Учасники ЧЄ-2016. Збірна Швеції

Швецію важко назвати футбольною країною. У тому розумінні, що справжніх нащадків вікінгів серед кращих шведських футболістів не так вже й багато. Ларссон наполовину кабовердець, Дурмаз - Сирія, Бауї - Марокко, Квайсон - Гана, Зенгін - Туреччина, родовід Ібрагімовіча представлення не потребує. Втім, ставитися до цього надто серйозно теж не варто. За межами Швеції народився тільки Зенгін, так що все це - не більше ніж цікавий факт.

Путівка до Франції коштувала шведам чималих зусиль. Австрійці швидко прихопили роль фаворитів групи і впевненим кроком дійшли до самого фінішу. А Швеція протягом всього відбору боролася за друге місце з Росією. Вийшло так-сяк. «Синьо-жовті» жодного разу не обіграли росіян: вдома - нічия, а в Москві - прикра поразка. Тому підсумкова третя сходинка повністю відобразила рівень шведської команди.

У плей-офф з Данією шведи мали всі шанси програти, якби не три голи Ібрагімовіча. Златан відіграв обидва матчі на уколах і на своїх плечах все-таки протягнув збірну на чемпіонат Європи. В принципі, від цього планета не зійшла зі своєї осі, шведи - частий гість на великих турнірах (з мундіалями тільки останнім часом не клеїться). Правда, на цьому їх досягнення зазвичай і закінчувалися. Окремо стоїть лише вихід в півфінал домашнього Євро 1992 року, в якому перемогли німці.

В ході відбіркового турніру Ерік Хамрен зрозумів, що не найкращий стан Ібрагімовіча робить гру з одним наконечником малоефективною, тому відмовився від 4-3-3 / 4-5-1 на користь класичної 4-4-2. Жертвою переходу на нову схему гри став лівий крайній півзахисник Дурмаз, замість якого стали грати або Маркус Берг, або Ола Тойвонен, або Йон Гвідетті. Найчастіше, звичайно, виходив Берг, але це нюанс. Важливим є те, що Ібрагімовіч отримав напарника. Тобто, об'єктивно шведи слабкі як ніколи. Якщо погано Ібрагімовічу - погано всій команді.

Що стосується півзахисників, то тут все дуже просто і зрозуміло настільки, що на цьому не варто навіть затримувати свою увагу. Чельстрем - стержень. Але коли на його гру починає впливати вік, на поле виходить гравець московського ЦСКА Понтус Вернблум. Другим в центрі півзахисту останнім часом частіше грав молодий Оскар Левицькі з «Мальме», видавивши з основи Екдаля з «Гамбурга». Справа заброньовано місце для Себастьяна Ларссона, а ось зліва стабільності немає. Теоретично тут можуть зіграти і Зенгін, і Дурмаз, і навіть Форсберг - так що вибір у тренера є.

Але його немає в інших лініях, зокрема - в обороні. У відборі Хамрен задіяв один і той же склад захисників: Ольссон - Антонссон - Гранквіст - Люстіг. Однак другий не потрапив в список гравців, викликаних на підготовчий збір до чемпіонату Європи (можливо, через вік - 34). Так що кого і як Хамрен буде використовувати для захисту воріт, покажуть тільки товариські матчі: 30 травня - зі Словенією, 5 червня - з Уельсом. Все очевидно тільки з воротарською позицією: з імовірністю 99% вона дістанеться 34-річному Андреасу Іскассону.

Взагалі, оборонна лінія, як і залежність нападу від Ібрагімовіча - це те, що може зіграти зі шведами злий жарт. Найменше порушення захисного моноліту - і вся конструкція вмить обрушиться, що неодмінно позначиться і на грі команди попереду. Якщо в ході турніру хтось із захисників отримає травму або дискваліфікацію - для шведів це може обернутися катастрофою, бо резерв у них відверто слабкий.

Ерік Хамрен очолив шведську збірну в 2009-му році, але за всі ці роки так нічого з нею і не досяг. Команда не пройшла відбір на чемпіонати світу в ПАР і Бразилії, а на Євро-2012 хоч і вийшла, але закінчила його на останньому місці в групі. Але якщо тоді шведів хоча б за звичкою можна було піднести вище збірної України, то зараз, в групі з Бельгією, Італією та Ірландією «синьо-жовті» виглядають як повноцінний андердог.

Контракт Хамрена з федерацією закінчується в цьому році, так що чемпіонат Європи у Франції - його останній шанс довести в першу чергу самому собі, що він чогось вартий. Втім, той, хто знайде тренера, здатного вичавити з нинішнього складу збірної Швеції більше – однозначно гідний Нобелівської премії.