Бельгія – Алжир 2:1. Талант – ніщо, головне – праця

Бразилія. Белу-Орізонті. Стадіон: "Мінейран"
Бельгія - Алжир 2:1 ФОТО
Голи: Маруан Феллайні 70, Дріс Мертенс 80 - Софіан Фегулі 25 (пен.)
Бельгія: Тібо Куртуа, Тобі Алдервейрельд, Венсан Компані, Ян Вертонген, Аксель Вітсель, Кевін Де Брюйне, Ромелу Лукаку (Дівок Орігі 58), Еден Азар, Даніель ван Бюйтен, Мусса Дембеле (Маруан Феллайні 65), Насер Шадлі (Дріс Мертенс 46)
Алжир: Раіс М'Болі, Маджід Бугерра, Фаузі Гулам, Рафік Халліш, Софіан Фегулі, Карл Меджані (Набіль Гілас 84), Набіль Бенталеб, Ель-Арбі Хіллель Судані (Іслам Слімані 66), Сафір Тайдер, Ріяд Марез (Мехді Ласен 72), Мехді Мостефа
Попередження: Ян Вертонген 24 - Набіль Бенталеб 34

Мундіаль – то світ контрастів. Культовість і грандіозність домінують в настрої латиноамериканців, легковажністю і цинічністю відзначаються африканці, скрупульозністю – азіати. А в настрої і поведінці європейських команд можна помітити цілий спектр характеристик – від самовпевненості до невизначеності.

Будь-ласка, збірна Бельгії… Вже по ходу кваліфікаційного турніру бельгійці зарекомендували себе як потенційні творці гучної сенсації Мундіалю. Відсутність досвіду і зрілості перекрилася вмінням класно вести командні дії, що змушувало сприймати гру бельгійців виключно з позитивними враженнями. Втім, хочеться спочатку сказати про інше. Не про ігрові аспекти, а про грандіозність події для бельгійців. Про цей Мундіаль команда Марка Вільмотса мріяла довгими темними вечорами, заодно розігріваючи інтерес у своїх вболівальників. Відповідно, можна було боятись не підтвердження на практиці виданих бельгійцям ігрових авансів, але не було підстав переживати через можливу присутність у настрої "червоних дияволів" байдужості.

У збірної Алжиру в цьому матчі була особлива місія. Підопічні Вахіда Халілходжіча мали шанс змінити ставлення громадськості на цьому форумі до африканських команд. Чотири колективи з Чорного континенту, що вже стартували на чемпіонаті світу, залишили більше запитань, ніж відповідей. Тому Алжиру доводилось боротись не тільки за свою честь, а й за честь всього африканського футболу.

Мехді Мостефа, Маджід Бугерра, Рафік Халліш, Фаузі Гулам разом з голкіпером Раісом М’Болі формували стіну захисту Алжиру, опорою якої, і заодно плацдармом для атакуючої ланки, був Карл Меджані. Сафір Тайдер з Набіль Бенталебом мали додавати атакам африканців ширини, Ель-Арбі Судані був вістрям, а Софіан Фегулі і Ріяд Марез повинні були підтримувати наступ із глибини.

Сімон Міньоле, Дріс Мертенс, Маруан Феллайні, Кевін Міральяс – то тільки у шаленої за внутрішньо-командною конкуренцією збірної Бельгії на лаві для запасних можуть залишатись такі висококласні і розквітлі футболісти. Не почуватись самотнім в атаці Ромелу Лукаку мали допомогти Еден Азар та Насер Шадлі. Кевін Де Брюйне був верхівкою трикутника в центрі поля, двома іншими гранями якого стали Аксель Вітсель і Мусса Дембеле. Тібо Куртуа прогнозовано зайняв місце в воротах, а захисну лінію сформувала четвірка номінально центральних оборонців (а-ля Німеччина): Венсан Компані та Даніель ван Бюйтен грали безпосередньо перед Куртуа, а Тобі Алдервейрельд і Ян Вертонген відповідали за фланги.

