Хамес Родрігес. Наступник Вальдеррами

Цікавий чемпіонат світу ми з вами маємо нагоду спостерігати. Цікавий, і по-своєму унікальний: три з чотирьох півфіналістів останнього Євро вилетіли ще на груповій стадії, Бразилія ледве-ледве вповзла у чвертьфінал, Коста-Ріка у матчі 1/8-ї фіналу вважатиметься фаворитом, а Колумбія зносить всіх на своєму шляху, демонструючи чи не найяскравіший на турнірі футбол.

Власне, колумбійців ще до початку Мундіалю вважали лідерами своєї групи, однак мало хто очікував, що вони настільки впевнено, легко і невимушено вийдуть до 1/8-ї фіналу, а потім заввиграшки впораються з "бронзовим" призером попереднього чемпіонату. Особливо викликала стурбованість атакувальна ланка команди, з якої через серйозну травму вибув найкращий колумбійський футболіст останніх років Радамель Фалькао. Багато сподівань покладалось на форварда "Порту" Джексона Мартінеса, однак вистрілив зовсім інший футболіст – 22-літній півзахисник "Монако" Хамес Родрігес, який за чотири матчі забив п'ять голів і станом на сьогодні є найкращим бомбардиром Мундіалю.

На ЧС-2014 Хамес забиває більше голу за матч, відзначаючись у кожній грі (якщо дотягне до фіналу – повторить рекорд бразильця Мане Гаррінчі), при тому що раніше він особливою результативністю не відзначався – його середній показник на клубному рівні 0,27 гола за матч, а за збірну до цього Мундіалю було ще менше – 0,22 (5 голів у 22-х матчах). Оце прорвало, так прорвало.

Хоча, легкий фльор унікальності супроводжує Родрігеса протягом всієї його кар'єри. Вже у 15-річному віці він, незважаючи на не самі вражаючі антропометричні дані, почав виступати на дорослому рівні за свій рідний клуб "Енвігадо". За два сезони хлопчина відіграв 55 матчів у вищому дивізіоні чемпіонату Колумбії, в більшості з яких виходив у стартовому складі. У віці 17-ти років Хамес вже привертав до себе увагу закордонних клубів, однак зупинився на "ближньому закордонні", перейшовши до аргентинського "Банфілду". Новий клуб зірок з неба не хапав, грандом аргентинського футболу ніколи не був, однак завдяки впевненій грі Хамеса зумів у 2009-му році здобути перший у своїй історії чемпіонський титул (Апертура). Причому, наш герой взяв у цьому процесі саму безпосередню участь – саме його гол у ворота "Ньюеллс Олд Бойз" приніс "Банфілду" довгоочікуване чемпіонство. Паралельно Хамес побив два аргентинських рекорди, ставши наймолодшим дебютантом чемпіонату Аргентини і наймолодшим іноземним футболістом, який відзначився голом у їхньому чемпіонаті.

Впевнена гра на клубному рівні, а також регулярні виступи за юнацькі збірні Колумбії вже до кінця 2009-го року зробили Хамеса Родрігеса найперспективнішим футболістом Південної Америки і ласим шматком для європейських клубів. Найбільший інтерес до майбутньої зірки проявляв італійський "Удінезе", однак в останній момент пропозицію фріульців перебив португальський "Порту", і наш герой за 5,1 млн. євро відправився до Португалії, де через тиждень відсвяткував своє 19-ліття.

В "Порту" Родрігес дуже швидко вибився у головні ролі, ставши разом з бразильцем Халком та своїм земляком Радамелем Фалькао лідером команди (хоча, на фоні вже сформованих зірок Халка і Фалькао він виглядав зірочкою, що сходить). Дуже швидко стала зрозумілою головна перевага "Порту" над "Удінезе" – португальський клуб, в силу певних обставин, регулярно виграє трофеї та грає у єврокубках. Вже за підсумками дебютного сезону наш герой оформив золотий дубль на внутрішній арені і допоміг клубу виграти Лігу Європи. Всього ж за три роки в "Порту" Хамес виграв вісім трофеїв, тричі стаючи чемпіоном країни.

Досвідчені у трансферних справах португальці подбали про те, щоб у контракті футболіста була пописана кругленька сума відступних – 45 мільйонів євро. Саме стільки й заплатив влітку 2013-го року "Монако", який після виходу до французької Ліги 1 вирішив суттєво посилити склад (на момент оформлення цей трансфер був рекордним для клубу і для Ліги 1). На новому місці на долю Родрігеса випала дуже відповідальна місія – фактично самотужки зв'язувати півзахист з атакою, паралельно забезпечуючи форвардів передачами. Головний тренер монегасків Клаудіо Раньєрі здебільшого грав за не дуже популярною для нашого часу схемою 4-3-1-2, де Хамес виконував роль тієї самої одинички. В цій ролі наш герой виглядав дуже переконливо, проявивши себе, в першу чергу, як чудовий диригент/асистент. І хоч забивав він відверто небагато, але й вимагали від нього зовсім іншого – розганяти атаки команди та допомагати забивати іншим. У підсумку Хамес став кращим асистентом Ліги 1 і одним з кращих гравців сезону.

Власне, якби був здоровим Фалькао, то можна не сумніватись, що аналогічним чином Родрігес грав би і у збірній Колумбії. Однак, не маючи попереду забивних форвардів, наш герой змушений сам часто підключатись до атак і вирішувати долю епізодів. Цьому також сприяє те, що у колумбійському півзахисті й без нього вистачає креативних футболістів, які можуть розігнати атаку – один Хуан Куадрадо чого вартий. Власний універсалізм та багатогранність, а також варіативність півзахисту збірної Колумбії призвели до того, що на цьому Мундіалі Хамес не має постійного місця на полі: у матчах проти Греції та Кот-д'Івуару він грав чистого плеймейкера, проти Японії вийшов на заміну і зіграв на "позиції Пірло" (відтягнутого в опорну зону плеймейкера), а проти Уругваю вийшов на лівому фланзі півзахисту. При цьому, де б він не грав – всюди був максимально корисним для своєї команди.

Зараз Хамесу Родрігесу всього 22 роки, а він уже має за плечима вісім повноцінних сезонів у дорослому футболі, два десятки матчів за збірну та ходить в чи не найголовніших зірках своєї країни (травма Фалькао також сприяє, але менше з тим). Його порівнюють з самим Карлосом Вальдеррамою, резонно відмічаючи, що Хамес може перевершити свого всесвітньовідомого попередника. До речі, сам Вальдеррама вважає Хамеса своїм наступником, про що не раз наголошував у пресі.

Вчора Хамес став одним з творців історичного досягнення збірної Колумбії – першого виходу у чвертьфінал чемпіонату світу. Поки що колумбійцям все на цьому Мундіалі вдається легко і невимушено, але попереду чи не найсерйозніший суперник – збірна Бразилії. І хоч вона відверто не виблискує останнім часом і просувається турнірною дистанцією "зі скрипом", однак від цього не перестає бути Бразилією, до того ж є господарем турніру. Саме на фоні такого суперника й стане остаточно зрозуміло – наскільки високо сягнув рівень Хамеса Родрігеса, та й усієї колумбійської команди. Бо футбольна історія знала немало "героїв до першого сильного суперника". Хочеться вірити, що наш приклад не такий.

Запитання автору ви можете задати на конференції.