1/8 мундіалю. Післямова

Матчі першої стадії плей-оф чемпіонату світу в Бразилії минули без сюрпризів. Перемогли ті, хто й мав перемогти, хоча майже всі фаворити були на волосині від фіаско. Нині, коли до чвертьфіналів залишається дві доби, озираємося назад і аналізуємо ключові складові, що сприяли переможцям поєдинків 1/8-ї.

Бразилія - Чилі. Ціна дрібниць

В ігровому плані чилійці, як і очікувалося, «пентакампеонам» не програли. Добре організований, швидкісний футбол, продемонстрований підопічними Хорхе Сампаолі на груповій стадії, змусив бразильську збірну чи не вперше на поточному Мундіалю грати з максимальною мобілізацією. Найважче чилійській команді доводилося в дебютах кожного з таймів, коли господарі діяли на найвищих швидкостях, застосовуючи пресинг. В обох цих відрізках бразильці забивали голи. Різниця лишень у тому, що м’яч Давіда Луїса після «стандарту» забитий чисто, а Халк на початку другої половини вразив ворота Клаудіо Браво, підігравши собі рукою.

Важко сказати, чи здатні бразильці вмикати максимальні оберти частіше. Якщо ні, то з темповою і з більшою кількістю індивідуально досконалих футболістів Колумбією підопічним Луїса Феліпе Сколарі буде непросто. У зустрічі проти чилійців мінімальну перевагу «пентакампеонів» визначав, з нашої точки зору, виключно вищий індивідуальний клас окремо взятих виконавців. Неймар хоч і не забив, провів на Мундіалі, мабуть, найкращий свій матч. Він часто брав гру на себе, а вибуховими спуртами нагадував Роббена. Бразильцям буде надзвичайно скрутно, якщо лідер їхньої атаки до чвертьфінального поєдинку не відновиться.

Стосовно чилійців, то ліпше, ніж вони зіграли проти Бразилії, ця команда діяти, мабуть, не здатна. Зрештою, це теж дуже багато. Вдруге на турнірі Сампаолі діяв за схемою 3 – 4 – 1 – 2. Вдруге після поєдинку з Іспанією. Щоправда, проти бразильців латералі Ісла та Мена найчастіше діяли як флангові оборонці, повноцінно вмикаючись в атакувальні акції лише епізодично. Звісно, послабила наступальну здатність чилійців у додатковий час травма Артуро Відаля. Пінілья, котрий замінив Артуро, виступати з’єднуючою ланкою між атакою і обороною не здатен. Точніше, не здатен це робити на тому рівні, що Відаль. Зрештою, саме Пінілья міг принести чилійцям перемогу перед самим завершенням овертайму, однак м’яч після його пострілу метрів з 17-ти влучив у поперечину.

Колумбія - Уругвай. Міць проти беззубості

Ще по першому на турнірі матчу Уругваю проти Коста-Ріки можна було зробити висновок, що без Луїса Суареса «селестес» перетворюються у воїна, який воює зі списом з тупим наконечником. Шкода лишень, що «зубастість» Луїсіто проявляється не лише у його футбольних характеристиках, але й у суто людських. Без Суареса Уругвай виглядав безпомічним впродовж усього матчу, потурбувавши воротаря суперників Оспіну лише ударом Едісона Кавані метрів з 17-ти і пострілом Крістріана Родріґеса метрів з 25-ти. Таким чином, можемо сміливо говорити, що Уругвай – найслабкіша збірна на цьому етапі змагань.

Колумбія виглядала неперевершено. Атака підопічних Хосе Пекермана виглядає так потужно найперше завдяки тому, що ширину наступу своїми підключеннями дають крайні оборонці Армеро та Суніґа. Останній крім усього ставив суперників у незручне становище, зміщуючись справа в центр.

