Спорт вищих досягнень. Тактичний аналіз матчу Англія - Італія

Фактично цілий місяць перед Мундіалем британська преса вимагала від Роя Ходжсона грати в стилі «Ліверпуля», з ромбом в центрі, на вістрі якого – Стерлінг. Ходжсон не став грати з ромбом, але Рахіма в якості десятого номера все ж таки поставив, щоправда, у формації «4-2-3-1». Великий діапазон дій для Стерлінга, який міг висуватись в позицію форварда і глибоко опускатись за м’ячем – це, в першу чергу, швидкість при розвитку атак і швидкість в останній третині поля. Денні Велбек розмістився справа і Старрідж - на вістрі; настільки швидкої Англії в атаках не доводилось бачити вже давно, навіть головна зірка команди Вейн Руні загубився на фоні молодих зірочок англійців, хоча для Вейна вистачило одного моменту до перерви, щоб повністю виправдати свою присутність.

Двійка опорних півзахисників, Джордан Хендерсон і Стівен Джеррард, відразу при втратах м’яча розташовувались максимально щільно з своїми опонентами – Андреа Пірло та Марко Верратті. Зазначимо, дуже високі позиції від центральних півзахисників при переходах від нападу до захисту значно сповільнювали розвиток атак італійців. На власній половині поля відбувалась перебудова Англії на систему «4-4-1-1», також достатньо компактно і з хорошим рухом «коробки» в захисті. Можливо, занадто низько місцями, що дозволяло суперниками завдавати ударів з дальньої дистанції, але Стерлінг і Даніел Старрідж залишались вище, що тримало оборону Італії в постійній небезпеці.

Формації команд

В свою чергу, питання до Чезаре Пранделлі були в дусі, як ви збираєтесь грати ? Дуже великий вибір стартових формацій, що традиційно для італійського наставника, і вгадати, яку саме він обере на конкретний матч, неможливо. Це і є філософією Пранделлі - він непередбачуваний, тому вивчити стиль гри його команд важче, ніж, приміром, Роя Ходжсона, який притримується однієї системи. Цього разу Пранделі обрав «4-1-4-1», в основному це стосується гри в захисті, але, бабуть, буде дуже узагальнено сказати, що Італія грала «4-1-4-1», адже насправді там були різні переходи - в залежності від фаз гри.

При розвитку атак на вістрі трикутника повернутим до низу в центрі поля міг опинитись будь-хто з трійки Россі, Пірло, Верратті, хоча номінально цю позицію займав Даніель Де Россі. Формація змінювалась на «4-1-2-2-1», де верхня двійка займала зони між лінію півзахисників і захисників Англії. Підіймаючись вище в позиційних атаках, Клаудіо Маркізіо і Антоніо Кандрева займали позицію крайніх форвардів - і це вже було «4-1-2-3».

Перехід від нападу до захисту так само відбувався по фазах від «4-1-2-3» до «4-1-4-1». Що впершу чергу здобув цим Пранделлі? Дуже якісний контроль території як в глибину поля, так і в ширину, що вилилось у просто фантастичні 94% точності передач до перерви при володінні м’ячем в 60%. Також важливо, що третина цих передач відбувалась на половині поля суперника. Різні фланги: зліва – Джорджо К’єлліні значно менше підтримував атаку, ніж його партнер по протилежному флангу – Матео Дарміан. Тут не лише індивідуальні можливості варто взяти до увагу (очевидно, що К’єлліні не може грати як крайній латераль), але й тактику. Нижча позиція від лівого захисника завжди залишала за лінією м’яча чотирьох виконавців, три захисника і Даніель Де Россі - це також важливий момент, адже володіючи м’ячем 60%, необхідно контролювати кількісну перевагу позаду, не допускаючи ситуацій чисельної рівноваги чи переваги суперника при втратах м’яча.

В першому таймі обидві команди показали високий рівень готовності, десь невелика перевага була в італійців, за згаданим контролем території і володіння м’ячем, але і швидкість Англії в атаках теж була вражаючою.

До проблем Англії по перерві слід віднести, що справитись з контролем території від Італії їм було дуже складно, і після забитого голу Балотеллі гра продовжувалась у схожому ключі. Ходжсон поміняв Денні Велбека на Росса Барклі, який зайняв місце на фланзі, а Руні змістився в центр. Це, за задумом тренера, мало дати більше тиску, Вейн на відміну від Стерлінга не відходив глибоко назад, а більше працював як другий форвард. Логічним продовженням була поява Вілшира замість Хендерсона, він мав компенсувати зону по місцю десятого номера, іншими словами - краще зв’язати групу півзахисту з нападниками.

Чезаре Пранделі відповів заміною Верратті на Тьяго Мотту. По позиції, але на збільшення тиску на захист Де Россі став грати в останній фазі захисту вже як центральний захисник, продовжуючи мати чисельну перевагу в обороні. Чіро Імобілле - замість Маріо Балотеллі: вже перехід на гру від оборони, з намаганням скористатись з вільного простору.

В останній третині матчу більш якісне розташування по полю італійців позначилось і на фізичних можливостях команд. Та гострота і швидкість, яку давала Англія на старті матчу, була вже неможливою наприкінці поєдинку, а для системи гри італійців, де м’яч бігав значно більше, ніж гравці, було простіше продовжувати діяти у власному ключі та довести справу до перемоги.

Статистика

Підсумки

Безперечно – поки що це був кращий матч чемпіонату, якість та виконання особливо італійців були на дуже високому рівні. Вночі грали очевидні фаворити групи D. Навіть 80% від продемонстрованого рівня в цьому матчі вистачить як Англії, так і Італії щоб вийти у 1/8 фіналу, там лише питання Луїса Суареса, але й його буде замало, якщо Англія зможе зіграти на таких же швидкостях у атаці. Стосовно італійців, то заявленого рівня гри однозначно достатньо, щоб без на зусиль пройти в наступний раунд. Якщо ж вдасться пройти на одному рівні дистанцію з огляду на фізичну складову гри, то, можливо, це - один з головних фаворитів турніру. По крайній мірі, на даний час такої організації не було в жодної команди…