Футбол завтрашнього дня. Як медицина змінить спорт

Спорт - одна з небагатьох речей, яка пов'язує наш час зі столітнім минулим.

Довжина «Боїнга-747» більша, ніж відстань, яка підкорилася першому літаку братів Райт. Сучасні автомобілі тільки за назвою збігаються з агрегатами, які розробляли Бенц і Форд. Не такі очевидні, але не менш знакові революції відбулися в областях фармакології, озброєння, інженерної справи - а у сфері поширення інформації прорив навіть більш грандіозний.

Спорт - одна з тих чинників, що зв'язують з джерелами, що приємні для будь-якої нормальної людини і які неминуче рвуться в XXI столітті. Ніколи раніше не було соцмереж, настільки потужних комп'ютерів, ніколи раніше супутник сягав Плутона... А у футболі Мессі спокійно і справедливо порівнюють з Марадоною, Пеле і навіть Фріденрайхом. Вони грали в ту ж гру, за тими ж правилами (на дрібні відмінності, на кшталт різних тлумачень офсайду, можна закрити очі), боролися за виграш тієї ж Копа Америка і т.д. і т.п.

Наступність вирішує. Саме тому, що робота, відпочинок і взагалі середовище існування величезного числа людей незворотно змінилися, спорт цінується як константа. Нехай Red Bull фінансує нові і нові види спорту - про популярність NBA або NFL всі вони можуть тільки мріяти, а Ліга Чемпіонів поки взагалі не потребує уточнення «футбольна». Людям приємно ходити на ту ж гру, на яку їх колись привів батько і за якою з дитинства стежив дідусь - тому всі реформи у футболі сприймаються з недовірою і ворожістю.

Виходить цікавий перекіс: ігри живуть нормами Шеффілда XIX століття, а грають у них люди - нормами 2015-го року. Кращі бейсболісти світу обстежуються лікарями більш ретельно, ніж президенти, але грають тими ж дерев'яними битами, якими грав Бейб Рут. Мессі тисне на клуб, підписуючись на «Челсі» в інстаграмі, але тренує фінти так само, як футболісти позаминулого століття. Роналду може стати найбагатшим португальцем в світі, але регулярно виходить проти клубів, які може купити.

Фільм про фізичні можливості Роналду демонструє не стільки показники КріРона, скільки рівень даних, які можуть отримати учені про кожній окремій людині

Прогрес, між тим, безжалісний. Він не залишає оазиси ретроградства: свого часу кольорове кіно вбило чорно-біле як індустрію, перетворивши його в екзотику і розвагу для хіпстера. Будь-які заборони і обмеження можуть тільки пригальмувати прогрес, а часом і зіграти проти обмежувача. Формула-1 після смерті Сенни встановила жорсткі ліміти безпеки, перестала бути турніром якнайшвидших (зараз стеля швидкості дорівнює 363 км/год) - і перетворила гонки в сумне видовище, на якому вболівальники, як африканські тубільці, моляться про дощ.

Зараз реалії для багатих клубів такі: є величезний бюджет, потрібно досягти максимального результату... і є дуже широкий доступ до людського матеріалу. Не до «людей» чи до «спортсменів», а саме так, по-менгелевськи - до матеріалу. Є достатньо людей, готових заради успіху піти на абсолютно все - на жаль, мільярди землян все ще живуть за межею бідності. Колись юнаки в різних частинах світу і з різними цілями йшли на кастрацію, щоб вибитися в люди. Мода на євнухів і хористів давно пройшла, але амбітність і бажання вистрибнути з грязі в князі будуть завжди - а спорт завжди буде одним з ефективних соціальних ліфтів.

Для прикладів «медичних перемог» не потрібно лізти в Чемпіоншип або чемпіонат Туреччини. Один з кращих футболістів в історії по гроб зобов'язаний фармакології та медицині. Люди, які говорять, що Мессі без дорогих ліків міг залишитися карликом, згладжують кути. Без допомоги медицини Ліонель міг просто по-мер-ти - в аргентинській глушині, слабкий і важко хворий. Ін'єкції соматотропіну, забороненого для здорових спортсменів препарату, дозволили Лео вирости до пристойного футбольного росту (він вищий, наприклад, Санті Касорла) і при цьому зберегти притаманну карликам координацію і техніку.

Гормоном росту медична допомога спортсмену не обмежується. Перший матч найближчого сезону стане для Лео п'ятсот вісімдесят другим, для Роналду - 744-им. Варто нагадати, що голденбоям нещодавно виповнилося відповідно 28 і 30 - і задуматися: а як їх організми переносять такі дикі навантаження? Навіть Пеле, на участі якого в матчах клуби просто заробляли гроші, насилу подолав позначку в вісімсот офіційних ігор (за 20 років кар'єри). Кріштіану ж і Лео, як дебютували у професійному футболі, так і беруть участь в шаленій гонці за титулами і рекордами. Наче в цих перегонах задіяні механізми, а не плоть і кров.

