По хвилях пам’яті. Перша колумбійська команда мрії

Нині їх називають якщо не фаворитами, то рівними серед рівних напередодні чвертьфінального протистояння Чемпіонату світу-2014 проти господарів турніру. Ця збірна Колумбії, приїхавши на Мундіаль без свого лідера Радамеля Фалькао наразі виправдовує видані аванси і демонструє, мабуть, найякісніший футбол поміж усіх збірних, які беруть участь в головному старті чотириріччя.

Вже зараз можемо говорити що підопічні Пекермана змогли те, що не вийшло їхнім землякам-попередникам – великій команді першої половини 90-х, котру теж називали потенційним фаворитом двох мундіалів. Втім, тоді Вальдеррама, Альварес, Ескобар, Рінкон, Аспрілья, Валенсія проявити себе відповідно до свого таланту не змогли. Найгірше, що завершилася їх епоха трагічно.

Візуально та команда запам’ятається хлопцями з пишними шевелюрами, ексцентричною поведінкою, нинішня - як мінімум танцювальними композиціями після забитих м’ячів. Взагалі, нині, на гребені слави нового золотого покоління колумбійського футболу модно співставляти ту команду й нинішню. Але чи справедливо?

Нейнедоречніше, мабуть, співставлення – називати Хамеса Родріґеса новим Карлосом Вальдеррамою. Втім, усвідомити, чим саме схожі ці гравці окрім номера на футболці і позиції на полі, складно. Вальдеррама був класичним диспетчером, пасувальником з тонким відчуттям моменту. Карлос рідко атакував ворота суперників сам, отримуючи задоволення від виконання витончених передач. Хамес – радше відтягнений нападник. Він здатен віддати пас, але основна його цінність полягає у вмінні атакувати, обігрувати, замикати.

Воротарі тих команд зразка 1990-го і 1994 років у порівнянні з нинішнім – й узагалі антиподи. Рене Іґіта – то перший у світовій історії воротар-ліберо. Його сміливі виходи за межі карного майданчика на італійському Мундіалі виглядали новаторством. Ними захоплювалися й, можливо, наслідували б. Якби не результативна помилка в додатковому часі матчу 1/8 фіналу проти камерунців. У 1995-му на «Вемблі» в зустрічі проти англійців Рене виконає знаменитий «Удар скорпіона», якого досі теж ніхто на офіційному рівні повторити не зумів. Оскар Кордоба – який захищав ворота збірної Колумбії на Мундіалі-1994 – послідовник ігрового стилю Іґіти. Не такий яскравий, але послідовник. Він теж любив вибігати за межі карного майданчика, теж іноді вступав у єдиноборства. Дисциплінований, врівноважений воротар нинішньої збірної Колумбії Давід Оспіна – повний антипод цих героїв 90-х.

Певну подібність між тодішньою командою й нинішньою можна помітити по кількох амплуа. Найперше мова про крайніх оборонців. Луїс Еррера та Хіральдо Ґомес, якого в 1994-му змінив Вільсон Перес, діяли так само мобільно і якісно, як нині Хуан Суніґа та Пабло Армеро. Усі вони – швидкі, технічні, креативні, надзвичайно витривалі, здатні тримати край від прапорця до прапорця.

Можна порівняти команду зразка 1994 року з нинішньою й за класом нападників. Щоправда, швидкісний дріблер на кшталт Фаустіно Аспрільї нинішній збірній Колумбії не завадив би. Зрештою, з цією роллю, маючи трохи інші функції, непогано вправляється той же Хамес. Тій команді навпаки бракувало потужних форвардів рівня нинішнього Джексона Мартінеса. Таким у 1990-му цілком міг бути Арнольдо Іґуаран, однак він у свої 33 вже не володів достатньою вибуховістю і потужністю.

Зрештою, читайте, аналізуйте. Співтавляйте, згадуйте самі. Вашій увазі – спогади про виступи першої колумбійської Dream Team на мундіалях в Італії та США.