Байдужості у бельгійців дійсно не було, а от аванси ігрові виправдати підопічні Марка Вільмотса довго не могли. Для армії вболівальників команди, кожен четвертий член якої відпросився з роботи заради перегляду гри своїх улюбленців, то була величезна ложка дьогтю в діжці меду. Точніше навіть – то був цілий слій дьогтю, який у першому таймі надав гіркоти і не дозволяв відчути солодкий смак меду.

Грамотно запаркований алжирський автобус відзначався дуже важливою для автомобіля якістю – потужним стартовим ривком. Африканці побудували свій захист так, що європейці могли сподіватись тільки на дальні удари і стандартні положення. І того, й іншого було мало. Гарматою двічі вистрілював Аксель Вітсель, Де Брюйне пробивав зі штрафного, заробленого Азаром… Наприкінці тайму увірвався в володіння М’Болі Шадлі… Всьому тому бракувало ефективного завершення, тому закономірно напроти Бельгії на табло горів нуль.

А ось той самий алжирський автобус час від часу здійснював рейси до краю Тібо Куртуа, що завершилось для бельгійців шоком. Флангові прориви Тайдера, Бенталеба та Судані до пори до межі тільки відганяли від бельгійських захисників спокусу поніжитись на палючому бразильському сонці, але на 24-ій хвилині один з таких ривків мав для "червоних дияволів" ефект сонячного удару. Здається, саме Бенталеб промчався лівим флангом і виконав цупкий пас у штрафний майданчик, до якого паралельним курсом увірвався Софіан Фегулі. З півзахисником "Валенсії" боровся Ян Вертонген, який не знайшов іншої протидії прийомам Фегулі, окрім як фолу. Софіана й не потрібно було аж надто сильно тримати за руку; достатньо було обережного потягування, щоб арбітр вказав на одинадцятиметрову позначку. Так Алжир відійшов від порогу "сухого" антирекорду, забивши свій перший гол за шість останніх матчів чемпіонатів світу.

Прийти до тями бельгійцям допомогли перерва та заміни Марка Вільмотса. Орігі, Феллайні та Мертенс тонко спіймали коливання бельгійського атакувального маятника, який почав свій рух зі стартовим свистком другого тайму. Все частіше алжирці помилялись у захисті і все менше вибігали в контратаки. Забий, звісно, Бенталеб після подачі кутового, у африканців відкрилося б друге дихання; але невдача… А потім тривожний дзвіночок у вигляді моменту Орігі, який в ближньому бою не переграв М’Болі.

"Феньки" втратили легкість і мобільність, прогнувшись під тиском амбітної європейської команди. Маруан Феллайні хоч і не форвард, але балансував посеред алжирських захисників наче месник. Де Брюйне з майже центру поля виконав навісну передачу, а Маруан шевелюрою завдав удару, наче підкріпленого шостим почуттям – бо як слід Феллайні не бачив, куди пробивав.

Згодом Де Брюйне зробив ще одну геніально просту дію: продуктивно відпрацював у захисті і розігнав контратаку "червоних дияволів", яку історичним голом завершив Дріс Мертенс. Історичним, тому що в одному поєдинку на ЧС відзначились за Бельгію два гравці, що вийшли на заміну. У всіх попередніх поєдинках цієї команди на Мундіалях фокус з "джокером" спрацьовував тільки одного разу.

В одному поєдинку бельгійці пройшли шлях від ненависті до любові, від гидкого каченяти до прекрасного лебедя. То перемога, яка цінна не тільки трьома очками. Вона цінна перспективами. Бельгійці опинились під холодним душем, ефект якого правильно, але головне – швидко сприйняли і виправили помилки. Тепер ця команда знає, що задля успіху на бразильських полях потрібно працювати, а не сподіватись на свій клас і талант.