Стара школа. Як Боруссія Д запустила виробничу лінію з підготовки молоді

Грудень 2014-го року. Анталія, Туреччина. Скаути дортмундської Боруссії спостерігають за грою американської команди на юнацькому турнірі до 17-ти років. У них є вказівка ​​від Міхаеля Цорка, колишнього капітана Боруссії, нині спортивного директора клубу: спостерігати за американським нападаючим Хаджі Райтом.

За словами Цорка, схвильований розвідник подзвонив йому і сказав: «Цей хлопець хороший. Але в тій же команді є ще один хлопець, який дуже хороший. Ми повинні стежити за ним». Цей «ще один хлопець» - 15-річний Крістіан Пулішіч. Невисокий і легкий, він вразив своєю здатністю однаково швидко працювати з м'ячем обома ногами. Суперникам важко передбачити його рухи, а ще важче - зупинити його.

Скаут мав рацію. У 17 років Пулішіч стає наймолодшим легіонером, який забив у Бундеслізі, і наймолодшим гравцем в історії збірної США, який забив свій перший гол на професійному рівні. Зараз йому 19, він - стабільний гравець основного складу Боруссії і з тим же успіхом здійснює слаломні забіги між захисниками, які тепер вже не такі ж проспекти, а цілком дорослі чоловіки.

«Нам подобається знаходити гравців, здатних змінювати ситуацію на полі, і, звичайно, Крістіан - один з них», - каже Цорк.

У сучасному футболі у всіх елітних клубів є власні академії, які займаються підготовкою юних хлопців (і іноді дівчат) для вербування в перші команди. Але робота скаутського відділу дортмундської Боруссії за останні десять років стала зразковою: клуб знаходить і розкриває найперспективніші і дорогі таланти.

У багатьох клубах випадок Пулішіча вважався б разовим успіхом, але в Дортмунді створили щось більше - виробничу лінію. Від Маріо Гьотце, чий драматичний гол приніс збірній Німеччини перемогу на ЧС-2014, до французького нападаючого Усмана Дембеле, який був куплений Барселоною за 105 млн євро - неймовірна сума, враховуючи, що Дембеле провів за Борусію всього 22 матчі.

Під час січневого трансферного вікна найкращі команди континенту знову будуть товпитися навколо німецьких клубів, намагаючись дістати продукт їх молодіжних академій. Можливо, для них було б краще задатися ключовим питанням: як дортмундській Боруссії вдається зі стабільним успіхом займатися тим, чим вона займається?

---

Жителі Дортмунда, міста «синіх комірців», розташованого в долині річки Рур, кажуть, що вони пишаються двома речами: найбільшою різдвяною ялинкою в світі і їх динамічної футбольною командою. Почуття гордості підкріплюється гаслом клубу - Echte Liebe, що означає «справжня любов».

Цю відданість поділяють як вболівальники, так і керівництво клубу. Ціна квитків і пива в день матчу залишається на порівняно низькому рівні. Найдешевший квиток коштує 16,70 євро, а найдорожчий - 54,40 євро, що дешево в порівнянні з ціновою політикою таких клубів як Манчестер Юнайтед і Барселона. У клубі кажуть, що вони могли б просити більше, але їх обов'язок перед містом стоїть вище фінансової вигоди.

У свою чергу, 80 000 уболівальників регулярно створюють на стадіоні неймовірну атмосферу. Після одного з матчів Ліги чемпіонів півзахисник Реала Тоні Кроос сказав, що коли пішов виконувати кутовий удар, то відчував, як у нього під ногами тремтіла земля від стрибків Жовтої стіни.

Ця філософія пронизує Боруссію від верху до низу. Близько двох сотень футболістів різного віку, від 8-річних хлопчиків до гравців основної команди, тренуються разом в тихому передмісті Бракель, де невисокі будівлі розташовані по сусідству з 18 тисячами квадратних метрів футбольних полів. Все зроблено так, щоб молодь могла спостерігати роботу дорослої команди і бачити мету, до якої варто прагнути.