Швидші, універсальніші, мобільніші – на фоні тактично невибагливих уругвайців їхні суперники виглядали сильнішими в усіх компонентах футбольного мистецтва. Ілюстрацією розмашистості колумбійських атак став другий гол у ворота Фернандо Муслери. Цю атаку підопічні Пекермана розпочали на правому фланзі, у дві передачі доставивши м’яч вліво на Армеро. Пабло миттю навісив на протилежну стійку, звідки Куадрадо головою зробив скидку на Хамеса. Той, звісно, промахнутися не міг. Забивши до того божевільний м’яч у першому таймі, юний лідер колумбійців тим самим став особою, яка реалізувала колективні зусилля. Цікаво, що Пекерман вперше на чемпіонаті вирішив зіграти з двома нападниками. Випустивши одночасно Теофіліо Ґутьєрреса та Джексона Мартінеса. Ті щоправда впровж усього матчу залишалися в затінку, виступаючи першою ланкою під час пресингу і притримуючи м’ячі виконавцям, які підключалися з глибини.

Нідерланди - Мексика. Згубна обережність

Впродовж години ігрового часу мексиканці перегравали своїх суперників повністю. Після того, як випав через травму Найджел де Йонґ, повноцінним господарем у середині поля став Ектор Еррера. Латералі Лаюн та Аґілар контролювали фланги, демонструючи Луї ван Ґалеві, що його несподівані ходи з введенням до складу крайків Верхаґа та Кейта були не надто вдалими. Тренер голландців у по ходу зустрічі визнає свої помилки, замінивши Верхаґа і випустивши Мемфіса Депая. Дарила Янмата, який грав на позиції правого латераля у всіх попередніх зустрічах, ван Ґал на цей раз не випускав взагалі.

Гол Джованні Дос Сантоса на початку другого тайму, здавалося, матеріалізував перевагу мексиканців. Створюючи чисельну перевагу на кожній з ділянок поля, «ацтеки» контролювали хід гри, а коли голландці завдяки індивідуальним зусиллям окремих футболістів чи стандартним положенням загострювали гру, бездоганно діяв воротар Ґільєрме Очоа.

Але врешті Мексика не встояла. Локальна причина – ще наприкінці першого тайму через травму випав центральний оборонець «ацтеків» Ектор Морено. Дієґо Рейєс грубих помилок не робив, але так якісно як основний стоппер не грав. Але основна причина мексиканської невдачі, мабуть, полягає в спробі тренера Міґеля Еррери зіграти на утримання переможного рахунку. Це бажання наставник позначив, випустивши на заключних півгодини замість Дос Сантоса хавбека оборонного плану Хав’єра Аквіно.

Мексиканці притислися до власних воріт і цим лише підштовхнули ван Ґала до рішучіших дій. З виходом на 76-й хвилині Класа-Яна Хунтелара голландці прийшли на гру в чотири нападники. Врешті, під їхнім тиском Мексика встояти не змогла. Еррера-тренер, який проявив себе на цьому Мундіалі прекрасним тактиком, прорахувався, не зваживши, що швидкість Роббена й індивідуальна майстерність решти виконавців голландської групи атаки при тотальному тиску результат, як не протився, дасть. Найкращий метод стримати таку команду – змусити її думати про оборону. Смію припустити, що грай мексиканці так, як до 60-ї хвилини, вони змогли б уникнути поразки бодай в основний час.

Можна сказати, що перемогу Нідерландам принесли двоє людей: тренер ван Ґал, який ризикнув зняти на 76-й хвилині капітана команди Робіна ван Персі і залишити на полі непомітного до того Снейдера, а також Роббен, черговий прорив якого призвів до переможного пенальті.

Коста-Ріка - Греція. Вимучене щастя

Найменш видовищний з усіх поєдинків 1/8 фіналу. Дві команди, які сповідують відверто оборонний стиль гри, зійшовшись одна проти одної, потрапили в ступор, з якого не виходили навіть тоді, коли чисельність складів була нерівною. Коста-ріканці переважають греків у індивідуальній майстерності і це зумовлювало певну їх перевагу до того моменту, поки через друге попередження поля не залишив Оскар Дуарте. Греки відігралися, бо впродовж 20-ти хвилин проявляли агресію, бо тренер команди Фернанду Сантуш зміцнив атаку виходами Мітроґлу, Ґекаса та Кацураніса. Але щойно результат вирівнявся і командам вартувало зіграти додаткових 30 хвилин, як обидва суперники вже не приховували, що не проти пробити пенальті хоч зараз.