Зрозуміло, всі найбільші футболісти дуже працелюбні і старанні, без цього не можна виграти будь трофей. Але чому у легенд, на відміну від тисяч «звичайних» гравців, не підводять самі тіла? Всі травми, які коли-небудь, за 10-12 років кар'єри, були у Мессі і Роналду, заліковуються протягом місяця. І це при тому, що деякі з них були візуально страшними, та й не б'ють нікого з такою частотою, як Лео і Кріштіану.

Мессі вийшов на наступний матч за два тижні

Медицина не тільки не стоїть на місці - її допомога стає все більш значущою для найбільших спортсменів. Про стан справ в Україні краще промовчати, але в розвинених країнах на розвиток науки і медицини завжди виділялися величезні гроші. Коли футболісти отримували десятки фунтів на тиждень, і мови не могло бути про те, щоб всі новітні розробки тестувати на них (і справді - чим вони кращі вчених або глав держав?). Зараз, коли оборот «Реала» або «Барси» обчислюється сотнями мільйонів, вони можуть співпрацювати з кращими лікарями та інститутами світу.

Стовбурові клітини, клітинна терапія - найперспективніші течії медицини, вони можуть зробити з людей практично суперменів. Рани загоюються швидше, кістки зміцнюються (перегляньте фол на Мессі ще раз), переломи зрощуються, хрящі підживлюються. Футболіст «Реала» заліковує травму значно швидше, ніж футболіст «Іллічівця», щ отримав аналогічне пошкодження. Збірна Іспанії у свій час майже у повному складі зберегла свої стовбурові клітини в спеціальний банк - і треба сказати, що від ушкоджень вона страждає явно менше англійців чи німців.

Швидке заліковування травм дозволяє клубам менше залежати від випадку, але медицина давно перейшла рубіж «латати і штопати». Препарати можуть поліпшити стрибучість, швидкість, реакцію людського організму. Ніщо не допоможе Аруні пасувати на рівні Іньєсти (принаймні, при нинішньому розвитку науки), але планомірна робота з м'язами і зв'язками дозволить їм обом робити більш якісні ривки, наносити більш сильні удари по м'ячу, вигравати більше єдиноборств. І зрозуміло, що до «Барселони» новітні технології доберуться раніше, ніж до «Анжі».

Світ несправедливий. У час, коли сильні світу цього живуть більше 90 років, а в Індії мільйони вмирають від голоду, дивно було б очікувати загальної рівності в спорті. Виступи за суперклуб гарантують футболісту не тільки велику зарплату, але й співпрацю з кращими профі у своїй справі. Кращі оточують його не тільки на полі, не тільки на тренерській лавці, але і в лазареті - зрозуміло, з яким результатом.

Задумайтесь: чому рекорди спортивного довголіття ставлять гравці «МЮ» і «Інтера», а не «Бернлі» і «Чезени»? Адже у командах з другої пари конкуренція набагато нижче, її можна вигравати довше. Але ветеран провінційного клубу працює зі звичайними медиками, а ветеран топового - з кращими з кращих. Тимощук тому й награв 140 матчів за збірну, що сімнадцять років поспіль грав у грандів і лікувався не в Луцьку, а в Німеччині. Два найбільш вікових воротаря Серії А (з основних) захищають ворота «Ювентуса» і «Роми», першої та другої команд країни; Террі в 34 роки провів всі матчі АПЛ, граючи за чемпіона; і взагалі довгограючі футболісти - це більше привілей топ-клубів. Так, там ставляться до людей як до матеріалу, але там вміють з цим матеріалом працювати.

На завершення, напевно, варто сказати пару слів про те, що можуть назвати несправедливістю - можливості окремих спортсменів прокачати своє тіло, наче це юніт в комп'ютерній грі. Справа в тому, що атлети нерівні спочатку, з раннього дитинства - і справа зовсім не в можливостях деяких. У Майкла Фелпса руки на 3 сантиметри довше, ніж повинні бути у людини її зросту; п'ятикратний переможець «Тур де Франс» Мігель Індурайн має об'єм легенів у 8 літрів і пульс 28 ударів на хвилину в стані спокою; а великий лижник Ееро Мянтюранта просто володів мутацією, що дозволяла еритроцитам переносити більше кисню.

Що робити зі спортсменами, яким збій у генах дозволив в якомусь виді спорту очевидну перевагу? Забороняти змагатися навряд чи можливо (ніхто ніколи не проведе межу між нормою і мутацією), та й просто нерозумно. Якби Мессі за ін'єкції соматотропіну заборонили грати в футбол, втратив би не тільки він. Втратила б сама гра, яка втратила одного з найяскравіших гравців в історії. Люди з особливими можливостями завжди будуть у спорті - ось тільки з часом там буде все більше персонажів, які вирішили не чекати милостей від природи.