Український екс-легіонер жорстко розкритикував футбольні чемпіонати Латвії й Грузії

32-річний воротар Максим Кучинський другу половину 2019 року провів у грузинському "Динамо" (Батумі), а кінцівку минулого сезону – в латвійському "Тукумсі". До цього часу голкіпер виступав за "Черкащину" з Другої ліги.

Максим розповів про свої митарства за кордоном минулого сезону 2019/2020.

Я був у Латвії пів року, але за цей проміжок часу розпочався коронавірус. Відповідно, команду розпустили, чемпіонат зупинили. Вже після того, як можна було зібратись, я повернувся в Латвію. Дивлюсь, а там уже 75% команди, яка була на зборах, вже нема. Тому що скоротили бюджет після коронавірусу. Повернули мене і ще кількох людей. Керівництво вирішило дограти сезон молодими хлопцями, яким було по 16 років.

Ось після цього всього я буквально встиг 5 матчів зіграти. Потім розірвали контракт за обопільною згодою, я поїхав. Бо насправді це було нестерпно, просто виходити на матч і дивитись, як тебе “возять рилом”. Підсумковий результат гри ти вже знав, тому що на полі молодих пацанів кинули під танки. Якби було бодай 50 на 50, тобто молодих і досвідчених, то шанси могли бути кращими. Ще були присутні певні нюанси, клуб не хотів платити мені грошей, тому я ще десь два місяці сидів там, чекав поки ті всі питання залагодять юристи, агенти.

У Грузії й Латвії, за словами Максима, однакові чемпіонати.

Будь-яка команда Першої ліги України може спокійно поборотись з лідерами Вищої ліги Латвії. Я би не сказав, що це сильні чемпіонати, за винятком 2-3 команд. Чесно кажучи, хочу чимшвидше забути цей період. Як у фільмі “Люди в чорному”, щоб кнопку натиснути і все. Бо ти виходиш на гру і як би там не стрибав, крутився і «вбивав» себе, то тебе все одно будуть возити.

В “Тукумсі” лікаря не було в команді. Ні масажиста, ні відновлення. Я вперше в житті зіткнувся з тим, що футболіст не може вийти на тренування, бо йому потрібно там по механіці на роботі машину ремонтувати. Я просто там “впісявся”. Інший працює тренером і не може ходити на тренування. Було цікаво, коли в нас завтра матч, сьогодні передігрове тренування, а людини немає, бо він відпросився, адже його основний заробіток – дітей тренувати. Навіщо йому той футбол, якщо він завтра приїде і все одно буде в складі? У нас один гравець важив 103 кілограми, звали Томмі. Він 1988-го року, був хорошим захисником, то він скинув вагу та грав у футбол після дворічної перерви. Бо в нас просто не вистачало людей.

До Динамо Батумі Максим Кучинський перейшов із львівських Карпат і досі жаліє про цей крок.

Мені зателефонувала одна людина, її прізвища я називати не хочу і не буду. Пообіцяв мені золоті гори, що «мене там чекають» та все таке. Я зірвався та не продовжив контракт із “Карпатами”, поїхав до Грузії, а там виявилось все зовсім не так, як мені казала ця людина. Мене там ніхто не чекав. Я їхав без перегляду на контракт, а мені сказали тренуватись.

Позаймався я там 3-4 дні та хотів якоїсь конкретики. Запропонували залишитись на 5 місяців, щоб я ще набрав форму і тоді вони на мене подивляться. По грошах там багато врізали і в мене вже в принципі не було виходу, бо я розумів, що в Україну, якщо я повернусь, то це буде Перша або Друга ліга. Я залишився в Грузії. Був там майже пів року. Мені все сподобалось, там дійсно красиво. Це одне з найкращих місць, де я був.

Чому не залишився там надовго? Ну подивіться в Інтернеті. 5 місяців був там я, мені не дали пограти, 8 місяців там був Левченко, екс-кіпер “Зорі”. Його там зараз забрали і вони шукають ще воротаря. Їм потрібно викликати «Касільясів», «Ван Дер Сарів» і то не факт, що вгодиш тренеру. Наприклад, шукали захисника лівоногого. Я, як мінімум, знаю двох із УПЛ, хороших. А він каже, мовляв, не підходять. Ну я й кажу: «Тоді телефонуйте в “Барселону” і “Реал”. Можливо там знайдете. Продасте ціле “Динамо” (Батумі) і купите одного гравця звідти».