І полине із чужини на свою країну. Післямова до чвертьфіналів Мундіалю

Матчі плей-офф бразильського Чемпіонату світу відзначає величезна інтрига. Серед усіх 12-ти поєдинків на виліт, які вже зіграні, очевидною перевага одного з суперників була лише в зустрічі 1/8-ї фіналу Колумбія - Уругвай. У решті випадків інтрига зберігалася впродовж усіх 90-та чи 120-ти хвилин ігрового часу. Але ось парадакс: попри видиму рівновагу на полі переможцями незмінно ставали прописні фаворити. Мабуть, ліміт сенсацій на Мундіалі-2014 вичерпався стадією групового турніру. Та перейдемо до огляду чвертьфынальної стадії ЧС-2014, а допоможуть нам в цьому рядки Кобзаря.

"Багато дечого не стало, -
Сказав старий. – Води чимало.
Із Ікви в море утекло"…

Франція - Німеччина

Дивовижно, але після цієї зустрічі знову почали цитувати великого англійського нападника Ґарі Лінекера з його «22 здоровими чоловіками, які бігають за одним м’ячем, а виграють завжди німці». Фраза, сказана на емоціях після півфіналу Мундіалю-1990, не актуальна ось уже 12 років, з того часу, як Бундесманшафт очолювали Юрґен Клінсманн і Йоахім Льов. Останній поєдинок, який підпадає під таку характеристику, Німеччина зіграла на Мундіалі-1998, коли за повної переваги мексиканців виграла поєдинок 1/8 фіналу завдяки двом голам того самого Клінсманна. Все. Нові тренери народили нову команду, схильну грати з позиції тотального тиску всі 90 хвилин. Але вартує німцям зіграти трохи прагматичніше, як всі згадують «аксіому Лінекера».

Звісно, французи мали кілька непоганих нагод поблизу воріт Мануеля Нойєра і, будь їхній центрфорвард Карім Бензема трохи витонченішим, могли б забити. Втім, то не були ситуації, які б свідчили про відверті провали в захисних лавах команда Льова. Навпаки, німецька лінія оборони видала найбездоганніший з точки зору якості поєдинок поточного Мундіалю. Навіть у зустрічі проти португальців, яка завершилася результатом 4:0, ляпів стоппери «Бундестіму» наробили вдосталь. Мабуть, Льов вчинив дуже правильно, перевівши на правий край оборони капітана Філіпа Лама, а Жерома Боатенґа, який грав на цій позиції до того, поставив у центрі в парі з Матсом Хуммельсом. У такому поєиднанні (плюс Бенедікт Хьоведес зліва) німецька захистна ланка виглядає цілісніше і надійніше.

Французи розпочали гру трохи скуто, але, рано пропустивши, змушені були розкриватися. Шпарини в оборонних побудовах суперників команда Дідьє Дешама почала знаходити лише в другому таймі і найперше завдяки індивідуальній майстерності крайніх нападників Матьє Вальбуена та Антуана Ґрізманна. У середині поля Німеччина свого суперника, втягнувши його в горнило силової боротьби, переграла відчутно. Поль Поґба, Йоан Кабай і Блез Матюїді не мали часу на творчість, вони боролися з Бастіаном Швайнштайґером, Самі Хедірою, Тоні Кроосом і Месутом Озілом. Можна сказати, що Льов нав’язав Дешамові свої умови і завдяки майже довершеному виконанню тренерської установки Німеччина перемогла.

Я сам, як бачиш, марне, всує,
Я сам занівечив свій вік...

Бразилія - Колумбія

Фернандіньо в опорній зоні і Майкон справа в обороні – цих гравців Луїш Феліпе Сколарі ввів до складу явно для того, щоб стримувати лідера суперників Хамеса Родріґеса. І навіть з урахуванням, що виставити першого тренера «пентакампеонів» змусили обставини у вигляді дискваліфікації Луїса Ґуставо, цей хід з появою двох нестабільних гравців основи виявився абсолютно виправданим. Фернандіньо і Майкон своєю жорсткістю, чіпкістю, навіть агресією вгамовували активність найкращого наразі бомбардира поточного Мундіалю на далеких підступах до карного майданчика. Хамес не прийняв м’яч вільно і не отримав простору жодного разу.

