Барселона - Севілья 2:0. Не кращий фінал, Евер

"Барселона" - "Севiлья" 2:0
Голи: Хордi Альба 97, Неймар 120+2
"Барселона": Марк-Андре тер Штеген, Херард Піке, Іван Ракітіч (Жеремі Матьє 46), Серхіо Бускетс, Даніель Алвес, Андрес Іньєста, Луїс Суарес (Рафінья Алькантара 57), Ліонель Мессі, Неймар, Хав'єр Маскерано, Хорді Альба
"Севiлья": Серхіо Ріко, Аділь Рамі, Гжегож Крихов'як, Даніел Каррісу, Вісенте Іборра (Фернандо Льоренте 105), Кевін Гамейро, Серхіо Ескудеро, Евер Банега, Вітоло, Коке, Феррейра Маріано (Євген Коноплянка 80)
Попередження: Хорді Альба 87, Неймар 89, Даніель Алвес 90, Андрес Іньєста 90 - Аділь Рамі 73, Вітоло 75, Вісенте Іборра 90+5, Гжегож Крихов'як 92, Євген Коноплянка 102, Серхіо Ескудеро 104, Кевін Гамейро 114, Даніел Каррісу 120+1, Даніел Каррісу 120+1
Видалення: Хав'єр Маскерано 36 - Евер Банега 90+2, Даніел Каррісу 120+1

Напевно, варто почати з відповіді на загадку. У 1970-му році іспанські газети вийшли з заголовками на кшталт «У всьому винен Франко». Мали на увазі вони, звичайно, іспанського арбітра, який припустився помилок – але диктатору всієї Іспанії це все одно не сподобалося. З тих пір суддів називають по двом прізвищам, ця традиція від Франсiско Франко тягнеться досі… Що ж, сьогодні багато іспанських газет дуже різного типу винесуть в заголовок прізвища «дель Серро» й «Гранде».

Стартовий склад «Барселони» на фiнал можна було вгадати ще в лютому: ці 11 чоловік є оптимальним складом «блаугранас» на кубкові турніри вже півтора роки. Варто було Суаресу відбути дискваліфікацію і набрати форму, як найсильніший склад «Барси» окреслився дуже чітко. А ось в «Севільї» стартовий склад вже який рік плаваючий – і з урахуванням цього Емері просто вразив. Після фіналу Ліги Європи він прибрав зі старту Сорію (бо на пізніх стадіях Кубка й раніше грав Ріко) і Н'Зонзі (дискваліфікація). Все – Коноплянка, Пареха, Кристофоро, Рейєс знову залишилися в запасі.

Перші 36 хвилин глядачі на «Кальдерон» могли насолоджуватися розумною, «шаховою» грою майже без участі воротарів. Тер Штеген і Ріко виручили по разу, але головними особами в цій грі були півзахисники. Н'Зонзі не міг взяти участі в грі через вилучення в півфіналі, але без нього вийшло навіть краще: при всій повазі до африканця, сумнівно, що він зміг би відповідати настільки зрілiй грi в центрі. Перші 15-20 хвилин в грі домінувала «Барселона», але потім Крихов'як, Банега й Іборра зуміли відвоювати м'яч і почали все частіше доходити до штрафної суперника.

Все це, однак, віщувало максимум рівний розмін рідкісними моментами. Але незадовго до перерви грянув справжній грім. Гамейро спробував вирватися один на один, Маскерано його перед самим карним майданчиком збив, а суддя, не замислюючись, дістав з кишені червону картку. Смішно, але на початку гри навіть коментатори зазначили, що дель Серро Гранде на фіналі Кубка – довіра арбітру нового покоління, якому властиво показувати картки направо й наліво. Так чи інакше, а «Севілья» ще до середини гри отримала просто величезну ігрову перевагу.

Банега міг забивати відразу, зі штрафного – але тер Штеген в блискучому стрибку дотягнувся до м'яча. Ще більш реальні шанси були в нього після перерви, але обидва рази самовіддано і хитро відіграв Піке. Спочатку Жерар просто заблокував удар аргентинця, потім перевів м'яч в штангу. «Барсу» серйозно притиснули до канатів, для порятунку від решти на поле гравців потребувалася мужність. Суарес її й продемонстрував, коли після звичайного лонгболла наздогнав м'яч і міг забивати. Ось тільки цей ривок коштував йому смикнутого м'яза, і уругваєць був змушений попросити заміну.

Чесно кажучи, для гри 11 на 10, коли суперник був ще й без Суареса, «Севілья» тиснула слабенько. Аж до сімдесятої хвилини «Барса» все ще мала перевагу по володінню м'ячем (!) i небезпечно тікала в контратаки. Напевно, шансом всього основного часу можна назвати штрафний у виконанні Мессі: Лео ефектно перекинув стінку, але Ріко правильно обрав позицію і заволодів м'ячем. У «Севільї» був небезпечний удар Крихов'яка (правда, небезпечним його зробив тільки рикошет) і плануючий удар Ескудеро, коли м'яч опустився на поперечину.

Коноплянка в своїй команді вийшов на заміну першим – правда, все одно досить пізно. Активно розтягував фланг, одного разу після його навісу довелося грати на виході тер Штегену… а потім клуби несподівано зрівнялися в чисельностi. Неймар зіграв на лінії офсайду, виривався один на один – і Банега в підкаті зробив ще один фол останньої надії. Треба визнати, що Евер для Білої Андалусії навіть більш значущий, що Хав'єр для «блаугранас» – і в грі 10 на 10 севільці довго не протрималися.

За підсумками основного часу рахунок за ударами в створ був всього-то 3:2, причому на користь «Барселони». Так треба реагувати на гру в більшості, сеньйор Емері?… Дуже скоро Мессі чудовим пасом з глибини кинув у прорив Альбу, а Хорді випередив Вітоло й пробив точно в дальній кут. І гол розкрив гру, зробив її набагато яскравішою – адже «Барса» отримала можливість діяти на контратаках. Мессі міг забити диво-гол, перекинувши Ріко ударом з 30+ метрів; але ще крутіше, що воротар виручив після блискучих ударів Мессі, Піке й Дані Алвеса.

При 0:1 «Севілья» не змогла навіть поборотися. Вихід Льоренте тільки послабив гру команди, севільці збилися на удари по ногах, хамство і під кінець пропустили ще. Відмінний пас Мессі дав Неймару можливість забити ударом в дотик… Взагалі, фінал ідеально показав, чому Емері 20 матчів поспіль не міг обіграти «Барселону». Відсутність справжньої ротації після важкого фіналу (0 хвилин у такого гравця, як Рейєс), немислиме затягування з замінами, нездатність реалізувати більшість, якій позаздрить і хокейна збірна Росії – при всій повазі, цей фінал програв саме Емері.

Ну а «Барса» захистила обидва внутрішніх титули. Фантастична гра в атаці другий сезон поспіль залишає не при справах усіх суперників. З роками у каталонських геніїв – Піке, Іньєсти, Мессі – до таланту додався ще й скажений бійцівський дух, вміння переламувати хід матчів, що важко складаються. Тому навіть видалення і травма двох найважливіших гравців не завадили «Барсі» зробити останній крок до титулу.