Долю серії одинадцятиметрових вирішив відбитий Кейлором Навасом постріл від Теофаніса Ґекаса. Коста-Ріка виклала у цій зустрічі усі сили, які ще залишалася. Навіть важко збагнути, за рахунок чого команда Хосе Луїса Пінто протистоятиме збірні Нідерландів. Знадобився б клас стоппера Дуарте, який нещодавно виключив з гри італійця Балотеллі. Але він не гратиме через дискваліфікацію. Заміна досі незамінного правого оборонця Ґамбоа наприкінці основного часу – це теж показник того, що ресурс костаріканців вичерпується. А гра Нідерланди - Мексика продемонструвала, що втримати Роббена, закрившись в глухій обороні, неможливо.

Франція - Ніґерія. Породив і вбив

Він міг стати героєм зустрічі і порівнятися за ефектністю воротарської гри на цьому чемпіонаті з мексиканцем Очоа. Власне, воротар ніґерійців Вінсент Еньяма гарно виглядав й у груповому турнірі, зробивши найбільше поміж колег з решти команд сейвів – 18. Але гарно – не значить бездоганно. Своєю грою Вінсент залишив питання після зустрічі з Аргентиною. В поєдинку ж проти Франції Еньяма врятував команду п’ять разів, однак в одному не найскладнішому епізоді «дав маху». Зловлений на виході «метелик» перетворився у гол Поля Поґби і, як наслідок, у крах надій на додатковий час.

Втім, навіть якщо відкинути цю ситуацію, треба визнати, що шансів на перемогу в Ніґерії майже не було. Франція діяла з позиції сили, з великим запасом. Спокійна, зважена гра з поступовим нагнітанням темпу. Ніґерійці викладалися сповна, починаючи з першої хвилини, виснажувалися, а їхні суперники поступово набирали обертів. Теоретично швидкісні дії і міць Мозеса, Муси чи Еменіке створити гольову ситуацію могли. Але на ділі вийшло так, що серйозної роботи воротар французів Уґо Льоріс не мав.

Перед вирішальним штурмом наставник «гальських півнів» Дідьє Дешам провів ключову зміну – випустив замість класичного центрфорварда Олів’є Жиру універсала Антуана Ґрізмана. В дуеті з Матьє Вальбуена, який знову виступив головною рушійною силою, двигуном команди свіжий футболіст додав наступові французів стрімкості і врешті ніґерійська оборона не встояла. Для перемоги хлопці Дешама доклали зусиль рівно стільки, скільки було потрібно. Так само французи діяли й у матчах групового турніру. Відповідно реальну силу цієї збірної продемонструє чвертьфінальний поєдинок з німцями.

Німеччина - Алжир. Боснійський інтелект бедуїнів

Боснійський наставник збірної Алжиру Вахід Халілходжіч вочевидь збирався втілити у життя задеклароване наставником італійців Чезаре Пранделлі. То керманич «скуадри адзурри» сказав, що збирається усі сім матчів мундіалю зіграти з різною тактичною розстановкою. Втім, Італія вибула після групового турніру. Алжир пішов далі. І його тренер продовжив вражати сміливими тактичними та кадровими рішеннями. Стартову зустріч проти бельгійців «лисиці пустелі» відіграли за схемою 4–3–3. Виглядали непогано, навіть вели у рахунку, але все ж поступилися. У зустрічі проти корейців алжирці діяли вже за схемою 3–4– 3 й зім’яли суперника компактністю в діях, тотальним пресингом і швидкістю виконання групових маневрів. Здавалося б, перед заключним поєдинком проти росіян змінювати щось Халілходжічу смислу немає. Але. Алжир на цей матч вийшов у розстановці 4–2–3–1 і діяв у в’язкій силовій манері.

