Артем Яшкін розповів про першу розмову з Лобановським і новорічне запрошення від Суркіса

Колишній український і російський футболіст Артем Яшкін, який у 1998-2002 роках виступав за київське "Динамо", пригадав запрошення в клуб від Григорія Суркіса і взаємини з Валерієм Лобановським.

- З "Ураланом" ми були на Кіпрі, а Лобановський приїхав переглядати Сергія Кормильцева. Я там «дав» гру, і разом із Сєрим ми поїхали до Києва. Не скажу, що рішення далося важко, але, коли подзвонив Григорій Михайлович [Суркіс], причому в Новий рік – всі сумніви відпали. Не пошкодував: місто сподобалося, відразу переїхали сім'єю – дуже їм вдячний! До речі, ще в дитячій школі (у Вологді) у нас одна половина хлопців вболівала за "Динамо" Київ, друга – за "Спартак". Я був за "Динамо", і ми навіть коли грали – ділилися за такою ознакою. Наші чомусь весь час вигравали! Мабуть, доля така...

- Згадайте свою першу бесіду з Лобановським?

- Він просто мене викликав. Я знав, хто це, тому зайшов до нього тремтячи... Лобановський відразу говорить: «Синку, ти тепер у нас в родині!».

- Однією фразою зняв всю напругу?

- Так, він і як тренер, і як психолог був дуже серйозним. До Валерія Лобановського було страшно заходити, але виходили – із задоволенням.

- Майже як до стоматолога?

- Можна сказати і так. Якщо чесно, такого психолога в житті я більше не зустрічав. Він, звичайно, вмів мотивувати людей.

- Що скажете про партнерів по "Динамо" того періоду? Кормільцев, Серебренніков, Шацьких...

- З Кормільцевим грав в "Уралані". Дуже талановитий хлопець! Серебренніков – роботяга! Шацьких спочатку ми не зрозуміли, але потім він як почав забивати! Нападаючий від Бога, я вважаю!

- Хто з партнерів вразив якимось незвичайним талантом, технікою?

- Всі були по-своєму талановиті. Але, наприклад, бачення поле – це Валік Белькевич! Хоча, потім грав з Олександром Заваровим за ветеранів – ось це величина!

- Свій рівень він демонструє і в такому віці?

- Так, пару років тому грали разом, і не одну гру. До речі, зараз ми практично сусіди. Мене завжди захоплювала гра Заварова, ще з чемпіонату світу 1986 року. Звичайно, таких футболістів я не бачив...

- Колись вас навіть називали Заваровим...

- Думаю, тільки через зріст і зачіски були схожими. Колись я був кучерявим... До Заварова я навряд чи дотягну.

- Тільки візуально?

- Вважаю, що тільки візуальна схожість, ось і все.