Німеччина - Україна - 2:0. Оптимістична кінцівка з сумним кінцем

Євро-2016. Група С. Перший тур

12 червня. Лілль. Стадіон "П'єр Моруа"

Головний арбітр: Мартін Аткінсон (Англія)

Німеччина - Україна 2:0

Голи: Мустафі 19, Швайнштайгер 90 + 2

Німеччина: Нойєр (к) – Гьоведес, Ж. Боатенґ, Мустафі, Гектор – Кедіра, Крос – Т. Мюллер, Йозіль, Дракслер (Шюррле 78) – Ґьотце (Швайнштайґер 90)

Тренер – Йоахім Льов

Україна: П’ятов – Артем Федецький, Хачеріді, Ракицький, В. Шевчук (к) – Степаненко – Ярмоленко, С. Сидорчук, В. Коваленко, Коноплянка – Зозуля (Є. Селезньов 66)

Тренер – Михайло Фоменко

Судді: Аткінсон – Малларкі, Чілд – Олівер, Повсон (усі – Англія)

Попередження: Коноплянка 68

Зранку на них було любо глянути. Люди з трохи розповнілими мармизами у білих футболках німецької збірної неквапно розгулювали по місту й не лінувалися подолати навіть десять метрів до урни, щоб викинути окурка чи півлітрову плящину з-під мінеральної води. Саме в той час двірники ретельно визбирували гори мотлоху поруч із чисельними пабами. Гулянка тривала до ранку. Найстійкіші, прокинувшись, уже акуратно похмелялися. Звісно, що той процес перейшов у бенкетування й до вечора поважні бюрґери почали поступово втрачати людську подобу. Сивочолі чоловіки горлали пісень, не соромлячись випорожнюватися безпосередньо під стінами центрального двірця Лілля, а недопиті пляшки з пивом кидали у фонтан.

Українці у цю мить трохи знітилися й наче розчинилися у загальному хаосі п’янства в купі з футбольною ейфорією. Усе-таки розважатися аж так, буйно й на широку ногу, ми не дуже вміємо. Ментальність інша, далеко від дому та й ресурси, чого гріха таїти, не безмежні. Ще б пак, якщо маленький стаканчик пива у фан-зоні вартує 4,5 євро. У пабах і ресторанах історичного центру Лілля ціни, м’яко кажучи, не нижчі.

Разом з тим, спільну мову українці з німцями знайшли ще до обіду. Під впливом хмелю прихильники майбутніх суперників спершу подавали одне одному руки, потім браталися, а під вечір уже на повен голос репетирували відому пісеньку, яка під впливом німецького акценту звучить як «Путін куйльо». Власне, дивлячись на всю цю вакханалію і мирно пересуваючись поміж сотень німців спершу у реглані з українським стягом, а потім у вишиванці, не міг повірити власним вухам, коли почув від колег, що в центрі міста трапилася сутичка. Німці начебто побили українців. Правда, кажуть, наче ті німці матюкалися на «общєпонятном»…

Ось що вразило в німцях насправді, мабуть, не лише мене, то та мить, коли автобус з гравцями й тренерами «Бундес-маншафту» прямував через центр Лілля в напрямку стадіону. Усі фанати наших суперників якось раптово висипали з пабів і влаштували команді живий коридор. Тисячі голосів загриміли співом своє «Дойчланд». Так, що аж мурашки по шкірі побігли. Зізнаюся, нічого не чув схожого. Хіба «Марсельєзу» на «Стад де Франсі» в 2013-му. Але то ж стадіон.

Про склади. Михайло Фоменко собі не зраджує ніколи, а в першому в статусі наставника матчі фінальної частини чемпіонату Європи – тим паче. Ворота нашої команди традиційно захищав Андрій Пятов. В обороні справа наліво розташувалися Артем Федецький, Євген Хачеріді, Ярослав Ракицький та капітан В’ячеслав Шевчук. В опорній зоні діяла пара Тарас Степаненко – Сергій Сидорчук. У нападі за м’яч чіплявся Роман Зозуля, під ним грав Віктор Коваленко, а з флангів наступали Андрій Ярмоленко і Євген Коноплянка. Анатолій Тимощук, порозважавши у тунелі Мюллера і Швайнштайґера, всівся на лаві запасних.

А ось основа від Йоахіма Льова була непередбачуваною. Мануель Нойєр з капітанською пов’язкою у воротах, звісно, не обговорюється. Натомість справа в обороні вийшов номінальний центрбек Бенедикт Гьоведес. У центрі ж не було Матса Гуммельса, а пару стопперів склали Жером Боатенґ та Шедран Мустафі. Зліва діяв звичний Йонас Гектор, а в опорній зоні поряд із Тоні Кросом працював Самі Кедіра. Роль чистого нападника виконував Маріо Ґьотце, під ним діяв Месут Йозіл, а Томас Мюллер та Юліан Дракслер виконували роль вінґерів.

