Швеція – Бельгія 0:1. Бай-бай, Ібрагімовіч

22 червня. Ніцца. «Стад де Ніцца»

Швеція – Бельгія 0:1

Гол: Наїнґґолан 84

Швеція: Ісакссон – Ліндельоф, Е. Йоганссон, Ґранквіст, М. Ульссон – С. Ларссон (Дурмаз 70), Екдаль, Чельстрем, Е. Форсберґ (Еркан Зерґін 83) – М. Берґ (Ґудетті 63), Ібрагімовіч (к)

Бельгія: Куртуа – Меньє, Альдервейрельд, Вермален, Вертонґен – Наїнґґолан, Вітсель – Я. Карраско (Мертенс 71), Де Брюйне, Азар (к) (Оріґі 90+3) – Лукаку (Бентеке 87)

Судді: Брих – Борш, Лупп – Данкерт, М. Фрітц (усі – Німеччина)

Попередження: Екдаль 33, Е. Йоганссон 36 – Меньє 30, Вітсель 45+1

Ні, то їм не Київ. Тих ефектних шведів, які чотири роки тому привидами впродовж двох тижнів бродили по українській столиці, в Ніцці банально не було. Навіть їхнє фірмове затягування «Златан Ібрагімовіч» на підходах до стадіону звучало якось кволо і поодиноко. Що не кажіть, а пиво вартістю один євро робило дива. У Ніцці ж хмільний напій на розлив вартує від п’яти євро. Звісно, скандинави заможні, але й грошенята рахувати вони теж вміють. Тож не дивно, що відверто вхламлених «вікінгів» у Ніцці не було.

Красиво пісня про Ібрагімовіча пролунала вже на самому стадіоні, хвилин за 20 до початку матчу. Втім, шведів кмітливо збаламутили бельгійці, котрі зі свого боку підтримали хіта, але замість «Златан» співали «Бай-бай» і колективно помахували на прощання рукою.

Власне, від шведів у цьому матчі залежала не лише доля власна, а й майбутнє ірландців і турків. Наставник скандинавів Ерік Гамрен, котрий перед матчем надзвичайно натхненно виконав національний славень, виставив на цей доленосний поєдинок абсолютно ідентичний у порівнянні з попередньою зустріччю проти італійців варіант складу. У воротах грав Андреас Ісакссон. В обороні справа наліво розташувалися Віктор Ліндерьоф, Ерік Йоганссон, Андреас Ґранквіст та Мартін Ульссон. У центрі півоборони діяли Альбін Екдаль і Кім Чельстрем. Роль правого хавбека виконував Себастьян Ларссон, а зліва грав Еміль Форсберґ. У нападі поряд із капітаном Ібрагімовічем вийшов Маркус Берґ.

Тренер бельгійців Марк Вільмотс до основи, яка розпочинала зустріч з ірланцями, вніс одну зміну. Ні, травмованого Маруана Феллаїні все ще не було. В опорну зону в пару до Акселя Вітселя повернувся Раджа Наїнґґолан, а Муса Дембеле цього разу залишився у резерві. Ворота традиційно захищав Тібо Куртуа. В центрі оборони третій матч поспіль грає пара Тобі Альдервейрельд – Томас Вермален, а зліва знову вийшов Ян Вертонґен. Справа ж уже в другому поєдинку грає Томас Меньє. Під нападником Ромелу Лукаку креативило тріо Яннік Карраско – Кевін Де Брюйне – Еден Азар.

Поєдинок суперники почали дуже живо. Бельгійці спробували диктувати умови, а шведи натомість зробили акцент на проникаючі атаки, коли нападники за м’яч зачіпаються, а їх з глибини підтримує ціла група хавбеків. Першої гостроти довго очікувати не довелося. Азар, змістившись зліва в центр, скинув м’яч під удар Вітселю. Той пробив сходу метрів з 20-ти поруч із хрестовиною. Відповіть суперників була значно небезпечнішою і мала б виявитися гольовою. Оборонці «червоних дияволів» не те що не змогли вибити м’яч після навісу зі штрафного, а просто скинули кулю на одинадцяти метрах під ноги Берґу. Маркус бив у падінні, але влучив точно по центру воріт, а Куртуа не помилився. Можна сказати, що команді Вільмотса пощастило, але вона не знітилася, а відразу провела гарну атаку у відповідь. Лукаку на вході до карної зони крутанув фінтами Йоганссона й пробив низом у правий нижній кут – трохи неточно.

Після обопільно агресивного старту опоненти трохи заспокоїлися і до середини тайму, вже грали трохи зваженіше й притримувалися при цьому тих же акцентів, що й на початку зустрічі. Технічніші бельгійці ліпше комбінували, але суперники опікали їх щільно і намагалися проникнути у вільні зони з глибини. У цьому відрізку в шведів непогано здалеку били Ларссон та Ібрагімовіч, а в бельгійців – Азар. Однак усім цим ударам бракувало влучності. Натомість гарна контратака у виконанні «червоних дияволів» цілком могла стати результативною. То якби Екдаль неподалік від карного майданчика не підчепив за ногу Де Брюйне, котрий пронісся локомотивом через півполя і саме збирався зробити передачу вправо на Карраско. Що попередження це було виправданим, довів невдало виконаний Вертонґеном штрафний.