Все робиться заради створення згуртованого співтовариства, яке повинно відповідати зв'язку клубу з містом, якому він служить. Найперспективніші тінейджери запрошуються на навчання в школі-інтернаті, де 22 особи у віці від 15 до 19 років живуть і навчаються поруч з футбольним полем.

Цей процес може бути жорстким: більшість учнів з часом будуть відраховані з клубу з тієї причини, що вони недостатньо гарні, щоб грати за першу команду. Проте в Дортмунді пишаються тим, що в даний момент більше 50-ти випускників їх академії знайшли себе на професійному рівні.

40-річний Тім Кірк був найнятий Боруссією на початку цього року для роботи з дітьми 12-ти років. Його дитяча мрія стати професійним футболістом зруйнувалася через серйозну травму коліна, яку він отримав в 18 років. Замість того, щоб турбуватися, Кірк запустив безкоштовну програму коучингу для школярів в Баті (Англія), 80 випускників якої перейшли на подальше навчання в академіях при професійних клубах.

Кірк каже, що своїх 12-річних підопічних він не оцінює за кількістю виграних матчів. З цією вимогою вони зіткнуться на більш пізніх етапах своєї кар'єри, а зараз важливо, щоб в грі вони мали певну мету. Наприклад, нападник може почути вступну, що його гра буде оцінена не тільки за кількістю забитих м'ячів - тобто за рівнем виконання його безпосереднього завдання, - а й по тому, як він пресингує захисника, здійснюючи на того психологічний тиск.

«Це кидає їм інтелектуальний виклик», - каже Кірк. «Я б сказав, що до 12 років 70% уваги слід акцентувати на технічній стороні гри: роботі з м'ячем і так далі. Але у віці від 12-ти до 15-ти років в грі треба починати думати на два, три, чотири кроки вперед».

Тім Кірк

Дортмунд - найбільше місто в Рурській області. Молодіжна команда Боруссії грає проти місцевих колективів, які зневірилися обіграти своїх жовто-чорних суперників. Глава молодіжної системи клубу Ларс Ріккен, який всю свою футбольну кар'єру провів у складі Боруссії, каже: «80 000 глядачів на Сігнал Ідуна Парк хочуть бачити голи. Це свого роду видовище, і ми повинні виховати таких гравців, які це видовище зможуть надати».

---

На території навчального центру Боруссії розташоване одноповерхове приміщення, всередині якого встановлено Футбонаут - машину, яка грає визначальну роль в методиці клубу. Це роботизована клітка в формі куба. Підлога вистелена штучним дерном. Кожна з чотирьох стін складається з 16-ти квадратних панелей.

Коли машина запускається, м'ячі летять в футболіста під різними кутами і на різних швидкостях. Їх рух здається хаотичним. Гудок і звуковий сигнал грають роль мілісекундной підказки про те, звідки полетить наступний м'яч. Завдання футболіста - прийняти м'яч і відразу ж влучити ним в панель, яка підсвічується.

Придуманий берлінським дизайнером Крістіаном Гюттлер Футбонаут навряд чи можна назвати секретним пристроєм. Боруссія побудувала його в 2011-му році за 3,5 млн доларів. З тих пір її приклад з німецьких клубів пішов тільки Хоффенхайм. Не дивно, що за останні десять років тільки Хоффенхайм регулярно грав більш молодим стартовим складом, ніж Боруссія. «Чому не всі встановлюють цю машину? Це дорого », - говорить Кірк. «Думаю, клуби воліють витрачати гроші на речі, які дають їм негайний результат».

Гравці першої команди Боруссії не користуються Футбонаутом, тому що досить гарні, щоб його освоїти. Зате молодим гравцям призначаються щотижневі сеанси, які кожному з них дозволяють отримати по 5 000 додаткових «контактів з м'ячем» на рік. Тренери кажуть, що Крістіан Пулішіч буквально жив в цьому приміщенні. Але більше їх вразив Маріо Гьотце, який знайшов спосіб приборкувати м'ячі, які летять в нього на швидкості 100 км/год.