Решта колумбійців зіграти так, щоб вивільнити зони для свого лідера, не змогли. Вони намагалися, але підопічних Хосе Пекермана у цій зустрічі супроводжувала катастрофічно велика кількість дрібних помилок. Помилялися всі, починаючи від воротаря Давіда Оспіни, який непереконливо зіграв в обох ситуаціях, коли бразильці забивали свої м’ячі, до кожного окремо взятого польового гравця, за винятком хіба що квартету оборонців. Ті, окрім Пабло Армеро, щоправда, майже не проявили себе в наступі, а у моменті з першим голом допустили колективну помилку разом з голкіпером.

Колумбійці створили чимало передумов для потенційно небезпечних атак. Однак в одному випадку хтось з футболістів перетягував м’яч, в іншому наважувався на недоречні індивідуальні дії, грішив неточними передачами чи, боячись помилитися, спрощував гру. Склалося враження, що на команду Хосе Пекермана тиснув статус поєдинку. З одного боку, колумбійці розуміли, що вже зайшли на Мундіалі найдалі в історії своєї країни, перевершивши покоління Вальдеррами та Ігіти. З іншого ж - здобувши ще одну перемогу, була нагода в мить зробити щось видатне. Колумбійці виявилися не готовими до таких звершень ментально і цим можна пояснити нервозність і велику кількість дрібних помилок у їхніх діях.

То за умови, що бразильці чогось видатного знову не продемонстрували. Як і в зустрічі 1/8 фіналу з чилійцями, результат вони забезпечили завдяки виконанню стандартних положень. При цьому на відміну від попередньої зустрічі команда Сколарі в організації атак виглядала надто непереконливо. Дуже показово, що ведучи півтайму 2:0, «пентакампеони» не провели жодної вдалої контратаки, хоча простір і нагоди для цього суперники, розкриваючись, надавали. У зустрічі з чилійцями регулярно проявлявся індивідуальний клас нападників бразильської команди. Краще організовані колективно і майстерніші кожен зокрема колумбійські оборонці усі атакувальні акції фаворитів прочитували. Ось лишень зі стандартними положеннями вийшла заминка.

Росли панята, виростали,
Як ті щенята. Покусали
Не одного мене малі...

Аргентина - Бельгія

«Небесно-білі» - у півфіналі. Вперше з 1990 року. Власне, саме з тою, тренованою Карлосом Білардо командою, порівнюють нинішній колектив Алехандро Сабельї. І досі такі паралелі виглядали цілком логічними, адже як і 24 роки тому, коли до фіналу аргентинці вийшли виключно на шиї Дієґо Марадони, чотири попередніх поєдинки Мундіалю-2014 сучасники виграли чи не виключно зусиллями Ліонеля Мессі.

Лише у чвертьфіналі ця Аргентина продемонструвала, що у неї є й інші, здатні вирішувати долю матчів футболісти. Нарешті забив Ґонсало Іґуаїн, перемогу над Швейцарією в 1/8-й з ідеального пасу Мессі приніс Анхель Ді Марія. Ті, кого в сукупності називають найсильнішою атакою поточного чемпіонату світу, нарешті почали прокидатися і демонструвати, що нинішня Аргентина – то не лише її капітан.

Зрештою, в ігровому плані «небесно-білі» виглядають так само натужно, як і на старті Мундіалю. Команда продовжує діяти в оборонному стилі з суперниками, які за індивідуальним рівнем їй поступаються і поступаються суттєво. Зрештою, Бельгія – найсильніший суперник поміж решти опонентів на поточному Мундіалі. Теж з сильною обороною і потужною середньою лінією. Сабелья це розумів. Тому й не мав наміру розкриватися. Цей матч мав усі шанси завершитися нульовою нічиєю і серією пенальті. Якби не швидкий гол Іґуаїна, після якого аргентинці закрилися на своїй половині поля і грали на контратаках, в надії на те, що хтось з атакувальних гравців зможе проявити свій індивідуальний клас. Колективного контрнаступу підопічні Сабельї майже не демонстрували, крайні оборонці виходили у наступ вкрай рідко.