Коли трибуни заповнилися, стало зрозумілим, німецьких фанатів більше утроє чи навіть вчетверо. Звичайно, за такої підтримки вагатися підопічні Льова не могли. Вони відразу намагалися діяти з позиції сили, а Ґьотце після підключення Гектора правим краєм навіть здійснив щось схоже на спробу удару. До честі нашої збірної, оборонялася вона зважено, а першу спробу вибігти вперед великими силами ледь не використала по максимуму. То Федецький на правому краї відібрав м’яч у підкаті в Мустафі і відразу виконав передачу вздовж лінії карної зони в центр, у те місце, куди набігав Коноплянка. Євген пробив сходу гарно, але Нойєр був весь увага і у видовищному стрибку перевів кулю з верхнього кута за лінію воріт.

Тривожні нотки в грі української оборони з’явилися після десятої хвилини. Спершу провалився справа Федецький, а Шевчук після навісу від Гектора програв позицію Мюллеру. На щастя, Томас, опинившись за спиною нашого капітана, сам пробити не зумів, а виконав головою скидку в центр. Теж добре, що м’яч на ногу Гекторові не ліг. Майже відразу після того , отримавши трохи свободи в карній зоні, ледь не обійшов Ракицького Ґьотце. Та Ярослав зіграв уважно.

Будемо відвертими, що гол назрівав, а тому те, що відбулося на 19-й хвилині, треба вважати логічним наслідком повної переваги. Інша річ, що штрафного з місця правого півсереднього рефері міг не призначати. Численні повтори продемонстрували, що Ракицький вибив м’яч з-під ніг Мюллера начебто чисто. Але арбітр зафіксував фол, а Мустафі, вигравши боротьбу в Сидорчука, підрізав кулю у верхній кут – 1:0.

Повівши в рахунку, німці наче й продовжували контролювати ситуацію. Але наша команда вочевидь добре попрацювала впродовж цього підготовчого періоду над «стандартами». Після двох навісів з корнерів у виконанні Коноплянки суперникам трохи щастило. Хоча яке то щастя, коли Нойєр витягує запущений кивком голови під поперечину м’яч? То Хачеріді перестрибнув Мустафі, а трохи згодом Коноплянка уже навісив за межі карної зони, а Шевчук пробив зльоту низом поруч зі стійкою.

Щоправда, між цими двома моментами трапився епізод, який міг розставити акценти на весь матч. Після подачі німцями кутового українці відбилися і організовано вибігли в контратаку. Однак хтось із суперників вибив мяч з-під ніг Сидорчука. Сергій і його партнери за командою очікували, що суддя дасть свисток і на мить зупинилися. А дарма, бо Кроос відразу виконав м’яку передачу й вивів нею Кедіру з П’ятовим на побачення. Самі, відчуваючи за спиною дихання оборонця, пробив у нашого воротаря, а на добиванні Ґьотце не дозволив зіграти, трохи підкоригувавши політ кулі, Хачеріді.

Пронесло. Зате те, що було в заключних 15 хвилин, можна назвати, можливо, найкращим відрізком в історії національної збірної. Наша команда грала божевільно добре, пресингувала чемпіонів світу на їхній половині поля, а не забила якимось дивом. Коноплянка в епізоді, коли Ярмоленко зряче виклав м’яч йому під ноги, здається, не повірив власному щастю. Замість влупити Нойєру над вухами і розірвати сітку, Євген зробив ледь помітну паузу, а потім щокою виконав щось середнє між ударом і передачею на Зозулю. В підсумку Боатенґ Романа трохи випередив, але м’яч все ж полетів у стулку. Потім було повторення ситуації чотирирічної давнини. З тією лише різницею, що вибивання з лінії Боатенґу, на відміну від Террі, вдалося чисте. Шкода…

Не встигли німці отямитися, як їх удвох пошив у дурні на правому фланзі Сидорчук. Залишивши суперників за спиною, Сергій виконав зрячий перевід вліво, а Шевчук, маючи достатньо часу, вирішив вистрелити з гострого кута на силу і у ворота не влучив. Ще одну прекрасну атаку наші футболісти організували, коли Ракицький дивовижною за точністю діагоналлю з власної половини кинув у прорив по лівому краю Шевчука. Ось лишень простріл В’ячеслава у район ближньої стійки Мустафі перервав у підкаті.