Можливо, Футбонаут виграв для Німеччини чемпіонат світу. Як пише Рафаель Хонігштейн (німецький журналіст і письменник) у своїй книзі Das Reboot, «безгольовий» фінальний матч ЧС 2014 між Німеччиною та Аргентиною вже наближався до завершення додаткового часу, коли пішов навіс на Маріо Гьотце, який увійшов у гру з пізньої заміни. Першим спритним дотиком він прокинув м'яч собі на хід, а другим елегантно пробив у кут воріт. Це був маневр, який він раніше тисячі разів здійснював в невеликому одноповерховому будинку, розташованому на тренувальній базі дортмундської Боруссії.

«Поки вони досягнуть рівня Гьотце, все, що вони роблять, має вельми автоматичний характер, тому що вони тільки-тільки приборкали цю машину, вони навчилися з нею грати в її гру», - пояснює Кірк. «Вся справа в моделях. Молодим гравцям потрібно дати якомога більше цих ігрових моделей, щоб потім в певних ситуаціях на полі вони інтуїтивно обирали найбільш підходящу і діяли відповідним чином».

Згідно з «правилом 10 000 годин», щоб стати експертом в певному навику, потрібно витратити на його відпрацювання 10 000 годин. Однак Кірк каже, що у випадку з Футбонаутом до цього правила потрібно ставитися з обережністю. «Це не просто 10 000 годин. Це сенс, спосіб, яким ви робите роботу протягом цих 10 000 годин. Йдеться про усвідомлену, цілеспрямовану практику».

Тренер посилається на роботу шведського психолога Андерса Ерікссона, який стверджує, що безглузде повторення одноієї і тієї ж дії слід відрізняти від усвідомленої, цілеспрямованої роботи.

Серед європейських топ-клубів, Боруссія частіше за всіх довіряє своїм молодим гравцям місце в першій команді.

Рейтинг тренерів за рівнем довіри молодим гравцям.

Це вимагає певних умов, які повинні бути виконані, змушуючи учнів вийти за межі своєї зони комфорту, постійно намагаючись оволодіти навичками, які перебувають за рамками їх наявних здібностей. Це свого роду практика, яка дозволяє істинним експертам створювати у своїй свідомості ідеальні «ментальні уявлення», тобто точну картину того, як вони повинні діяти в певній ситуації.

Дайвер візуалізує правильне розташування тіла під час виконання сальто в повітрі. Шаховий гросмейстер пробирається крізь приголомшуючий масив майбутніх можливих ходів, перш ніж обрати найкращий з них.

З упором на молодь і безперервний розвиток Дормтунд є справжнім храмом для такої «усвідомленої практики». Марко Ройс, вихованець Боруссії і один з найвідоміших німецьких футболістів, каже: «Коли я отримую м'яч, вже занадто пізно починати думати про те, що робити далі. Тому я намагаюся грати таким чином, щоб знати свої подальші дії ще до того, як отримати м'яч. Все відбувається автоматично».

Щоб проілюструвати свою точку зору, Ройс згадує один з матчів Ліги чемпіонів проти Реала (грудень 2016-го року, 2:2). Півзахисник Боруссії Емре Мор виконує довгий пас по правому флангу за спину захиснику Мадрида Серхіо Рамосу і на хід нападнику Боруссії Обамейянгу. «Ви знаєте, що зараз може виникнути ситуація. Тому потрібно знати свій хід на секунду-дві раніше, ніж це зробить суперник. Я знаю, що Обамейянг швидше, ніж Рамос, тому, щоб його відіграти, я стартую раніше, ніж захисник».