1/8-ма – новий матч і новий варіант тактики, який у цифровому варіанті найчіткіше окреслюють 5–1–3–1. Халілходжіч знову, як і в зустрічі проти корейців, зіграв з трьома центральними оборонцями, яскраво вираженим опорним хавбеком і центрфорвардом. Обидва латералі в основному працювали на оборону. В атаці алжирці орієнтувалися на довгі закидання за спину і флангові атаки, в надії на швидкість центрфорварда Іслама Слімані, а також Ель-Арабі Судані та Соф’єна Феґулі, які наступали з глибини. Показово, що технічні креативні хавбеки Ясен Браїмі та Абдельмумен Джабу залишилися в резерві. Так само, як і опорний хав Набіль Бенталеб, якого в основі замінив півзахисник творчого спрямування Медхі Ласен, від якого вимагалося не тільки рейнувати, а й швидко розпочинати атаки.

Власне, алжирці приголомшили німців шаленою динамікою гри і надзвичайною жертовністю в єдиноборствах. Склалося враження, що команда Йоахіма Льова була не готова до такого суперника. Були б в обоймі у Халілходжіча індивідуально сильніші футболісти в середній лінії і на вістрі, підсумок першого тайму міг бути для «бундестіму» плачевним. Так чи інакше, у першій половині «лисиці пустелі» повністю переграли суперників у середині поля, змусили чимало разів помилитися пару центрбеків Мертезакер – Боатенґ. І якби не надійна гра на позиції ліберо Мануеля Нойєра, якби не своєчасні виходи воротаря за межі карного майданчика, вийти з води сухими німці не змогли б.

Але все ж клас є клас. До честі підопічних Льова, підійшовши до поєдинку трохи легковажно, в ході зустрічі вони змогли взяти себе в руки і мали виривати перемогу ще в основний час. Алжирці виклалися настільки, що наприкінці другого тайму почали через втому втрачати концентрацію і дарували суперникові нагоди розстрілювати свої ворота. Але надійно зіграв воротар Раїс Мболі. Та й Фортуна африканцям теж посміхнулася. Врешті, дива не відбулося. Забивши з передачі Томаса Мюллера в самому дебюті овертайму, Андре Шюррле визначив характер усієї 30-хвилинки. Алжирці хоч і наступали, але холодного розрахунку, щоб довести до пуття одну з потенційних нагод, їм не вистачило. Інша річ, що німцям з їх проблемами в обороні і в середній лінії встояти у боротьбі проти французів буде складно. Не відновиться після травми Матс Хуммельс – чекай біди.

Аргентина - Швейцарія. За італійською моделлю

Ліонель Мессі, здається, збирається повторити подвиг свого великого попередника Дієґо Марадони, який майже самотужки довів збірну Аргентини до фіналу Мундіалю-1990. Та команда 24-річної давнини виглядала не менш аморфною і беззубою, ніж нинішня. Але кожен раз проявлявся фактор капітана і «небесно-білі» йшли далі. Аж до вирішального матчу, де їх зупинив пенальті німця Андреаса Бреме.

Мессі в Бразилії виграв для Аргентини всі три поєдинки групового турніру. В зустрічі 1/8 фіналу він наприкінці додаткового часу взяв гру на себе і видав Анхелеві Ді Марії передачу, після якої той не міг не забити. То за умови, що швейцарці стерегли лідера аргентинців надзвичайно ретельно, стережучи його по двоє-троє. Помітивши, що Ґраніт Джака втомився, Оттмар Хітцфельд миттю випустив замість нього Жельсона Фернандеса. Усе, щоб Мессі не завдав того єдиного, після якого відігратися буде неможливо. Власне, Ліонель незадовго до завершення основного часу гри міг вирішити її долю, однак після того, як обіграв двох суперників і вистрелив метрів з 14-ти низом, блискуче зіграв голкіпер Дієґо Бенальо.