Чемпіонат світу-1990

ОАЕ – Колумбія 0:2

Голи: Редін 50, Вальдеррама 85

ОАЕ: Музаба – Іса Мір (А. Султан 74), Ю. Хуссейн, Х. Ґанім, Ібраґім Мір – Н. Хаміс, А. Мохамед, Ані Тані, Ґалум – Ф. Хаміс (к) (Бахіт 57), ат-Тальяні. Тренер – Карлос Альберто Паррейра
Колумбія: Іґіта – Луїс Еррера, Переа, А. Ескобар, Х. Ґомес – Редін, Л. Альварес, Вальдеррама (к), Ґ. Ґомес – Ф. Рінкон, Іґуаран (К. Естрада 75). Тренер – Франціско Матурана
Судді: Кортні (Англія) – Снодді (Північна Ірландія), С. Такада (Японія)
Попередження: Іса Мір 5, Ібраґім Мір 10, Ю. Хуссейн 55

9 червня. Болонья. Стадіон «Ренато Далл’Ара». 30 791 глядач

Тренер збірної Об’єднаних Арабських Еміратів Карлос Альберто Паррейра розставив своїх підопічних за класичною схемою 4 – 4 – 2, де кожен гравець грав суворо по позиції. Крайні оборонці Іса Мір та Ібраґім Мір не обмежувалися своєю половиною, а підключалися до наступу. Зрештою, попереду команда ОАЕ діяла рідко.

Колумбійці довго володіли м’ячем, але вадою їхньої гри була надмірна зосередженість на перепасовках в центральній осі. Номінально крайні півзахисники Ґабріель Ґомес та Бернардо Редін діяли в основному в центрі, а крайні беки Луїс Еррера та Хіральдо Ґомес мали функції нинішніх латералів. Власне, ось це дріботіння і відсутність розмашистості в діях тривалий час обмежували дії набагато майстернішої колумбійської команди. Спроби класичного диспетчера Карлоса Вальдеррами розрізати оборону суперників проникаючими пасами на хід наштовхувалися на невдачі саме через велику скупченість гравців у центральній ланці. Команді Матурани бракувало ширини атак.

Не дивно, що за весь перший тайм Колумбія мала лише дві, та й то неповноцінних, нагоди відзначитися. В обидвох ситуаціях на вістрі опинявся відтягнутий нападник Фредді Рінкон. Спершу він, хитнувши двох центрбеків, пробив низом поруч зі стійкою, а наприкінці тайму промахнувся, знаходячись попередньо в значно зручнішому положенні. Зрячу діагональ на Рінкона виконав Еррера. Фредді, знаходячись у півколі, прийняв м’яч на груди і опинився фактично віч-на-віч з воротарем Мухсіном Музабою. Втім, замість побити відразу, нападник почав вовтузитися з м’ячем і дозволив стопперам вибігти поперед себе. Як наслідок, м’яч після удару Рінкона пролетів поруч зі стійкою.

Наприкінці ж першого тайму посміливішали араби. Спершу був удар Насіра Хаміса метрів з 25-ти у руки Рене Іґіті. Потім голкіпера перевірив ударом через себе нападник Фахад Хаміс. Але то були дрібниці. Воротар м’яч відбив до півкола, в ноги центральному оборонецеві Андресу Ескобару зі швейцарсського «Янґ Бойзу», до слова, одному з двох леґіонерів у тодішній збірній Колумбії (Вальдеррама виступав за французький «Монпельє»). Андрес трохи панічно віддавав назад, у руки Іґіті, не помітивши, що на перехоплення поспішає той же Фахад Хаміс. Підхопивши м’яч, форвард арабів миттю віддав передачу на Аднана ат-Тальяні, а той, пробиваючи без опіки метрів з 12-ти, примудрився у ворота не влучити.

Зрештою, в самому дебюті другого тайму правий оборонець збірної ОАЕ Іса Мір відповів суперникам любязністю на любязність. Повертаючи у простій ситуації м’яч голкіперові, футболіст не помітив, що його намагався підловити нападник суперників Арнольдо Іґуаран. Музаба випередив колумбійця в останню мить, ціною пошкодження, але м’яч відскочив до Рінкона, котрий бив з лівого кута карної зони майже у порожні ворота, але в стулку не влучив.