Бельгійці в свою чергу суперника побоювалися і через те тривалий час атакували дуже обоережно, озираючись на тили. Креативом і нестандартними ходами відзначався лише Кевін де Брюйне, безперечно, найкращий гравець «Червоних дияволів» на Мундіалі-2014. Втім, самотужки він створити нічого суттєвого не зміг. Не дала результату й сконструйована за рахунок банальних флангових навісів навала. Центральні оборонці збірної Аргентини Демікеліс та Ґарай боротьби не програвали, а насичена середня ланка переможців позбавляла суперників сподівань прорватися до воріт Серхіо Ромеро за рахунок імпровізації. Вперше на турнірі не дали суттєвого ефекту й проведені Марком Вільмотсом заміни. Мабуть, то й був нинішній максимум збірної Бельгії.

Бельгійці в свою чергу суперника побоювалися і через те тривалий час атакували дуже обоережно, озираючись на тили. Креативом і нестандартними ходами відзначався лише Кевін де Брюйне, безперечно, найкращий гравець «Червоних дияволів» на Мундіалі-2014. Втім, самотужки він створити нічого суттєвого не зміг. Не дала результату й сконструйована за рахунок банальних флангових навісів навала. Центральні оборонці збірної Аргентини Демікеліс та Ґарай боротьби не програвали, а насичена середня ланка переможців позбавляла суперників сподівань прорватися до воріт Серхіо Ромеро за рахунок імпровізації. Вперше на турнірі не дали суттєвого ефекту й проведені Марком Вільмотсом заміни. Мабуть, то й був нинішній максимум збірної Бельгії.

Поки живе надія в хаті,
Нехай живе, не виганяй...

Нідерланди - Коста-Ріка

Команда Хосе Луїса Пінто виявилася не такою простою, якою її вважали. Після перемоги в матчі 1/8 фіналу над греками коста-ріканці виглядали знесилиними і виклали на вівтар цього успіху, здавалося, все, що могли. Та ще й ключовий оборонець Оскар Дуарте випав через дискваліфікацію. У зустрічі зі збірною Нідерландів команду, яка стала головним відкриттям поточного Мундіалю, вважали приреченою.

Не виключено, підопічні Луї ван Ґала вважали так само. Зі стартових хвилин вони діяли хоч і з позиції сили, але, не вмикаючи швидкостей, сподіваючись досягти позитивного результату за рахунок індивідуального класу провідних виконавців. Основний склад, де в схемі 3-4-3 не було жодного класичного опорного півзахисника, демонстрував, що тренер голландців теж в успіху не сумнівається. Втім, чіпкі й непоступливі Сельсо Борхес та Єльцин Техеда нав’язали боротьбу, до якої Жоржіньо Вейналдум були не готовими. І хоч коста-ріканці не мали сил пресингувати суперників за прикладом власної зустрічі проти італійців, втягнути представників Країни тюльпанів у болото в’язкої боротьби їм вдалося.

Зрозумівши це, ван Ґал спробував додати діям власної команди швидкості і випустив замість Мемфіса Депая «українця» Джермейна Ленса. Однак перебування на полі представника команди київського «Динамо» перетворилося в справжнє посміховисько. Ленс примудрявся помилятися навіть в тих ситуаціях, які виглядали найелементарнішими. Його вихід спростив гру голландців. У тому контексті, що основне атакувальне навантаження лягло виключно на Ар’єна Роббена. Лідер, щоправда, знову виглядав неперевершено і цілком міг вирішити долю зустрічі в основний час. Як влсними зусиллями, так і заробляючи небезпечні штрафні.

Втім, голкіпер Кейлор Навас і банальне щастя дозволили Коста-Ріці перевести гру в додатковий час. У якому голландців ледь не погубили надмірні емоції і бажання не доводити справу до серії одинадцятиметрових. «Помаранчеві» наче й розуміли, що їх перевага в швидкості й індивідуальній майстерності вражаюча. Втім, людський організм – не всесильний. Атакуючи на фоні втоми, голландці втрачали розум і через це допускали елементарні помилки в обороні. Коста-ріканці мали кілька передумов для проведення гострих атак ще до того моменту, як Маркос Уренья вийшов з Єспером Сілессеном на побачення і ледь не створив своїм м’ячем сенсацію. Та воротар зіграв надійно. А потім волею ван Ґала залишив місце у воротах Тіму Крулу, щоб той вирішив долю серії пенальті власноруч.