Бельгійці виглядали в наступі різноманітнішими, постійно змінювали напрямки атак і їх характер. Спроби пройти з допомогою короткого пасу через центр чергувалися з фланговими атаками. Двічі зліва гарно прострілював Де Брюйне і двічі Лукаку не вистачало зовсім трохи, щоб дотиком перетворити ці паси у гол. Завершився ж тайм оригінально розіграним бельгійцями кутовим зліва. Азар повернув м’яч на Де Брюйне, а той зробив навіс, який замикав Меньє. Маківкою голови Томас намагався вразити дальній кут, але трохи не влучив. При цьому довершити почати, замкнувши дальню стійку, міг ще й Лукаку. Ала Ромелу знову забракло сантиметрів.

Другу половину швиди розпочали агресивніше. Вони намагалися атакувати через фланги і туди на підтримку крайнім півоборонцям регулярно зміщувався Берґ. У принципі, якийсь ефект від того був. Скажімо, Ібрагімовіч після навісу від Форсберґа перестрибнув Вермалена більш ніж на голову, але у ворота трохи не влучив. Невдовзі Берґ, приборкавши кинутий йому на хід біля лицьової лінії справа, викотив кулю під удар Екдалю, проте той з лінії карної зони вдарив надто легко і Куртуа забрав м’яч намертво.

Зрозуміло, що грати з такою інтенсивністю безперервно складно. Шведи витримали хвилин десять, а потім трохи оберти збавили. Натомість бельгійці, граючи з позиції команди, яку нічия влаштовує, великих сил вперед теж відряджати не поспішали, натомість провівши гарний контрвипад, який завершувався прострілом Карраско справа. Однак Йоганссон у важкій ситуації зіграв надійно і вибив м’яч на кутовий.

А на 62-й хвилині трапився епізод, котрий у Швеції, можливо, згадуватимуть не менше, ніж ми відмінений гол Девіча англійцям у 2012-му. Після передачі справа Берґ у боротьбі з Вермаленом зумів зачепити м’яч швидше і то вийшла скидка на Ібрагімовіча. Златан у властивому карколомному стилі вдарив з з другого поверху ногою і влучив у верхній кут. Арбітр гол відмінив, зафіксувавши офсайд. Хоча з повтору виглядає, що положення «поза грою» радже не було.

Та гра продовжилася й Гамрен почав проводити заміни. Спершу він змінив нападників, випустивши замість Берґа Джона Ґудетті, а потім освіжив праве крило, кинувши у бій замість Ларссона Джіммі Дурмаза. Між цими замінами суперники обмінялися дальніми ударами, але м’яч після пострілу Де Брюйне перевів на кутовий Ісакссон, а під сильну діагональ Форсберґа у дальній кут зліва підставив голову Айдерверельд.

Разом з тим, було зрозумілим, що ближче до фінального свистка шведи почнуть ризикувати, а отже вихід в’юнкого і швидкого Дріса Мертенса напрошувався сам собою. Вже коли Дріс замінив Карраско, перший випад бельгійців пройшов і мав завершуватися взяттям воріт. То Лукаку, отимавши пас на хід з власної половини від Де Брюйне, наче на мотоциклі, втік від Йоганссона, але переграти Ісакссона в дуелі віч-на-віч не зумів.

У шведів у свою чергу ввімкнувся на повну Ібрагімовіч. Він відходив глибоко назад, брав ініціативу на себе, заробив і сам пробив штрафний метрів з 25-ти. Ось лишень Куртуа на цей постріл з відскоком від газону зреагував.

Втім, у бельгійців індивідуальностей більше і у вирішальну мить вони теж свої найліпші риси проявили. Тільки забити не змогли. Скажімо, Лукаку, отримавши передачу зліва від Азара, хитнув Ґранквіста і пробив з лінії карного майданчика над поперечиною. А потім за справу взявся вже сам Азар. Спершу він слаломом зліва в межі карної зони накрутив чотирьох оборонців суперника й пробив у дальній кут, але у ворота трохи н е влучив. Трохи ж згодом Еден вирішив долю гри. Помилка шведів полягала в тому, що проти Азара Дурмаз залишився на своєму правому фланзі один в один. Звісно, капітан бельгійців опіки уникнув легко й зряче віддав м’яч крізь штрафний майданчик на Наїнґґолана. Раджа пальнув метрів з 20-ти в дальній кут на славу та ще й невеличкий рикошет від Еркана Зенґіна шансів Ісакссону не залишив – 0:1.

Ібрагімовіч з розпачу махнув рукою, але в одній з перших після пропущеного голу атак вистрибнув у районі одинадцятиметрової позначки над головою Айдервейрельда і пробив з розвороту – поруч зі стійкою.

Власне, то було все. Бельгійці на контратаках мали змогу збільшити перевагу відразу двічі, але спершу Де Брюїн загнав своєю передачею вліво Мертенса за береги, а потім, коли Дріс м’яч дістав і віддав зручний пас у центр, Крістіан Бентеке пробив в Ісакссона.

Щойно матч завершився, бельгійська частина трибун злагоджено заспівала «Бай-бай, Ібрагімовіч». Кожен вболівальник знову розмахував на прощання рукою. Златан, звісно, розумів, що це тролінг, але одначе фанатам команди-суперниці подякував.