Втім, ту гольову ситуацію подарунком можна назвати лише умовно. З початком другої половини колумбійці застосували тотальний пресинг, буквально увігнавши суперника в його штрафний майданчик. При цьому команда Матурани нарешті почала використовувати фланги. Трималися араби недовго. Колумбійці піймали суперника на створенні осайдної пастки. То опорний хав Леонель Альварес, обігравшись з партнером в стінку на правому фланзі, отримав передачу увідовідь на хід в той момент, коли суперники намагалися здійснити маневр з офсайдом. Врешті, опинившись на правому краї без опіки. Альварес промчав ще метрів п’ять і виконав зрячий навіс, який ударом головою замкнув Редін.

Власне, на тому гру можна було завершувати. Команда ОАЕ мала б наступати, але ні потенціалу, ні вміння для повноцінних атакувальних акцій в зустрічі з таким суперником у дебютантів мундіалів не було. Паррейра зумів певним чином огранізувати оборону своєї команди, але диктувати умови його команда була нездатна. Як наслідок, майже весь другий тайм колумбійці насолоджувалися простором і при цьому, склалося враження, не ставили собі за мету обов’язково забивати. Латиноамериканці добре контролювали м’яч, робили потенційно небезпечні хакидання на обидва з флангів, але загострювати ситуацію поруч з ворітьми Музаби не поспішали. Мабуть, найпомітнішою в період затишшя персоною був воротар колумбійці Рене Іґіта. Він виходив за межі карного майданчика і в одній з ситуацій, намагаючись переграти суперника з допомогою фінта, навіть заробив на собі штрафний.

Вдруге Колумбія наприкінці матчу таки забила. То нападник Карлос Естрада, чий вихід на заміну замість Іґуарана додав діям команди стрімкості, підхопив на своїй половині м’яч після того. Як суперники виконали штрафний, розвернувся і кинув довгою передачею у прорив Вальдерраму. Капітан дійшов до підступів карної зони і, маючи перед собою двох оборонців, прицільно вистрелив метрів з 20-ти у нижній кут.

Югославія – Колумбія 1:0

Гол: Йожіч 75

Югославія: Т. Івковіч – Станойковіч, Спасіч, Хаджібеґіч, Шабанаджовіч – Катанець (Ярні 46), Йозіч, Сушіч, Брновіч – Д. Стойковіч, Вуйовіч (к) (Панчев 53). Тренер – Івіца Осім
Колумбія: Іґіта – Луїс Еррера, Переа, А. Ескобар, Х. Ґомес – Л. Альварес, Ґ. Ґомес, Вальдеррама (к), Редін (К. Естрада 80) – Ф. Рінкон (Р. Ернандес 69), Іґуаран. Тренер – Франціско Матурана
Судді: Аньолін (Італія) – Дірамба (Ґабон), Хуїні (Туніс)
Попередження: Д. Стойковіч 86)

9 червня. Болонья. Стадіон «Ренато Далл’Ара». 32 257 глядачів

Футбол у цьому поєдинку розпочався з другого тайму. Може, не розпочався б узагалі, якби югославам ця перемога не була дуже потрібною. Команда Івіци Осіма програла у стартовому матчі з розгромним рахунком 1:4 німцям і тепер аби посісти друге місце і вийти до 1/8 фіналу ґарантовано, мусила вигравати. Колумбійців влаштовувала нічия і намірів зіграти мирно підопічні Матурани не приховували.

Обидва суперники зі стартових хвилин обрали обережний тактичний варіант. Вишикувавшись за звичною для тих років схемою 4 – 4 – 2, опоненти до агресивного наступу впродовж першого тайму практично не переходили. Свої наступальні акції команди ґрунтували на довгих діагональних передачах, які з огляду на надійні дії оборонців ефекту не давали. Показово, що за весь перший тайм висунутий на вістря югославської атаки Златко Вуйовіч з французького «Парі Сен-Жермена» м’яча майже не отримував. Статистика 9:2 за кількістю втрапляння в положення «поза грою» на користь «югів» – то його заслуга. Натомість колумбійський центрфорвард Арднольдо Іґуаран, зміщуючись в глибину, був помітнішим і навіть втратив один з найгостріших у першій половині моментів, коли замикав удотик з лінії воротарського майданчика передачу від Редіна зліва. Втім, Томіслав Івковіч цей не дуже сильний удар відбив.