Втім, певні позитивні проблиски в діях аргентинців нарешті простежувалися. Вже у другому таймі, після провального першого, у якому Шачірі та Дрміч втратили дві ідеальних нагоди відкрити рахунок. Нарешті розбігався Ді Марія, ефективними стали флангові атаки. Надто – з лівого краю, де дуже добре виглядає Маркус Рохо (який наступний матч пропускатиме)

Проте позитиву в діях «небесно-білих» наразі надто небагато, щоб називати їх не те що претендентом на Кубок світу, а й навіть фаворитом чвертьфінального двобою. Добре організована, дисциплінована швейцарська команда стримувала натужні атакувальні пориви підопічних Алехандро Сабельї доволі успішно, провалюючись лише там, де визначальну роль відігравала індивідуальна майстерність нападників суперника. До пенальті Швейцарія не дотерпіла лише трохи. Аргентині вкотре пощастило. Пощастило, що в її складі є Мессі. Та чи здатен в сучасному футболі один футболіст забезпечити результат не лише окремо взятого матчу, а й турніру в цілому?

Бельгія - США. Каток, але не валун

Усе наче й традиційно. Знову, як і в двох стартових зустрічах за участю збірної Бельгії, результат «зробили» заміни у виконанні наставника «червоних дияволів» Марка Вільмотса. Але є одне «але». Впродовж основного часу гри, а надто – в другому таймі зустрічі майбутні переможці створили моментів, яких вистачило б на весь турнір включно з фіналом. Нагод забити не мали хіба-що правий оборонець Тобі Айдервейрельд і воротар Тібо Куртуа. Всі інші оббили воротаря Тіма Ховарда і просквозили повітря навколо каркасу воріт з усіх боків. А в підсумку Бельгія ще й ледь не програла після того, як перед самим завершенням основного часу Кріс Вондоловскі опинився перед голкіпером суперників і примудрився з семи метрів пробити над поперечиною.

«Червоні дияволи» створювали собі проблемо впродовж усіх 120-ти ігрових хвилин. Навіть в овертаймі, коли після виходу Ромелу Лукаку бельгійці забили двічі, миттєва втрата концентрації перетволилася у м’яч від Джуліана Ґріна і подальші десять, мабуть, найбільш нервових для команди Вільмотса хвилин на цьому турнірі. Збірна США у цій зустрічі не продемонструвала нічого, крім характеру і виключно на «морально-вольових» поряд з неймовірною грою Тіма Ховарда цілком могла дотягнути до серії післяматчевих одинадцятиметрових.

Хоча для Бельгії то був найкращий на турнірі матч. Марк Вільмотс вперше на цьому Мундіалі розставив підопічних за схемою 4 – 3 – 3, вперше довірив місце в основі на позиції центрфорварда 19-річному Дівоку Оріджі, а не більш досвідченому Лукаку. Тренер не прогадав, адже юний нападник тримав оборону суперників у напрузі усі 90 хвилин, а свіжий Лукаку, вийшовши зі стартових хвилин овертайму лише добив втомлену американську оборону. Бельгія нарешті зарухалася, заграла живо, динамічно. До наступу підключалися навіть центральні оборонці. Атакуючи великою кількістю, бельгійці створювали чисельну перевагу на половині поля суперників.

Американцям окрім усього іншого не вистачало компактності поєднання ланок. Номінальний стоппер Джефф Кемерон, який замінив в опорній зоні Кайла Бекермана – виконавець суто захисного спрямування, переводити гру з оборонної фази в атакувальну він не здатен. Як наслідок, ці обов’язки змушений був виконувати виключно Джермейн Джонс. Справжніх мотивів відсутності Бекермана Юрґен Клінсманн не оголошував. Якщо це травма, то зрозуміти тренера можна, якщо тактичний хід – то це помилка, через яку «зірково-смугасті» програли матч вчисту.