Ройс біжить до воріт, випереджаючи гравців Реала. Обамейянг виконує простріл, і Ройс лівою ногою відправляє м'яч в ворота. Вони з Обамейнягом вказують пальцем один на одного, немов кажучи: «Я знав, що ти це зробиш». Ройс каже, що його тіло просто реагує на передчуття, що з'явилося кількома секундами раніше: «Ось таким чином ця ситуація і була розіграна».

---

У березні 2005-го року близько 450 інвесторів дортмундської Боруссії зустрілися в одному з будівель аеропорту в Дюссельдорфі. Виконавчий директор клубу повідомив їм, що клуб буде оголошений банкрутом, якщо вони не приймуть участь в плані його порятунку. Пропозиція була прийнята. Пізніше з'ясувалося, що однією сторонньої групою, яка допомогла врятувати клуб, була Баварія - один з їхніх головних суперників, яка надала 2 млн євро.

Академічні дослідження показали, що в футболі гроші дійсно перемагають. Найкращим індикатором позиціонування клубу в лізі є його зарплатний бюджет. Але проблема полягала в тому, що у Боруссії не було грошей, щоб купити успіх. Намагаючись це зробити, вона переоцінила свої можливості, виплачуючи величезні гроші зірковим гравцям.

Головний виконавчий директор Боруссії Карстен Крамер коротко розповів суть цієї кризи: «Ми намагалися наздогнати Баварію, хоча повинні були розуміти, що нам ніколи це не вдасться». В даний час Боруссія вважається 11-м найбагатшим клубом в світі: згідно з даними Deloitte, дохід клубу в сезоні 2015/16 склав 283,9 млн євро. Однак вона все одно залишається далеко позаду таких європейських суперклубів, як Баварія із заробітком за той же період в розмірі 592 млн євро.

Щоб подолати цей розрив, в Дортмунді вирішили інвестувати в молодих і більш дешевих гравців. Клуб прагнув розвивати місцеву молодь за допомогою своєї академії. Ройс, Гьотце, Гроскройц і Шмельцер прийшли в Боруссію в зовсім юному віці і з часом стали гравцями національної збірної Німеччини. Клуб також об'їхав весь світ в пошуках таких футболістів як Шінджі Кагава з Японії або габонський нападник П'єр-Емерік Обамейянг. Це штовхало клуб вперед у розвитку.

План окупився за допомогою колишнього головного тренера Юргена Клоппа. Коли Боруссія два рази поспіль виграла чемпіонат Німеччини (в 2011-му і 2012-му роках), середній вік її складу становив 23,3 року. Це один з найнижчих показників серед більш ніж ста клубів з Англії, Німеччини, Іспанії, Італії та Франції за останні десять років.

Клопп розробив для своєї команди ідеальну систему, побудовану на неймовірно сильному пресингу, щоб повернути собі м'яч, і з наступним швидким просуванням вперед, щоб позбавити суперника часу на реорганізацію. Пізніше Клопп назвав свій стиль гри «heavy-metal football».

Успіх Боруссії швидко привернув увагу найактивніших гравців на трансферному ринку. Коли футболісти перетворилися в суперзірок, деякі з них стали чекати підвищення окладу до рівня суперзірок. Але замість того, щоб платити більше, в клубі вирішили їх продати. Гьотце в 2013-му році перейшов до Баварії за 37 млн ​​євро. Протягом наступних кількох сезонів Баварія підписала ще двох гравців Боруссії: нападника Роберта Левандовскі і захисника Матса Хуммельса. В 2016-му році заміна Гьотце - Генріх Мхітарян - був проданий Манчестер Юнайтед за 42 млн євро, а Манчестер Сіті за 27 млн ​​євро купив Ілкая Гюндогана.

Політика Боруссії "купувати дешево і продавати дорого» привела до того, що досягнення командою спортивних результатів вимагає набагато менших витрат, ніж у інших топ-клубів.