Крім цього моменту колумбійці, які володіли м’ячем більше, за підсумками першого тайму відзначилися також неточним ударом зі штрафного з 20-метрової відстані від Фредді Рінкона. Їхні ж суперники мали непогану нагоду після розиграшу кутового, коли навіс справа ударом головою замикав Сречко Катанець – над поперечиною. Ще одну потенційно небезпечну нагоду втратив Сефет Сушіч, котрий пробив метрів з 18-ти несильно, хоча простір для прицільного пострілу в нього був. Взагалі, нинішній наставник збірної Боснії і Ґерцеґовини, якому на той час було 35, вів гру югославів, виступаючи розумовим центром команди. Також за підсумками першого тайму заслуговувала на увагу активність правого оборонця югів Вуядина Станойковіча, котрий провів на чужій половині часу більше, ніж на своїй.

Показова статистика: впродовж перших 45-ти хвилин команди на двох порушили правила 26 разів. Нині такий показник вважається надмірним, однак тоді це явище, зумовлене тактикою дрібного фолу, було звичним. Зрештою, після перерви акценти змінилися. Осім з початком другого тайму підсилив лівий фланг півоборони, випустивши замість Катанця Роберта Ярні. Той змусив Луїса Ерреру забути про підключення до атак майже на всю другу половину.

Зрештою, змусив не лише Ярні. У другому таймі суттєво додала в русі югослався каманда в цілому. Відкривати рахунок міг Сушіч. Сефет, обігравшись в стінку з Стойковічем, увійшов до штрафного майданчика зліва, однак опинившись перед Іґітою, переграти воротаря, який вдало зрізав кут обстрілу, не зумів.

Дивовижний Іґіта. Хтось його називає страшенним авантюристом. Однак його дії в цьому конкретно взятому матчі – мабуть, еталон дій голкіпера, який, як відомо, є не лише захисником воріт, але й останнім оборонцем. У першому таймі від нудьги Рене у власній карній зоні навіть жонглював м’яча. У другому ж він своєчасними виходами за межі штрафного майданчика зірвав п’ять небезпечних випадів суперника. Зокрема, зігравши головою, не дав вийти на побачення з собою Дарко Панчеву, нападникові, який на початку другого тайму вийшов замість Вуйошевіча. Ще в одному випадку Дарко розстрілював Іґіту після передачі від Йожіча справа впритул, однак з близької відстані влучив голкіперові в груди.

Дивовижний колумбійський воротар не зумів врятувати команду лише раз, коли Сушіч з позиції правого інсайда виконав зрячу передачу на хід Даворові Йожічу. Той, вбігши між двох центрбеків, прийняв м’яч на груди і, не даючи м’ячу опуститися на газон, зльоту пробив під поперечину – 1:0.

Логічно, що після того колумбійці мали б бігти й відігруватися. Проте м’яч у ногах команди матурани відверто не тримався. Застосувавши пресинг, югослав організовано вибігали зі своєї половини поля в контратаки. Шансів забити вдруге у команди Осіма було достатньо. Панчев, отримавши передачу врозріз від Сушіча, пробив у Іґіту. Невдовзі вже сам Сефет, конувши у прорив правим краєм Станойковіча, відкрився у штрафному майданчику і, отримавши передачу увідповідь, пробив метрів з восьми у поперечину. Ще один пас від Сушіча у напрямку Панчева Переа в межах карної зони перервав рукою. Арбітр це помітив і вказав на позначку. Втім, пенальті боснійський стоппер Фарук Хаджібеґіч пробив не надто вдало – не сильно і не в самий кут. Іґіта наміри суперника розгадав і не лише відбив удар, а відразу піднявся і розпочав атаку своєї команди.

