Легенда Динамо про плакати на НСК Олімпійський: Це говорить про те, що життя прожите не дарма

Учора, 6-го жовтня, виповнюється 45 років із дня перемоги "Динамо" над "Баварією" в Суперкубку Європи 1975-го року. Легендарний півзахисник «біло-синіх» Володимир Веремєєв поділився спогадами від завоювання трофею.

- Ми вірили в себе. Тут не можна сказати – переможемо чи не переможемо. Ми виходили на гру з бажанням виграти. Дякуємо за все нашому тренеру Валерію Васильовичу Лобановському, який вселив у нас віру, що ми можемо грати з такими футболістами, як у «Баварії», і перемагати їх. На той момент це була одна з найсильніших команд у світі. Ми вірили і розуміли, що можемо виступати на рівних із ними, а результат – це вже інша тема.

Чи було святкування перемоги? Ні, випили по ковтку шампанського з величезного кубка, і на цьому все. У нас попереду були ігри, ми були сконцентровані на матчах і тренувальному процесі.

- Чи пам'ятаєте сам день поєдинку, коли здобули Суперкубок Європи?

- Складно сказати, це було 45 років тому, уже багато забулося... На жаль, нічого не залишилося, тільки пам'ять, світлини, рукостискання і медаль.

- А атмосферу на матчі, масштаб фіналу турніру?

- Звичайно, атмосфера була непередавана і охочих потрапити на гру було дуже багато...

- З чого складалася підготовка до матчу з «Баварією»?

- Усе було як завжди. Тільки лише було нагнітання з боку партійних органів, ось і все.

- Курйозний момент стався з президентом УЄФА Артеміо Франкі, коли він не зміг підняти трофей і вручити його капітану киян Михайлу Фоменку. У підсумку підняли його ви, Михайло Фоменко та Анатолій Коньков. Кубок дійсно був важким?

- Так, кілограмів п'ятнадцять він важив. Дякуємо «Аяксу», який придумав цей Суперкубок. Якщо пам'ять мені не зраджує, батько дружини Йохана Кройффа займався сувенірними виробами, і цей кубок – його ідея.

- НСК «Олімпійський» прикрасили банерами ваших фотографій. Чи приємний вам такий жест?

- Звичайно, це говорить про те, що життя прожите не дарма. Кожна людина намагається згадати, що ж вона зробила. Бачите, ми зробили щось хороше, внесли лепту в історію клубу.

- Чи можна сказати, що це найбільш значуща перемога для вас?

- Найбільш значуще – те, коли я йшов із кіровоградської «Зірки», мені мої старші товариші сказали: «Ти йди в «Динамо», і, можливо, у тебе щось вийде». Коли тільки прийшов у «Динамо», такі футболісти, як Біба, Мунтян, Серебреніков, дуже мені допомагали. Вдячний їм.

Мабуть, таки у мене щось і вийшло, якщо було стільки перемог, стільки зроблено для людей. Ми грали у футбол для вболівальників, тому і все склалося добре.