Довести корисність. Що чекає на Ярмоленка в Боруссії після одужання

Андрій Ярмоленко в цьому сезоні взяв участь далеко не в одному матчі Боруссії, але осібно стоїть невдала - і для нього, і для команди - зустріч з Вольфсбургом. І люди будуть згадувати її до тих пір, поки їх не змусять про неї забути.

В силу певних обставин (отруєння) Дортмунду довелося виходити на цю гру в експериментальному складі. З перших хвилин з основних зіграли тільки Бюркі і Топрак. Шюррле з Шахіном вийшли на заміну. Пулішіч не потрапив навіть у заявку, і в нападі компанію Ярмоленку склали юні Санчо та Ісак.

Наївно було розраховувати, що Боруссія в такій ситуації зіграє легко і невимушено, тому цілком природно, що від українця чекали прояви лідерства. Але іспит Ярмоленко провалив. Атаки, обведення, єдиноборства, передачі... За всіма цими показниками він був найкращим у складі Боруссії, однак...

Матч з Вольфсбургом був останнім, який Ярмоленко починав у стартовому складі.

Справа навіть не в окремо взятій грі. Справа в тому, що до того моменту в пасиві українця накопичилося занадто багато угроблених атак. Його прізвище стало асоціюватися з найбільш пам'ятними промахами, кількість яких у грі з Вовками вийшла на абсолютно новий рівень. На совісті українця - як мінімум два моменти, в яких був відіграний навіть воротар.

Начебто і грав непогано, але для атакуючих футболістів цього недостатньо. Потрібно забивати. Тим більше - реалізовувати такі можливості, які були у мене. На такому рівні багато шансів не буває. Треба використовувати кожен момент, а у мене було дві-три прекрасні можливості відзначитися. Я і сам розумів, що наступну гру можу почати на заміні.

Не в моїх правилах на кого ображатися. Тут тільки моя вина. Забий в тих епізодах - Боруссія б перемогла, і я б грав в основному складі. Намагаюся шукати причину тільки в собі. Буду працювати. Прикро, але головне - не опускати руки. А я їх ніколи не опускаю.

Але потім Ярмоленко невдало вийшов на заміну в матчі проти Фрайбурга і отримав травму, яка вибила його з ладу на досить тривалий термін. Спрогнозувати його одужання в клубі досі не беруться, і мінімум місяць доведеться пересуватися за допомогою милиць.

«Вийшов на заміну, відіграв десь три хвилини і в абсолютно звичайному епізоді зіткнувся із захисником. Отримав м'яч, пішов в обведення і відразу відчув - щось не так. Але матч дограв. Після обстеження з'ясувалося, що на п'яті відійшла якась тканина, але ахілл не зачеплено. Місяць доведеться пересуватися за допомогою милиць. Скільки потім знадобиться часу на реабілітацію, сказати поки не можу. Буде видно".

А тепер в команду повернувся Марко Ройс. Повернувся на радість публіці на Сігнал Ідуна Парк і на радість самій команді. Дортмунд зачекався свого ментального лідера. І хоча в першому своєму матчі - проти Гамбурга - на око Ройс не виділявся на тлі колективу і пішов на заміну, поступившись місцем Ґьотце, статистика стверджує, що саме Марко був для суперника найнебезпечнішим гравцем. На його рахунку - чотири удари по воротах. Більше, ніж у будь-якого іншого футболіста Боруссії. По словах Штьогера легко прочитати захоплення і передчуття.

У другому матчі поспіль Андре Шюррле, якого ще в січні хотіли видворити на трансфер, відчуває, що він грає в футбол і що команда його розуміє. Гол у грі з Кельном, гольова передача на Ґьотце в грі з Гамбургом як відсилання до тріумфального фіналу ЧС-2014 року - відмінний початок лютого з перспективою стати психологічним чинником в наступних матчах. Нехай Шюррле не перевищує Ярмоленка за кількістю обводок, але його дії принесли команді шість очок за два тури.

Пулішіч помилився в грі з Кельном, але відчуває довіру, і в матчі з Гамбургом своєю грою натякнув, що готовий її відпрацьовувати. Результат - гольова передача на Батшуаї. Зрештою, Пулішічу тільки 19 років.

Сам Батшуаї, не показуючи футбол космічного рівня, за короткий термін вирішив одну з найістотніших проблем Боруссії останнього часу: реалізовує практично все, що йому створюють. Нарешті, видужав Філіпп, який володіє більш швидким мисленням, ніж у Ярмоленка, що вкрай важливо для динаміки атак.

Звичайно, неправильно робити глобальні висновки з кількох матчів, проте контури ситуації, в яку потрапив український футболіст, видно досить чітко. Атака Боруссії починає синхронізуватися. І робить вона це без участі Ярмоленка, який травмований і незрозуміло коли взагалі повернеться на поле.

Шюррле починає грати, Пулішіч відчуває довіру, незважаючи на помилки, Батшуаї забиває голи, Ройс в першому ж матчі після лікування напружує ворожого воротаря і рветься на чемпіонат світу... Андрій Ярмоленко травмований. Лотар Матеус з телевізора говорить, що українець так і не став заміною Дембеле і що за Боруссію повинні грати футболісти більш вищого класу.

Ярмоленко прийшов в команду на тлі нестабільного Шюррле, травмованого Ройса і незвиклого до нового інтер'єру Філіппа, що стало для нього перевагою, але зараз в силу низки обставин він раптом опинився за спинами їх усіх. Ярмоленку не можна дорікнути в слабохарактерності і навряд ми від нього почуємо, що Штьогер - боягуз, і з ним Боруссія гратиме у другій лізі.

Однак все йде до того, що завершення цього сезону мітить на куди більш важливу роль в дортмундській кар'єрі українця, ніж попередні півроку (більше?).