збірної Греції їхати в Албанію, сенсаційний вихід у чвертьфінал Люксембургу, гольова феєрія Оле Мадсена), проте головна страва очікувала глядачів у фіналі. Збірна Іспанії на «Сантьяго Бернабеу» готувалася приймати ідеологічних супротивників з СРСР.

17 миттєвостей ЧЄ. Іспанія-1964

Політична конфронтація між франкістською Іспанією і Радянським Союзом зірвали проведення чвертьфіналу Кубку європейских націй в 1960 році, однак не зуміли запобігти зустрічі цих команд 4 роки по тому.

СРСР на правах чемпіона Європи уникнув участі в попередньому раунді відбору (1/16 фіналу), а в 1/8 змушений був грати з дебютантом турніру - італійцями. Вдома команда Костянтина Бескова зуміла здобути перемогу з рахунком 2:0, а на виїзді обмежилася нічиєю (1:1). Варто відзначити, що в матчі-відповіді в Римі дива на лінії воріт демонстрував Лев Яшин. Завдяки цьому матчу, а також після його видатної гри у виставковому поєдинку, присвяченому сторіччю англійської футбольної асоціації, страж воріт московського «Динамо» став першим і єдиним в історії лауреатом «Золотого М'яча» свого амплуа.

У чвертьфіналі радянській команді протистояли шведи, однак результат виявився класичним: нічия на виїзді (1:1), впевнена перемога вдома (3:1). Збірна Данії стала б «солодкою булочкою» для будь-кого із півфіналістів, але жереб ощасливив саме чинного чемпіона, дозволивши йому розім'ятися перед захистом титулу. 3:0 на «Камп Ноу» і збірна СРСР знову у фіналі.

Іспанцям жереб допомагав аж до домашнього «фіналу чотирьох». У першому матчі 1/16 фіналу були розгромлені непоступливі румуни (6:0), які спробували зберегти обличчя, вигравши домашній поєдинок (3:1). Далі піренейці випробували на міцність обидві Ірландії, ледь не вилетівши від Північної в 1/8 фіналу (1:1, 1:0), але потрапляння на данців у півфіналі розцінювалося б досить неоднозначно. Уникнути косих поглядів вдалося - в ½ суперником Іспанії стала угорська дружина. Поєдинок на «Бернабеу» вийшов досить напруженим, а переможець визначився лише за результатами екстра-таймів.

А за годину прийшли новини з Каталонії, де другу путівку у фінал здобула збірна СРСР. Та сама збірна СРСР, матчів з якої іспанський уряд злякався чотирма роками раніше. Та сама збірна СРСР, яка вразила Еленіо Ерреру і стала першим чемпіоном Європи. Відмовлятися від участі в фіналі на «Сантьяго Бернабеу» було б злочином проти футболу.

Але фінальний матч так і не виправдав покладених на нього сподівань. Команди показали щось сумбурне із рваним темпом, не обтяжуючи гру хитромудрими комбінаціями або оригінальними розіграшами м'яча. Напруга, яке роздувалася перед поєдинком, обернулася пшиком, і навіть присутність на трибунах Франсиско Франко не надихнула суперників на конструктив.

До речі, через бажання іспанського диктатора поплавати в басейні стартовий свисток був перенесений на кілька хвилин. Франко елементарно не встигав до початку матчу, тому багатотисячний натовп уболівальників змушений був трохи почекати. А ви кажете, що семеро одного не чекають...

На правах господарів іспанці почали більш активно, даючи відчути супернику свою націленість на перемогу. Повна територіальна перевага вилилася в низку небезпечних моментів і увінчалася швидким голом. Перший небезпечний епізод біля воріт Яшина трапився вже на третій хвилині, коли Переда був збитий в метрі від карного майданчика СРСР, але удар Луїса Суареса зі штрафного виявився неточним.

Саме перший і єдиний іспанець лауреат «Золотого М'яча» в історії став найкращим гравцем фіналу. Зміщення форварда «Інтера» в середню лінію стали несподіванкою для радянських футболістів (півфінал Іспанія - Угорщина делегація СРСР проігнорувала), тому обороні доводилося постійно перебудовуватися, висуваючи одного футболіста (найчастіше Корнєєва) слідом за Суаресом. Галісіець з прекрасним баченням поля блискуче використовував неузгодженість в оборонних порядках чинного чемпіона Європи, запускаючи передачі на прудконогих вінгерів Амансіо, Переду і центрфорварда Марселіно.

Закидання Суареса на п'ятій хвилині змусило Льва Яшина виконати Нойєра вибігти за межі штрафного майданчика, щоб випередити Марселіно, який залишив захисників ковтати пил за спиною.

Але вже через кілька десятків секунд і Яшин залишився не при справах. Все той же Суарес обігрався з партнером на правому фланзі і вирізав кросс в центр штрафного. Там Шестерньов невдало зупинив м'яч, фактично виконавши зкидання під удар Переді, якому не залишалося нічого, окрім як розстріляти ворота з кількох метрів.

