Швейцарія - Еквадор. 5 відповідей матчу

UA-Футбол по гарячих слідах поєдинку між Швейцарією та Еквадором дає відповіді на питання, які були до гри й з’явилися після матчу…

1. Закладено підвалини перемог Старого Світу

Вечір 15 червня на чемпіонаті світу стає початком звершень представників Європи. За рахунок перемог Швейцарії та Франції частина світу, цивілізація, до якої відноситься й наша земля, тепер має відносно непогані успіхи на світовому форумі. Надії Еквадору на географічну близькість бразильської землі до умов цієї країни, назва якої перекладається як «екватор», не справдилися. Як ми вже відзначали, свій успішний відбір до ЧС Еквадор побудував на 99% саме на домашніх матчах, то ж такий результат у грі з «наті» трактувати як несподіванку з цієї точки зору язик не повертається.

2. Швейцарія отримує стратегічну перевагу

Перемога у матчі з конкурентом у боротьбі за другу позицію (Гондурас з Францією відверто не вразив – надій на загострення інтриги у групі Е вкрай обмаль) автоматично робить Швейцарію головним претендентом на ще одну прохідну позицію. Навіть у разі ймовірної поразки французам у другому турі «сирники» мають в запасі матч з Гондурасом в останньому ігровому колі групи. А от Еквадор, в тому числі за умови перемоги над представником КОНКАКАФ, буде змушений здобувати три пункти у матчі з мотивованим резервом збірної Франції, що аж ніяк не робить шанси південних американців високими.

3. Продовження старої суддівської пісні

Вже на початку турніру можна з упевненістю стверджувати – чемпіонат світу в Бразилії стає форумом, де домінують кричущі помилки якщо не суддівських бригад у повному складі, то арбітрів на лінії. Важко звинувачувати Равшана Ірматова у «фальсифікації» чистого голу Дрміча як особу, яка відповідала за момент з нападником «Нюрнберга» безпосередньо, однак головний на те й головний, щоб відповідати за своїх колег – суддя в полі залишається «винуватцем» усеможливих помилок, у тому числі, своїх колег. За Ірматова прикро удесятеро, адже раніше цей арбітр був взірцем професіоналізму та високого рівня, при цьому зовсім не належачи до традиційної, найбільш розвиненої, європейської школи.

4. Все вирішила одна контратака

Незважаючи на кінцевий вдалий для швейцарців рахунок та несправедливо відмінене взяття воріт у їх виконанні, казати про велику ігрову перевагу європейців зовсім не варто. Ба, навіть більше – зважаючи на окремі епізоди й заплющуючи очі на перевагу «наті» за кількістю ударів (у тому числі – в отвір воріт), можна казати про несправедливий результат гри як такий! До честі швейцарців, очолюваних Хітцфельдом, команда проявила цілком німецьку волю до перемоги, а молодий вік левової частки гравців країни банків, сиру та годинників якраз став тим каталізатором, який і схилив шальки терезів на їх користь. Натомість Еквадору на останніх хвилинах не вистачило саме молодецького завзяття, енергії та нахабності.

5. Рикардо Родрігес – один з кращих гравців першого туру

Захисник «Вольфсбурга» зробив «дубль» – віддав дві гольові передачі на партнерів впродовж сорока п’яти хвилин матчу. Крім того, варто відзначити практично ідеальну гру лівого бека по частині виконання безпосередніх обов’язків – не дарма головна надія Еквадору Антоніо Валенсія зміщувався на улюблений фланг лише за крайньої потреби, адже проявити себе на краю Родрігеса ніяк не міг. Зазначимо, що асистентські навички Родрігеса поки що залишаються вінцем його кар’єри у рідній збірній – попри активну гру в атаці у кожній грі, на рахунку оборонця поки нема забитих за «наті» м'ячів.