Колумбія програла цей матч вчисту. За весь другий тайм латиноамериканці створили один натяк на небезпеку, коли Альварес, змістившись справа у центр, віддав на Рінкона, однак пробити Фредді з лінії штрафного майданчика, постелившись у відчайдушному підкаті, завадив Станойковіч.

Німеччина – Колумбія 1:1

Голи: Літтбарскі 88 – Ф. Рінкон 90+3

Німеччина: Ільґнер – Ройтер, Бухвальд, Ауґенталер, Пфлюґлер – Гесслер (Тон 88), Бертольд, Маттеус (к), Байн (Літтбарскі 46) – Клінсманн, Фьоллер. Тренер – Франц Беккенбауер
Колумбія: Іґіта – Луїс Еррера, Переа, А. Ескобар, Х. Ґомес – Л. Альварес, Ґ. Ґомес, Вальдеррама (к), Фахардо – Ф. Рінкон, К. Естрада. Тренер – Франціско Матурана
Судді: Снодді (Північна Ірландія) – Манді Абдулрахман (Бахрейн), Ланезе (Італія)
Попередження: Бертольд 63 – Луїс Еррера 15, Ґ. Гомес 30, Л. Альварес 38

19 червня. Мілан. Стадіон «Джузеппе Меацца». 72 510 глядачів

Безкомпромісна, бойова зустріч, у якій нарешті розкрився сповна клас лідера колумбійської збірної Вальдеррами. Німці, вигравши два стартових поєдинки (4:1 – над югославами і 5:1 – над ОАЕ) місце в 1/8 собі на той момент ґарантували, а ось колектив Матурани у випадку поразки посідав третє місце і двох очок, щоб стати однією з чотирьох найкращих третіх команд, йому могло не вистачити.

Не дивлячись на обставини, наставник «Бендесманшафту» Франц Беккенбауер не став давати основним виконавцям перепочинок і виставив абсолютно той же склад, що й у двох стартових поєдинках. Не вистачало тільки Андреаса Бреме, який відбував дискваліфікацію через перебір попереджень. Замість нього в основі вперше вийшов баварець Ганс Пфлюґлер. Матурана в свою чергу кадрові зміни робив з огляду на бездарну гру своєї команди в поєдинку з югославами. На вістрі атаки поряд з Рінконом тренер колумбійців вперше виставив зі стартових хвилин Карлоса Естраду, а Бернардо Редіна на лівому краї півоборони змінив Луїс Фахардо.

Загалом у порівнянні з попередніми двома матчам цей для колумбійців вийшов справжнім випробовуванням на міць. Потужна, майже досконала з тактичної точки зору німецька команда з перших хвилин розташувалася вздовж зеленого прямокутника так, наче її футболістів більше вдвічі. Височенний темп, тотальний пресинг – попервах латиноамериканцям було справді сутужно і не дивно, що вже в самому дебюті Руді Фьоллер, зігравши на перехопленні, ледь не вийшов на побачення з Рене Ігітою.

До слова, воротареві колумбійців було складно вдвічі. Попередні двоє суперників його трохи розхолодили. Вибігаючи на перехоплення за межі карного майданчика у зустрічі з німцями, Рене двічі потрапляв під пресинг. В одному випадку Фьоллер порушив на воротареві правила, а інший момент, коли Іґіта обійшов двох суперників, призвів до пожежної ситуації.

Взагалі, перших півтайму Колумбія завзято відбивалася. Мусив забивати, отримавши передачу справа, Фьоллер. Однак пробивши з району одинадцятиметрової позначки вдотик, Руді трохи поспішив і фактично подарував м’яч Іґіті. Натомість інший німецький форвард Юрґен Клінсманн, отримавши передачу на хід, увійшов до штрафного майданчика, прибрав під себе Андреса Ескобара і пробив на виконання у верхній кут - на цей раз воротар перевів м’яч над поперечиною.

