Надмірна паніка проти надмірного спокою. Швеція - Італія. Анонс матчу

Відбірковий турнір на Чемпіонат Світу-2018. Плей-офф. Перший матч.

10 листопада. 21:45. Стокгольм. "Френдс Арена". Головний арбітр: Джюнейт Чакир (Туреччина)

Орієнтовні склади:

Швеція: Ольсен, Крафт, Лінделеф, Гранквіст, Аугустінссон, Екдаль, Юханссон, Ларссон, Форсберг, Берг, Тойвонен

Італія: Буффон, Барцальї, Бонуччі, К'єлліні, Кандрева, Де Россі, Пароло, Верратті, Дарміан, Іммобіле, Белотті

Шведські форварди неодноразово лякали італійські клуби. Славнозвісне тріо Гре-Но-Лі - Гуннар Грен, Гуннар Нордаль та Нільс Лідхольм - стало знаковим для "Мілана" 50-60-х та грізним для його суперників, не менш знаковим гравцем для "Фіорентини" був Курт Хамрін. Вже в наш час можна згадати Томаса Броліна в "Пармі" та Златана Ібрагімовіча у лавах всіх трьох італійських грандів. При цьому збірна Швеції останнім часом особливо не турбувала "Скуадру Адзурру". Матчі між командами майже завжди проходили та закінчувалися однаково - в'язко, жорстко, повільно, з мінімумом забитих м'ячів і з потрібним для фаворита результатом. З останніх п'яти матчів італійці виграли у шведів чотири, ще один звели внічию (1:1 на Євро-2004 з голом Златана п'ятою), в трьох з них не пропускали. Остання з зустрічей - на Євро-2016 - також відповідала шаблону - перевага фаворита та важка, але перемога завдяки голу Едера наприкінці матчу.

Тож, здавалося, особливих причин для занепокоєння на Апеннінах не повинно бути.

Втім, атмосфера навколо збірної нині близька до панічної, а невихід на Чемпіонат Світу вперше з 1958-го року здається реальним розвитком подій. Тим паче, що й прихильникам карми тут є про що згадати. Оскільки той чемпіонат відбувся в Швеції і закінчився для господарів найкращим досягненням в історії - фіналом. Та й Євро-2004, коли шведи та данці за потрібного для обох збірних рахунку в очному матчі спільно відчепили "Скуадру Адзурру" (що в Італії й донині вважають змовою), залишився в пам'яті. Як привід чи то для помсти, чи то для остраху.

У Федерації, збірній та пресі називають можливий невихід на Мундіаль "катастрофою", "апокаліпсисом". При цьому вже постійні згадки про такий результат свідчать про віру в його реальність. І головна причина нервовості італійців - у власному стані. Лише вдруге в своїй історії і вперше з 1997-го року збірній доводиться прориватися на великий турнір шляхом плей-офф, в груповому турнірі Кваліфікації був програний перший матч після 57-ми поспіль, після десяти років вперше програний гостьовий матч Відбору. Поразка в Мадриді (0:3) стала найбільшою для "адзуррі" у Відбіркових турнірах протягом 57-ми років. Всі ці зриви серій можна зрозуміти, враховуючи, що в суперниках в групі була збірна Іспанії. Якби не продемонстрована гра.

Джамп'єро Вентура, який прийняв збірну після відходу Антоніо Конте, одразу ж проголосив три принципи - ставку на молодь, гру з акцентом на володіння м'ячем і короткі перепасування на "першому поверсі", а також створення клубної атмосфери зі зборами та тренуваннями посеред тижня і постійними розмовами з гравцями навіть під час їхнього перебування в клубах. Він намітив план, згідно з яким збірна повинна стати сюрпризом ЧС-2018, а надалі - фаворитом Євро-2020. Все це виглядало логічно, враховуючи молодіжний бум в Серії А в останній рік, а також гру на атаку, яка вивела лігу на перше місце за забитими серед ліг Топ-5. Насправді ж все виявилося пшиком. Схема 4-2-4 виявилася занадто авантюрною, високий пресинг, нібито награний Вентурою - неефективним, що дозволяло суперникам спокійно оборонятися і закидати м'ячі у вільні зони. А сильнішим - легко відбирати м'яч у ослабленого центру поля. Тож все зводилося до банальних повільних перекочувань м'яча і жахливої ​​гри в обороні.