Гості пішли відіграватися і зробили це досить скоро. Чи не перша їх осмислена атака змусила помилитися легендарного баска Хосе Анхеля Ірібара. Гольову атаку збірної СРСР почав ще один лауреат «Золотого М'яча» Лев Яшин, який своїм фірмовим кидком запустив Едуарда Мудріка по лівому флангу. Радянський захисник без опору перейшов за центральну лінію і м'яко відправив м'яч на хід Хусаінова, що вривався в штрафний. Нападаючий «Спартака» не став чекати партнерів і з носка тицьнув сферу в сторону воріт. Ірібар, який не чекав такого розвитку подій, пропустив м'яч під собою. Досить рідкісна, якщо не сказати унікальна, помилка воротаря «Атлетіка», яка могла перекреслити всі його попередні заслуги і поставити хрест на майбутніх.

Після насиченого початку гра перетворилася на деще безглузде, роздроблене на епізоди, і не залишала цільного враження про жодну з команд. Іспанці намагалися просуватися до чужих воріт завдяки індивідуальним проходам, але частенько загравалися, втрачаючи м'яч на третьому-четвертому суперникові. Тільки Суарес, через якого будувалися майже всі атаки господарів, своєчасно розлучався з м'ячем, але партнери категорично відмовлялися наслідувати приклад свого лідера. Підопічні Костянтина Бескова пішли далі і примудрялися обрізатися мало не при кожній другій передачі вперед.

По такій грі воротарям доводилося відверто нудьгувати. У Ірібара було достатньо часу, щоб проаналізувати свою помилку, а от Яшину, який виступав у светрі московського «Динамо» (немислимо як на теперішні норми, чи не так?), Довелось ще двічі до перерви вступити в гру. Спочатку віялова атака іспанців завершилася точним ударом Переди метрів з 12, але Лев Іванович виловив м'яч у правому від себе куті воріт, а удар головою від Марселіно виявився неточним.

Після перерви конструктиву у грі команд суттєво не додалося. Зате частину уваги перетягнув на себе арбітр, який категорично відмовлявся зупиняти гру під час епізодів, в яких був привід поставити пенальті. Прохід Численко був зупинений могутньою спиною іспанського капітана Олівельї, а невловимого Переду підкатом ззаду зрізав Анічкін, але в обох випадках Артур Холланд не вгледів криміналу.

В останній чверті матчу суддя різко змінив своїм принципам, перериваючи гру свистком в самий невідповідний момент. Спочатку Холланд зупинив потенційно гольовий прохід Рівільї, який встояв на ногах після блокування від Мудріка, а через кілька хвилин скасував гол Переди, якого під час слаломного проходу усіма способами намагався збити Анічкін. Відзначимо, що рефері двічі проявив послідовність: призначав штрафний удар далеко від володінь Яшина (де і були обидва порушення правил).

Але навіть дивна манера суддівства Холланда не вберегла СРСР від пропущеного м'яча. За 6 хвилин до кінця матчу злий геній СРСР Хесус Переда на правому фланзі розібрався з Мудріком, подав у центр штрафного, звідки Марселіно головою забив переможний гол.

Радянські гравці на чолі з Валентином Івановим, єдиною світлою плямою в своїй команді, навіть не спромоглися на фінальний штурм. Іспанці моментально засушили гру, використовуючи всі дозволені для цього способи. Особливо колоритно виглядала перепасовка між захисником і голкіпером, якому в ту пору дозволялося брати м'яч в руки після передачі партнера.

Фінальний свисток зафіксував заслужену перемогу Іспанії, яка хоч зрідка показувала ФУТБОЛ в той вечір. Головний тренер іспанців Хосе Вільялонга додав до своїх численних трофеїв (2 чемпіонства, 2 національні Кубки, 2 Кубка чемпіонів, 2 Кубка Кубків) ще й Кубок Анрі Делоне і через два роки (після ЧС-1966) пішов на заслужений відпочинок. Його опонент по фінальному матчу Костянтин Бєсков був звільнений через два тижні після поразки на «Сантьяго Бернабеу». «У зв'язку з невиконанням поставленого перед збірною завдання»...

Іспанія – СРСР 2:1

21 березня 1964 року. Мадрид. "Сантьяго Бернабеу". 79115 глядачів.

Суддя: Артур Холланд (Англія)

Голи: Переда 6, Марселіно 84 - Хусаінов 8

Іспанія: Ірібар, Рівілья, Олівелья, Соко, Кальєха, Фусте, Суарес, Переда, Амансіо, Марселіно, Лапетра

СРСР: Яшин, Мудрік, Шустіков, Шестерньов, Анічкін, Корнєєв, Воронін, Численко, Іванов, Понєдєльнік, Хусаінов