Суперкубок Іспанії. Другий матч. Атлетико - Реал 1:0. В ім'я надії

Мадрид. Стадіон: "Вісенте Кальдерон"
Головний арбітр: Давід Фернандес Борбалан
"Атлетико" - "Реал" 1:0
Гол: Маріо Манджукіч 2

"Атлетико": Мігель Анхель Мойя, Дієго Годін, Гільєрме Сікейра, Тіагу, Коке, Антуан Грізманн (Рауль Хіменес 73), Рауль Гарсія (Сауль 90), Маріо Манджукіч (Крістіан Родрігес 85), Габі, Хуанфран, Жоао Міранда

"Реал": Ікер Касільяс, Рафаель Варан, Серхіо Рамос, Фабіу Коентрау (Марсело 70), Тоні Кроос (Кріштіану Роналду 46), Карім Бензема, Хамес Родрігес (Іско 65), Гарет Бейл, Хабі Алонсо, Даніель Карвахаль, Лука Модріч

Попередження: Тіагу 18, Коке 51, Антуан Грізманн 68, Рауль Гарсія 74 - Лука Модріч 48, Хабі Алонсо 52, Іско 78, Серхіо Рамос 89, Лука Модріч 90+1
Вилучення: Лука Модріч 90+1

Суперкубок Іспанії. Перший матч. Реал - Атлетико 1:1. Дві стихії

В чому перевага двоматчевих протистоянь? Та просто в тому, що футболу більше. Іспанія – єдина країна серед великих футбольних, де Суперкубок розігрують в двох поєдинках. Видовище, інтрига, емоції – всього цього вдвічі більше. А від темного боку двоматчевого протистояння іспанці застраховані тим, що вони… просто іспанці. Чи може бути тут ситуація, коли якась із команд вирішить всі свої питання в першому поєдинку і другий перетвориться просто на формальність? Зараз таке важко уявити.

"Реал" та "Атлетико" в першому матчі зіграли не космічно з точки зору видовища, але також і не нудно. Вийшло бойове протистояння двох тактик, двох стратегій і двох стилів. Символічно, мабуть, що переможця в першій грі не виявилось і шанси залишились майже рівними. Доля такого протистояння повинна вирішуватись максимально довго.

Без змін в стартових складах в порівнянні з першим матчем не обійшлось. Дієго Сімеоне вирішив зі старту кинути в бій Антуана Грізманна, щоб впевненіше себе почував, очевидно, Маріо Манджукіч. Рауль Гарсія та Коке традиційно розташувались на флангах, Габі та Тіагу (ще одна зміна; португальця не було на полі в першому матчі) – в центрі. А от в захисті без змін: перед голкіпером Мойя розташувалась четвірка оборонців (справа наліво) Хуанфран, Годін, Міранда, Гільєрме Сікейра.

4-3-3 від Карло Анчелотті не здивували ні на цент. Заміна Крішітіану Роналду на Хамеса Родрігеса – єдина в атакувальних і центральних порядках "Реала" – теж. А от захист італійський маестро трохи перетасував. Фабіу Коентрау (а не Марсело) зайняв місце зліва, поруч з Серхіо Рамосом в центрі – Варан (а не Пепе). Карвахаль і Касільяс свої місця зберегли.

Трохи вище ми писали, що шанси команд перед матчем були майже рівними. Майже, бо невеличка, мінімальна перевага бачилась на боці "Атлетико" як команди, якій не потрібно було форсувати події. "Матрацники" за рахунок голу на виїзді могли почуватись спокійно і чекати на різкі рухи суперника. Але не так сталося... "Атлетико" чи не в першій своїй атаці забив гол, тепер уже точно вирвавшись вперед в гонці за Суперкубок. М'яч "матрацників" наче відобразив їхню поведінку в цьому протистоянні: просто, невинахідливо, але до дрібниць чітко і відточено. І особливо приємним для Сімеоне був той факт, що взяття воріт Ікера Касільяса організували новачки "Атлетико". Мойя вибив від своїх воріт, Манджукіч поборовся за шкіряного і скинув його на Грізманна; француз продовжив далі передачею хорвату на хід, і Маріо, не зближуючись з Касільсом, добре пробив низом у куточок воріт.

Гра не була схожою на ту, яку ми бачили в першому матчі. "Атлетико" трохи бракувало швидкості, тож не всі маневри суперника вдавалось читати наперед. Були проблеми і в опорній зоні, що давало нагоду гостям використовувати таку зброю, як дальні удари. Першим її випробував Карвахаль, далі – Лука Модріч. Пробивав і Хамес, але не здалеку, а зблизька після хитрого обіграшу з партнером на правому краї. Удар колумбійця був шаленої сили (з меж штрафного майданчика, до слова), але Мойя впорався.

Голкіпер "Атлетико", взагалі, не давав підстав Дієго Сімеоне згадувати Тібо Куртуа. Мойя, крім всього іншого, в першому таймі перервав ще кілька гострих прострілів і навісів від гравців "Реала". Неправильно казати, що "Атлетико" відповів на ті моменти… Відповідати мав саме "Реал", а "Атлетико" задавав супернику нові дилеми. Зокрема, наприкінці першого тайму, коли спочатку Рауль Гарсія метрів з тридцяти перевірив на пильність Касільяса, а потім той таки Гарсія після подачі кутового пробачив "Реал", пробивши вище з вбивчої позиції.

Але тайм все таки завершився моментом "Реала", героєм якого (моменту) був Родрігес. Програвати останні хвилини – особливо болісно для Сімеоне, який, втім, не міг кидатись блискавками в технічній зоні, так як в середині тайму дозволив собі недозволене. Бурно реагуючи на один зі звичайнісіньких епізодів гри, Дієго не обмежився словами на адресу арбітрів, а вдався до рукоприкладства. За запотиличник асистенту, головний рефері гри миттєво відправив аргентинця з містка. Напевно, справедливо…

Якщо в першому таймі ще були якісь варіанти, то в другому однозначно сильніше виглядав "Атлетико". По справедливості "матрацники" напрацювали на ще один гол, в той час як "Реал" (уже з Кріштіану Роналду в складі) відзначився хіба що кількома дальніми ударами. То було ніщо в порівнянні з моментами господарів. На 50-й хвилині Рауль Гарсія, замикавши подачу Коке зі штрафного, сколихнув поперечину воріт Касільяса. Пізніше той же Гарсія добре відкривався під передачу Габі, але в останній момент в епізод вклинився Карвахаль.

"Реал" ніякі поправки не робив. Навпаки, гра "Королівського" клубу звелась до сумбуру. Відсутність осмисленості в атаках і анархія в захисті говорили самі за себе. Коке і Грізманн, отримавши вигідні нагоди для ударів, тільки через свою великодушність не похоронили амбіції суперника. Тож, вийшло, що "вершкові" до останньої хвилини брикались (виглядало це саме так), але так і не підтягнулись…

І от на фоні такого результату, а головне - гри "Атлетико", сприймай тепер слова Дієго Сімеоне про неспроможність його команди боротись з "Реалом" та "Барселоною" за чемпіонство в новому сезоні, як хочеш. Навряд чи тренера можна звинуватити у відвертому лицемірстві – раціональні зерна знайти в тому "пророцтві" можна. Але й навряд чи Дієго не має надії. І, як показали матчі за Суперкубок, надія та жива і небезпідставна. І сам же Сімеоне ту надію породжує. Ну а для публіки хай буде "боротьба за третє місце"…