72 відсотки володіння м'ячем іспанцями в першому таймі першого матчу, ганьба італійців у повторному, вкрай невдалі виступи проти аутсайдерів групи - албанцiв, ізраїльтян, македонців попри майже бездоганні підсумкові результати. "Скуадра Адзурра" виглядає повільною, шаблонною, безхарактерною, позбавленою "плану Б" і зацикленою на одній провальній тактиці. Що призводить до відповідних відгуків вболівальників і преси.Капітан команди Джанлуїджі Буффон спочатку дивувався, почувши про інцидент навколо капітана збірної Ізраїлю Ерана Захаві, який кинув капітанську пов'язку на землю через свист власних уболівальників на свою адресу ("мені завжди аплодують"). Однак вже у матчі проти цієї збірної, та й в наступному домашньому, проти македонців, йому і партнерам в свою чергу довелося почути свист на свою адресу. Що ж стосується характеру... Зірка команди Лоренцо Інсіньє, розповідаючи про те, що Конте вимагав від них "війну на полі", натякає на занадто м'який характер нового тренера. А президент "Торіно" (де Вентура відмінно попрацював до приходу в збірну) Урбано Кайро заявляв, що побоювався тиснути на наставника, і тому не проголошував завдання виходу до Єврокубків.

В зв'язку з цими висловлюваннями призначення 69-рiчного Вентури, який ніколи не тренував гранди і виводив свої команди в найкращому випадку на шосте місце, виглядає помилкою.

Щоправда, тренер загалом задоволений кампанією, виправдовується новим шляхом і спробою тотальної зміни мислення, для чого потрібен час, та й регресом молоді у сезоні 2017/18. Обидва ці виправдання логічні. Жоден з молодих талантів не прогресує. Даніеле Ругані та Федеріко Бернардескі не вдається пробитися до стартового складу "Ювентуса", Лоренцо Пеллегріні програє боротьбу чільній трійці опорників "Роми", молодь "Аталанти" грає добре, але не краще, ніж до того, молодь "Мілана" провалюється разом з ним, Емерсон, Маттіа Де Шильо, Андреа Конті та Андреа Белотті почали сезон травмами. Тому залишається покладатися на той самий кістяк. Та й серед ветеранів далеко не всі почали сезон добре. Особливо слід згадати про залізну трійку BBC. Розлучення Леонардо Бонуччі з Джорджо К'єлліні та Андреа Барцальї не пішло на користь жодному з них. Всі троє почали сезон слабко, чимало помиляються, а їхнi команди пропускають більше, ніж очікували. Та все ж і з цього складу можна було витягнути набагато більше. Тож чутки про відставку Вентури, що з'явилися ще після поразки в Мадриді, аж ніяк не випадкові. Як і термінова секретна нарада гравців на підвищених тонах після матчу з Македонією.

Все вищесказане не додає оптимізму всім причетним до збірної. Не додає і особа суперника. Збірна Швеції останніми роками тупцювала на місці, виглядала похмурою і позбавленою ідей командою, що покладалася лише на Ібрагімовіча. У 2009-му році після 15-ти років праці тренерів з внутрішньої кухні прихід Еріка Хамрeна, не пов'язаного ані з Федерацією, ані з молодіжними збірними, здавався ковтком свіжого повітря. Однак при ньому прогресу не було - невихід з групи на двох останніх Чемпіонатах Європи, невихід на Чемпіонат Світу-2014, відсутність нових імен. Тож відхід Хамрена вітали всі, тим паче, що на Євро-2016 скандинави здобули лише одне очко і забили лише один м'яч. Його наступнику, 55-річному Янне Андерссону, який привів "Норчепінг" до першого чемпіонського титулу за 26 років і також не пов'язаному з Федерацією, довелося ще й знаходити заміну Ібрі, Кіму Челльстрему та Андреасу Ісакссону. Втім, виявилося, що відхід ветеранів пішов лише в "плюс".

Щоправда, К'єлліні та Даніеле Де Россі висловили радість з приводу відсутності першого, небезпечного "навіть в сорокарічному віці і зі зламаною ногою". А сам Златан вважає, що без нього збірна ослабла і професійно, і морально. "Коли я грав, від нас очікували вигравати щоматчу. Нині ж тиску немає". До речі, останнє і справді може стати проблемою для "Жовто-синiх". Андерссон вже заявив, що для його команди вихід з групи у боротьбі з Францією, Нідерландами та Болгарією - вже перемога. Справді, невихід на третій поспіль Чемпіонат Світу в Швеції ніхто не сприйматиме як трагедію. Вже звикли. І все ж в ігровому плані скандинави вельми небезпечні. На перший погляд, про революції й мови нема. Тактична схема не змінилася, як і семеро гравців стартового складу, які грали і на Євро, в атаці солює тандем 31-річних принців, які так і не стали королями - Маркус Берг ("Аль Айн", ОАЕ) та Ола Тойвонен ("Тулуза"). Але насправді підопічні Андерссона грають в геть інший футбол. Практично в той, в який бажає грати Вентура. Недарма К'єлліні вважає 4-4-2 Андерссона "доведеними до ідеалу". Короткий пас на землі, інтенсивність, командна швидкість, компактність. А головне - гра на атаку, результат якої - 26 забитих м'ячів в десяти матчах, що є найкращим результатом в групі, шостим у Відборі в зоні УЄФА та третім (!!) в історії збірної у Відборах на великі турніри.