Гол наша команда (знову ж після атаки зліва) у першому таймі таки забила, проте Федецький, який намагався замкнути пас першим, заліз у офсайд, а отже добивання Ярмоленка було нелегітимним. Ех…

Вочевидь у перерві німці отримали від Льова «по прянику» і заграли дисциплінованіше. При цьому в наступі суперники активно задіювали лівий край, де Федецький не завжди грав вдало з позиційної точки зору, а Ярмоленко не встигав Артема страхувати. Як наслідок, удар Дракслера на виконання у дальній кут з району кута карної зони відбив П’ятов, а Кроос ударом метрів з 22-х запустив кулю поруч із хрестовиною.

Та головний висновок Льова за підсумками першого тайму полягав у тому, що у наступ його команда виходили вже не так бездумно, а озираючись на тили. Відповідно простору для контратак в українців майже не було, а найнебезпечніший у першій половині другого тайму момент наша команда створила тоді, коли Сидорчук заробив штрафний, а Ракицький майстерно виконав «стандарт» метрів з 25-ти. Але не менш майстерно, витягши м’яч з нижнього кута, зіграв і Нойєр.

«Бундес-маншафт» вдало сушив гру і ради на те, в принципі, не було. Українці обережно намагалися вмикати пресинг, але обережність для такого суперника лише спрощувала завдання. Поруч із ворітьми Нойєра не було навіть натяків на небезпеку, тоді як після могутнього пострілу Кедіри метрів з 25-ти П’ятов витяг м’яч з великими труднощами.

Втручання від Фоменка було очікуваним: Зозулю на вістрі атаки замінив Євген Селезньов, а втомленого Коваленка в середині поля замістив Олександр Зінченко. Великого ефекту від цих перестановок не було. «Годувальник сім’ї» запам’ятався лише тим, що посмішив стадіон невдалою імітацією страждань після начебто удару ліктем, а Зінченко увесь той час фактично перебував без м’яча.

Чемпіони світу впевнено контролювали ситуацію і могли збільшити перевагу після того, як провели швидкий контрвипад по місцю лівого півсереднього. Завершився він сильним ударом метрів з 20-ти від Мюллера. Завдання Пятова ускладнювалося тим, що м’яч, зачепивши п’яту Сидорчука трохи змінив напрям. Але Андрій впорався.

Ще ефективнішою імітація напруги поруч з українськими ворітьми стала після виходу замість Дракслера Андре Шюррле. Свіженький вінґер увійшов у гру бадьоро і дуже швидко мав нагоду відзначитися. Змістившись у центр, Андре бив у правий від себе кут з розвороту, але трохи в стулку не влучив. Вливання Льовом свіжої крові виявилося визначальним. Втомлена оборона української команди почала допускати позиційні помилки. Забити вдруге німці могли трохи раніше, але Йозіль, отримавши дивовижний розрізний пас від Крооса, булліта реалізувати не зумів. Точніше, наш воротар, вчасно вийшовши суперникові на зустріч, знову зіграв надійно.

Свідомо чи не надто, але нашій команді на фініші зустрічі таки вдалося організувати подобу штурму. Найбільше свого воротаря, звісно, потурбував Мустафі, котрий випереджав Селезньова, а перекинув м’яч Нойєру за комірець. На щастя для стоппера, летів м’яч не у стулку. Трохи згодом справа гарно вривався у карну зону Ярмоленко. Та на цей раз Андрія зупинив, вийшовши з лінії, Нойєр.

Могли українці вже в компенсований арбітром час організувати гарну атаку віялом. Але передача Зінченка на вільного Ярмоленка вправо була надто кволою. Андрієві не вдалося набрати швидкість. Замість того він пробив здалеку і заробив кутовий. Після розіграшу ж «стандарту» мяч у середині поля потрапив до Ракицького. Ярослав, вирізаючи м’яч шведою вправо на Ярмоленка, начебто все робив правильно. Але суперники цей намір розгадали. Шурле у середині поля віддав передачу на Йозіля, котрий хоч і був до воріт П’ятова ближче, ніж передостанній оборонець суперників, але вибігав з власної половини. Месут промчав лівим краєм і зряче вирізав м’яч на протилежний бік, куди набіг щойно зустрінутий оваціями під час виходу на поле Швайнштайґер. Власне, Бастіан показав Коноплянці, як треба реалізовувати такі моменти – 2:0.

Взагалі ж, відзначаючи воїстину класний відрізок у кінцівці першого тайму, мусимо визнати, що німці, виставивши несподіваний варіант складу, здобули перемогу на класі. Льов зумів нейтралізувати лідерів нашої команди, прикріпивши до них додатково по опорному хаву – Крос грав проти Ярмоленка, а Кедіра проти Коноплянки. Наша команда програла сильнішому, майстернішому й грамотнішому суперникові. Але вся боротьба ще попереду.

Фото - Павло Маменко (спеціально для UA-Футбол)