Еквадор – Франція 0:0. Збій системи

Чемпонат світу з футболу 2014. Група "Е". Третій тур

Легкість двох стартових перемог, ідеальний баланс командних та індивідуальних дій на фоні або провалів, або тьмяних виступів фаворитів турніру, зробили французів чи не головною надією європейського субконтиненту. Формально після другого туру французи ще не були в плей-офф, однак ніхто навіть в помутнінні не міг припустити варіанту, за якого "триколірні" після туру третього залишаться за бортом чемпіонату світу. Питання виникало хіба що до стилю перемоги над Еквадором: розгромна чи звичайна трудова? Навіть нічия виглядала фантастичним результатом...

У латиноамериканців, в свою чергу, ситуація була майже безнадійною. Еквадорцям потрібно було зіграти з французами не гірше, ніж швейцарці зіграють з Гондурасом. Колектив Рейнальдо Руеди зарекомендував себе конкурентноздатною бойовою одиницею, але не такою, від якої можна було очікувати ядерного вибуху.

Втім, еквадорці мусили хоча б спробувати зачепитись за свій шанс. До того ж, Дідьє Дешам пішов на кадрові експерименти, що теоретично полегшувало завдання південноамериканцям. Французька команда вийшла у незвичному складі, де знайшлося місце кільком дублерам (дублерам в рамках цього чемпіонату світу). Бакарі Санья вийшов справа в обороні, а протилежний фланг був відданий на відкуп одному з найбільших французьких талантів – Лука Діню. У парі з Мамаду Сахо, якого в основі не чекали, вийшов Лоран Косельни. Трикутник у центрі поля, двома гранями якого були Поль Погба та Блез Матюіді, доповнив дебютант "Les Bleus" в офіційних матчах Морган Шнайдерлін. Номінально ще один центральний хавбек Мусса Сіссоко тяготив до правого флангу, Антоні Грізманн зайняв місце зліва, а на вісті атаки розмістився Карім Бензема.

Рейнальдо Руеді було не до експериментів, тому всі найсильніші вийшли в основі, сформувавши доволі атакувальну схему гри еквадорської збірної. Еннер Валенсія та Мікаель Арройо діяли в нападі, розраховуючи на підтримку флангових Джефферсона Монтеро та Антоніо Валенсії. Освальдо Мінда допомагав Крістіану Нобоа в опорній зоні, а Алешандер Домінгес з лінії воріт керував лінією захисту, яку сформували Вальтер Айові, Фріксон Ерасо, Хорхе Гуагуа та Хуан Карлос Паредес.

Швейцарія доволі швидко відкрила рахунок в матчі проти Гондурасу, про що не міг не знати Рейнальдо Руеда. Еквадору, відтак, потрібно було забивати, а команда вийшла з намірами в першу чергу не пропустити. Той план виходив, але для загальної цілі його було мало. Латиноамериканці мали атакувати і вражати ворота Льоріса.

З іншого боку, відкритися і полізти на рожен – означало отримати від французів кілька м’ячів і позбутись надії, до прикладу, використати стандарт, контратаку чи помилку суперника. Тож Еквадор перший тайм провів так, як і планував з самого початку – строго в захисті, а в нападі – як вийде. А вийшло відверто поганенько, хоча, все таки, без шансу латиноамериканці не залишились. Наприкінці тайму Еннер Валенсія замикав дальню стійку після високої подачі Арройо і був близьким до того, щоб переграти Юго Льоріса, але голкіпер обрав ідеально правильну позицію, врятувавши свої ворота.

Більше еквадорці нічого попереду не показали, якщо не рахувати спроб того ж таки Е. Валенсії чіплятися за м’ячі. На противагу, блідо виглядали і французи, хоча й володіли не тільки центром поля, а й всім периметром зеленого прямокутника. "Триколірним" бракувало світлої голови, роль якої зазвичай виконує Матьє Вальбуена. Пробували взяти на себе ініціативу Мусса Сіссоко та Блез Матюіді, але щільна і правильна гра суперника не дозволяла французам до кінця контролювати ситуацію.

Показово, що дуже блідо діяв і Карім Бензема, який, все ж, не може виглядати яскраво без підтримки партнерів. Тільки одного разу за тайм нападник опинився в ролі наближеній до вбивчого кулака, який, втім, нормального удару завдати й так не зумів. Після високої подачі Санья і помилки на виході Домінгеса, Бензема головою не влучив по м’ячу, дозволивши йому полетіти на фланг. Ще був непоганий дальній удар Сіссоко, постріл Погба під поперечину після подачі зі штрафного і багато грубощів. Ледь піднявся на ноги після зіткнення з Сахо Еннер Валенсія, Крістіан Нобоа з другої половини тайму бігав з перебинтованою головою, Блез Матюіді кілька хвилин накульгував. Франція на цьому чемпіонаті вперше зіштовхнулась з таким футбол; футболом, в якому потрібно було саме вигризати, брати не куражем і елегантністю, а прагматичністю і раціональністю.

Після перерви грубість продовжилась і наслідки не могли не наступити. Антоніо Валенсія грубо заїхав в коліно Лука Діню, спровокувавши нараду між арбітрами, яка завершилась винесенням вердикту – червона карточка. А для французів то було зелене світло, яке закликало "триколірних" йти до воріт Домінгеса. Для європейців забити Еквадору було справою честі, висновок про що випливав з нервової поведінки Дідьє Дешама в технічній зоні та з поспіху його підопічних на полі. Хоча, французи атакувати почали відразу після перерви і ще в рівних складах могли вийти вперед, якби Грізманн після флангового прострілу Санья пробив сильніше. Матюіді та Погба не повторили помилки молодого півзахисника, але зробили іншу, яка полягала в прямолінійності ударів.

Цікаво, що Франція відверто кинулась у навалу, позбувшись в своїх рядах порядку. Обезкровлений суперник, взагалі, міг шокувати європейців, якби після стрімкої контратаки Нобоа вдався удар з вільної зони, або якби Ібарра з меж штрафного майданчика пробив повз Юго Льоріса. Шанси латиноамериканців на плей-офф падали ще й через активність в паралельній грі швейцарців, однак приємне враження еквадорці своєю організацією залишали.

Французи всі свої голи, схоже, забили в попередніх матчах, бо м’яч вперто відмовлявся летіти в сітку Домінгеса, хоча й добре пробивали спочатку Погба головою, потім Бензема двічі низом, а ще пізніше Ремі з підкруткою. При всьому тому, до останньої хвилини над французами тяготила загроза пропустити, адже навіть в меншості Еквадор вибігав у якісні контратаки.

Іноді важливо вчасно опуститись на землю і сьогоднішній поєдинок мав для французів саме ефект приземлення. Гра показала, що коли суперник діє не авантюрно, то "триколірним" не так просто досягати мети. Попри відсутність кількох ключових виконавців, Дідьє Дешам повинен зробити якісь важливі висновки з цього матчу.