Врешті, колумбійці вистояли, після чого настав зірковий час їхнього лідера Вальдеррами. Спершу він обіграв на правому краї Ауґенталера і миттю виконав передачу на Фахардо. Той примудрився промахнутися, знаходячись на лінії воротарського майданчика без опіки. Трохи згодом Вальдеррама передачею на хід з центру поля між двома німецькими стопперами кинув у прорив Естраду. Карлос, відчуваючи, що в швидкості він суперників не переважає, пробив метрів з 20-ти – над поперечиною. Ще реальнішу нагоду Естрада втратив після навісу Рінкона зліва. Карлос виграв повітряну боротьбу у Ґвідо Бухвальда, але в рамку не влучив.

А німці між тим спробували знайти протидію Вальдеррамі. В момент, коли Карлос отримав м’яч метрах в 30-ти від воріт суперників і накрутив Томаса Бертольда, йому в’їхав по гомілкостопному суглобу Клаус Ауґенталер. Суддя призначив штрафний, але не покарав порушника карткою. Ще одна «принада» того часу – Вальдеррама продовжував валятися на газоні і поки Рінкон виконував «стандарт», і надалі, коли німці повернули м’яч у гру вільним ударом. «Розрядив» обстановку, віддавши суперникам боржок за капітана, грубим підкатом у ноги Фьоллерові Альварес. Коли суддя показував Леонелеві жовту картку, він красномовно вказав рукою туди, де продовжував лежати Вальдеррама.

Іншими словами, суперники не дивлячись на те, що нічимя влаштовувала обидві сторони, запалилися настільки, що могли у прямому розумінні зламати одне одного. Вочевидь у перерві тренери трохи заспокоїли підопічних. Принаймні, значну частину другого тайму обидві команди грали стриманіше. Боротьби було багато, але виключно в середині поля. Надійність тилів – понад усе.

Фактично, до заключної десятихвилинки команди створили лише по одній гольовій нагоді. Першу ініціював, чисто відібравши м’яч у серредині поля в Лотара Маттеуса, Альварес. Залишивши німецького капітана за спиною, Леонель довгою передачею кинув у прорив Естраду. Щоправда, Карлос, вийшовши на побачення з Ільґнером, пробив надто прямолінійно і голкіпер з цим пострілом впорався. Момент німців у свою чергу зміщенням з флангу на місце правого інсайда організував Штефан Ройтер. Він віддав передачу вздовж лінії штрафного майданчика на Маттеуса й поки Переа з Ескобаром, скупчившись, вирішували, хто має зустріти Лотара, той опинився перед Іґітою і помітивши, що воротар вибігає назустріч, спробував його перекинути. Спроба вдалася, ось лишень м’яч вдарився в поперечину.

Пізніше виявиться, що цей епізод буде репетицією гольового. Втім, до того, як німці поведуть у рахунку, свій шанс на 82-й хвилині втратив Фьоллер. Отримавши м’яч після вкидання з аута на лівому фланзі, Руді спершу проскочив Луїса Ерреру, а потім у межах карного майданчика Переа і пробив з правої у дальній кут – м’яч розминувся зі стійкою сантиметрами.

Гольову атаку німців розпочав той же Фьоллер. Отримавши м’яч на місці правого півсереднього, Руді миттю зірвався і, уникнувши підкатів Ґабріеля Ґомеса та Переа, віддав передачу на П’єра Літтбарскі, котрий вийшов на заміну після перерви і суттєво підсилив комбінаційні дії німців. П’єр прийняв м’яч на швидкості, не помітивши на своєму шляху Луїса Еррери, увійшов до карного майданчика і пробив у ближню «дев’ятку». Шансів у Іґіти не було – 1:0.

Для колумбійців то була катастрофа, адже двох очок для того, щоб стати однією з чотирьох найкращих третіх команд могло й не вистачити. Звісно, підопічні Матурани помчали в атаку і у вирішальний момент, коли до фінального свистка залишалося секунд 20, своє вагоме слово сказав Вальдеррама. Отримавши м’яч в середині поля, Карлос стягнув на себе трьох суперників, звільнився від їх опіки, обігравшись в стінку з Фахардо і віддав розрізну передачу вправо, куди вбігав Рінкон. Фредді, увійшовши на швидкості до штрафного майданчика, піймав ошелешеного Ільґнера в напівпозиції і спрямував м’яч Бодо між ніг. 1:1 – Колумбія вперше в історії пробилася до плей-офф Мундіалю.

