Японія – Колумбія. 5 відповідей матчу

То був матч, який нічого хорошого Японії подарувати не міг. Команда Альберто Дзаккероні безславно попрощалась з турніром, ну а Колумбія яскраво оформила "дев'ять з дев'яти". Крім того, поєдинок увійшов до історії як матч, в якому зіграв найбільш віковий футболіст чемпіонатів світу.

1. Японія не для подвигів

Майже відразу після стартового свистка Педру Проенси розвіялись усі ілюзії щодо можливого подвигу збірної Японії. Команда Альберто Дзаккероні – не для подвигів. Японці демонстрували велике бажання, працювали на полі на солідних швидкостях, але не могли тим компенсувати відсутність балансу в команді. Балансу, про який говорив сам наставник японської збірної, і недостача якого була помітною неозброєним оком. По-перше, то проблеми "самураїв" з психологією, які не дозволяють їм розсудливо будувати свою гру. По-друге, відсутність тактичного малюнку гри всієї команди. Ну і по-третє, дуже низенький рівень захисту, з яким нереально було добитись чогось суттєвого на такому турнірі, як чемпіонат світу. В результаті, Японія закономірно покидає форум з одним набраним очком і останнім місцем в групі.

2. Альберто Дзаккероні як невдаха турніру

Значна частка того провалу (якщо не вся) лежить на плечах головного тренера. Альберто Дзаккероні не має виправдань. У нього під рукою був солідний набір виконавців, які загартовані боротьбою найвищого європейського рівня. Його команда потрапила до рівної, але далеко не найсильнішої групи, де японці мали показувати більш солідний результат. Тренер провалив всі три поєдинки, так і не змігши підкреслити сильні сторони своїх підопічних, і приховати їх недоліки. На цьому турнірі японці показали себе тільки з тьмяного боку.

3. Хосе Пекерман – футбольний романтик

Колумбійські тренери на чемпіонаті світу 2014 на виду, але саму коломбійську збірну веде до звершень аргентинський фахівець. І, варто сказати, Хосе Пекерману поки що майже ідеально вдається справлятись зі своїми обов’язками. На останній матч в груповому турнірі наставник обрав варіант складу, який не відповідав побудові колумбійців в двох попередніх поєдинках. При цьому, наставник схитрив ще до дуелі, відкривши не ті карти, які, власне, використав у грі. З Джексоном Мартінесом на вістрі атаки, з Адріаном Рамосом з глибини, підтримку яким у першому таймі надавав Куадрадо, а в другому – Хамес Родрігес, з незвичною як для цього турніру парою опорників Гуарін – Мехья і без Йепеса в захисті "кавові" виглядали не менш органічно. В результаті всі залишились задоволеними. Всі, крім японців…

4. Хуан Куадрадо і Хамес Родрігес як частина запоруки колумбійського успіху

Не можна сказати, що творцями колумбійської перемоги стали тільки Куадрадо з Хамесом, однак роль півзахисників значима. При тому, що вони не грали одночасно, а кожен з них отримав по тайму. Вінгер "Фіорентини", яким, подейкують, активно цікавиться "Баварія", свою роботу на фланзі виконував добре, а увінчав активність голом з пенальті. Ну а Хамес Родрігес не тільки забив (м’яч шикарний), а й двічі асистував Джексону Мартінесу. Тепер на двох у Куадрадо з Хамесом вісім балів за системою "гол+пас" і ще як мінімум один матч на турнірі.

5. Японія без лідера

В збірній Японії так і не знайшлось людини, яка змогла б повести партнерів за собою. Кагава та Хонда виділялись активністю, але не харизмою, не психологічною стійкістю, яка б могла завести й колег. При цьому, обоє півзахисників виконують доволі однопланові ігрові ролі в побудовах Альберто Дзаккероні, тому деколи від того страждає креативна складова японської гри. Але то вже питання наступних стартів. "Самураї" прощаються з чемпіонатом світу 2014, так і не заявивши про себе на весь голос.

Фото - Getty Images