Цорк наполягає, що це не бізнес-модель і Боруссія хотіла б, щоб її важливі гравці залишалися в Дортмунді. Однак такі економічні реальності. «Знаючи, які гроші є в англійській Прем'єр-лізі і Реала з Барселоною, ми намагаємося знаходити недооцінених гравців, які ще не досягли свого піку. Ми розвиваємо їх і прекрасно розуміємо, що одного разу вони від нас поїдуть як гупали Гюндоган в Манчестер Сіті, Шахін - в Реал, а Дембеле - в Барселону».

Наслідком цього є те, що найяскравіші проспекти Європи як і раніше рвуться отримати контракт з Боруссією. Влітку минулого року 17-річний нападник шведського АІКа Александр Ісак отримав пропозицію від Реала. Більшості було б важко відмовитися від контракту з клубом, який виграв все, про що можна мріяти, і за який виступають зірки на кшталт Кріштіану Роналду або Гарета Бейла. Але коли Боруссія в останню хвилину зробила зустрічну пропозицію, Ісак надав перевагу Дортмунду.

«Я знаю, що цей клуб багато чого досяг саме завдяки роботі з молодими футболістами, і це, мабуть, гарне місце для таких гравців, як я. Ймовірно, Реал теж є чудовим місцем для виклику, але я надав перевагу Дортмунду», - говорить Ісак. У січні в матчі проти Вольфсбурга (0:0) форвард вперше вийшов в стартовому складі Боруссії в рамках Бундесліги.

---

Згадуючи про кризу 2005-го року і уроках, які він дав, Крамер говорить: «Ми вирішили зосередитися на собі, на тому, заради чого ми займаємося тим, чим займаємося. Ми прийняли той факт, що іноді нам доводиться важче, ніж клубам калібру Баварії або Манчестер Юнайтед, але завдання бути завжди номером один і немає в нашому ДНК».

Якщо і є якісь побоювання, то всі вони зводяться до питання, чи не став Дортмунд жертвою свого успіху, нездатним утримати своїх найкращих футболістів, щоб створити команду-переможця. Дембеле поїхав з клубу лише за рік. Головний скаут клубу Свен Міслінтат, який відшукав для Боруссії багатьох з її останніх зірок, в листопаді минулого року перейшов в Арсенал.

Тепер спекуляції зосереджені на невеликій фігурі Крістіана Пулішіча. Він каже, що погано пам'ятає свою гру на турнірі в Туреччині, коли справив враження на розвідників Боруссії. «Думаю, вони бачили багато з того, що я роблю зараз, мій атакуючий стиль або просто здатність міняти ситуацію на полі, що повинен робити креативний гравець».

Але свою подальшу появу на сцені в якості одного з найкращих молодих гравців в світі Пулішіч приписує готовності Боруссії довірити йому місце в основному складі набагато раніше, ніж це зробили б в більшості інших клубів.

Футболіст не згоден з припущенням, що він робить все, щоб справити враження на скаутів інших, більш сильних клубів. «Я не намагаюся комусь сподобатися. Все, що я роблю, я роблю заради того, щоб допомогти команді досягти результату». Проте мало хто вважає, що якщо Пулішіч продовжить рух по висхідній траєкторії, то надовго затримається в Дортмунді.

На пошуку та продажі молодих футболістів Боруссія заробляє більше, ніж більшість європейських клубів.

Скоріш за все, в процес безперервного вдосконалення Боруссії вбудований ще один етап: шанс одного разу стати мегаклубом на кшталт Реала або Барселони, де рівень товаришів по команді і конкуренції буде ще вищим. Це означає, що клуб і його футболісти дивляться в один бік і мають спільну мету.

«Я навчився бути справжнім професіоналом і зміг зробити великий крок у своєму розвитку. Боруссія завжди давала мені шанс. Вони дозволили мені грати, вони дозволили мені працювати з першою командою і професійно розвиватися, можливо, не настільки швидко, але правильно», - каже Пулішіч.