Камерун – Колумбія 2:1

Голи: Мілла 106, 109 – Редін 116

Камерун: Нконо – Татав (к), Ндіп, Онана, Ебвейє – Мабоанґ, Кана-Бійїк, Мбу, Мфеде (Мілла 54) – Маканакі (Джонкеп 71), Омам-Бійїк. Тренер – Валерій Непомнящий

Колумбія: Іґіта – Луїс Еррера, Переа, А. Ескобар, Х. Ґомес – Л. Альварес, Ґ. Ґомес (Редін 79), Вальдеррама (к), Фахардо (Іґуаран 63) – Ф. Рінкон, К. Естрада. Тренер – Франціско Матурана
Судді: Ланезе (Італія) – Аль-Шариф (Сирія), Ульоа Морера (Коста-Ріка)
Попередження: Кана-Бійїк 44, Ндіп 47, Мбу 68, Онана 117 – Переа 72, Ґ. Ґомес 74

23 червня. Неаполь. Стадіон «Сан-Паоло». 50 026 глядачів

Попри те, що збірна Камеруну сенсаційно перемогла у груповому турнірі чинних чемпіонів світу аргентинців і міцну команду Румунії, фаворитами цієї пари в 1/8 фіналу вважали колумбійців. Події на полі тривалий час ці прогнози начебто підтверджували.

Матч команди розпочали в неквапливому, розважливому темпі, який суттєво дисонував з ритмом двох попередніх поєдинків колумбійської команди. Здавалося, в таких умовах підопічні Матурани, який виставив абсолютно ідентичний з зустріччю проти німців склад, мали б почувати себе комфортно. І воно справді було так. Приборкавши м’яч до власних ніг, латиноамериканці розважливо вишукували слабини в оборонних редутах суперників. Камерунці, у складі яких через пошкодження не було одного з лідерів оборони Еммануеля Кунде, виглядали далеко не бездоганними.

Один Естрада у першому таймі втратив нагод стільки, що долю зустрічі можна було б вирішити заздалегідь. Спершу Карлос отримав розрізну передачу справа від Фахардо і опинився віч-на-віч з Томасом Нконо, проте переграти воротаря «Еспаньола» не зумів. Трохи згродом, коли той же Фахардо заробив штрафний перед півколом, Естрада спершу пробив у стінку, а потім відразу підібрав відскок і опинився фактично за спиною гравців, які утворили захисний мур. Втім, з ударом Карлос поспішив і у ворота не влучив. Між цими ситуаціями потурбував Нконо й Фахардо. Цікаво, що момент для Луїса створив той же Естрада, котрий виглав силову боротьбу метрах в 30-ти від воріт суперників, підхопив м’яч, змістився вправо і віддав передачу в карну зону. Фахардо кмітливим фінтом позбувся опіки Бертена Ебвейє і сильно вистрелив у дальній кут. «куля пролетіла поруч зі стійкою, а врятувати команду Коно вже не міг.

Крім дуету Фахардо – Естрада, який виглядав неймовірно активним, у першій половині нагоди забити мали також Ескобар, який після подачі з кутового пробив головою над поперечиною і Рінкон. Фредді після короткої скидки від партнера вгатив зі штрафного з району лівого кута штрафного майданчика сильно настільки, що м’яч, вдарившись у хрестовину, вилетів до центру поля.

Камерунці увесь перший тайм терпеливо відбивалися, очікуючи на свій шанс в контратаці. До логічного завершення африканцям вдалося довести лише одну з таких акцій, коли Франсуа Омам-Бійїк на правому фланзі прокинув м’яч поміж ніг Хіральдо Ґомесу, зрізав кут і, не входячи до карної зони, віддав передачу під удар партнерові по атаці Сіріллу Маканакі. Той бив сходу метрів з дев’яти – м’яч пролетів над поперечиною.

В цілому ж обоє суперників діяли дуже обережно, дбаючи найперше про надійність тилів. Після перерви ціна і з кожною наступною хвилиною, котра зближувала з фінальним свистком, ціна пропущеного м’яча ставала все вищою й відповідно безпека власних воріт брала гору над намірами зіграти у притаманний собі футбол.

Разом з тим, дії камерунців після перерви виглядали значно стрункішими, ніж в перших 45 хвилин. Підопічні росіянина Валерія Непомнящого переходили в наступ значними силами, з підключенням крайніх оборонців. На початку тайму африканці навіть створили доволі небезпечний момент: Андре Кана-Бійїк, знаходячись метрах в 30-ти від воріт суперників, накинув м’яч на хід Омам-Бійїку, а той, прошмигнувши між двома оборонцями, вийшов на побачення з Іґітою, але не встиг завдати удару.

38-річний нападник Роже Мілла замість Луїса-Поля Мфеде - на 54-й хвилині Непомнящий проведе заміну, яка виявиться вирішальною. Втім, то буде потім. В основний час Мілла, котрий у груповому турнірі забив усі три м’ячі своєї команди, виконуватиме в основному чорнову роботу і воротам Іґіти не загрожуватиме. Та й колумбійці теж часто воротаря суперників не турбували. Звісно, будь Естрада більш майстерним, він міг вижати трохи більше з навісу від Ескобара зліва. Однак знаходячись без опіки, нападник пробив головою з одинадцяти метрів несильно і в руки голкіперові. Перед самим же завершенням основного часу з другого поверху в Нконо пробив вже Іґуаран, котрий в середині тайму змінив втомленого Фахардо. Можна також згадати ривок Омам-Бійїка, якого перед штрафним майданчиком взяли в «коробочку» Переа та Ескобар. Нині то була б чиста червона картка, тоді ж Переа відбувся попередженням.

Статистика порушень за 90 хвилин зустрічі виглядала показовою: 29 фолів Камеруну, 11 – Колумбії. Не встигаючи за швидкісними груповими маневрами латиноамериканців, їх суперники порушували правила. Не змінилася ситуація й у додатковий час. Колумбійці знову розпочали активніше, але вкотре не змогли витиснути з потенційно небезпечною атаки максимуму: Іґуаран після передачі Вальдеррами пробив у руки Нконо. Камерунці на цей момент відповіли хорошою атакою, коли Еммануель Мабоанґ, отримавши передачу справа на хід від Кана-Бійїка, увійшов до карного майданчика і сильно пробив низом – Іґіта зіграв надійно.

Загалом суперники діяли максимально обережно і впродовж перших 15-ти хвилин овертайму видавалося, що серія пенальті – справа часу. Та щойно команди помінялися ворітьми, як сталося майже неймовірне: Мілла, отримавши від Омам-Бійїка коротку передачу зліва, промчав повз Переа, хитнув у межах карного майданчика фінтом Ескобара і щойно той виявився відіграним, пробив у ближню «дев’ятку» - 1:0.

Воротар Іґіта, який до того впродовж усього матчу діяв у незвичній для себе скутій манері і за межі штрафного майданчика майже не виходив, вирішив у скрутну хвилину підбадьорити партнерів за командою й, вийшовши з карної зони, брав активну участь в перепасовках. Доперепасовувався. Отримавши передачу від Переа, Рене не помітив, що з боку на нього набігає Мілла. Ще мить – і Роже з м’ячем за спиною у воротаря і перед порожніми воротами. 2:0 – справу зроблено.

Колумбійці, щоправда, спробували врятувати ситуацію і навіть забили ефектний м’яч. То Вальдеррама, обігравшись перед входом у штрафний майданчик у стінку з Редіном, зробив паузу і видав на Бернардо таку передачу, після якої тому було простіше вразити ворота, ніж промахнутися. Але на більше колумбійцям не вистачило ні сил, ні часу.

Так завершився для збірної Колумбії італійський Мундіаль, а в Los Cafeteros була ще одна спроба увійти в історію, але про це поговоримо в другій частині матеріалу.