Випередити голландців, навіть настільки кризових, саме за різницею м'ячів - показовий результат, сміливо шведи грали і в гостях проти "помаранчевих", і в обох матчах проти французів, один з яких виграли. Андерссон має рацію, кажучи, що за такої гри його команда здатна перемогти будь-якого суперника. І головною причиною зміни гри на більш командну та динамічну (крім закінчення кар'єри Ібри) є виступи Еміля Форсберга. Лідер однієї з найкращих команд Бундесліги "Лейпціга" і найкращий асистент ліг Топ-5 у сезоні 2016/17, на відміну від попереднього лідера збірної, неймовірно скромний, працездатний, мобільний і шукає насамперед передачі партнерам. Його постійні зміщення з лівого флангу в центр з м'ячем і без м'яча становлять чималу загрозу для будь-якого суперника, як і відмінна техніка та поставлений удар. У цій збірній він єдиний, хто здатний створювати моменти з нічого. Саме цим він й займається.

Кадри

Андерссон віддає перевагу стабільності складу. Лише дискваліфікація правого захисника "Селтіка" Мікаеля Лустіга змусить його шукати заміну, якою, швидше за все, стане Еміль Крафт. 23-річний захисник "Болоньї" після непоказного минулого сезону додав в стабільності та впевненості і навіть обіцяє вивести з рівноваги темпераментних суперників за допомогою жорсткої гри та словесних провокацій. З іншого боку, чи вдасться потужному, надійному, але не швидкісному гравцеві допомогти в атаці? У центрі оборони голкіпера Ольсена ("Копенгаген") майже напевно прикриватимуть 32-річний капітан Андреас Гранквіст ("Краснодар"), який також пограв в Італії, і гравець "Манчестер Юнайтед" Віктор Лінделеф. Обидва не лише потужні, але й вміють поводитися з м'ячем. Лівий захисник Людвіг Аугустінссон з "Вердера" забезпечить підключення до атаки. У центрі поля керуватиме мобільний тандем Альбін Екдаль (належав "Ювентусу", грав за "Болонью" та "Кальярі", нині виступає за "Гамбург") і Якоб Юханссон (АЕК Афіни), праворуч через травму Джиммі Дурмаза гратиме Себастьян Ларссон з "Халла" - прямолінійний, але сумлінний та енергійний гравець. Хоча можливий і варіант переходу останнього в центр замість Юханссона і вихід праворуч одноклубника Гранквіста Віктора Классона. На протилежному фланзі розташується Форсберг. Берг, який забив вісім м'ячів у Кваліфікації, складе компанію Тойвонену в центрі атаки.

Що ж стосується "Скуадри Адзурри", то в останніх матчах під тиском ззовні Вентура спробував нові тактичні схеми. Зміною мислення можна вважати і запрошення до збірної Жоржиньо ("Наполі") і антигероя Євро-2016 з його невдалою "паненкою" в серії пенальті проти німців Сімоне Дзадзи ("Валенсія"). Першого попри статус системоутворюючого гравця лідера Серії А наставник не бачив в команді через "невідповідність моєму стилю гри". Маючи на увазі, що повільний короткий пас уродженця Бразилії (який мало не пішов в "селесао" через ігнорування в Італії) суперечить ідеям вертикальної інтенсивної гри. Італійська преса вважає, що на цей раз Джамп'єро зупиниться на 3-5-2. Таким чином, BBC знову об'єднається. На позиції правого латераля гратиме вінгер Антоніо Кандрева ("Інтер"), на позиції лівого - захисник Маттео Дарміан ("Манчестер Юнайтед").

У центрі поля непохитними є позиції Даніеле Де Россі ("Рома") та Марко Верратті (ПСЖ), а ось третім може стати Марко Пароло ("Лаціо") або той же Жоржиньо. Дзадза, який забив вісім м'ячів за "Валенсію" в семи останніх матчах і практично народився заново, травмувався і в першому матчі не гратиме. Хоча міг отримати шанс через ушкодження Чіро Іммобіле та Андреа Белотті.

Обидва готові грати, та все ж капоканноньєре Серії А, що вже забив 18 м'ячів з початку сезону у всіх турнірах (з них 14 у лізі), надто втомився, а "пiвень" після травми перебуває не в найкращій формі. Можливо, другим форвардом все ж стане Лоренцо Інсіньє. Хоча в збірній зірка "Наполі" щоразу провалюється, і його відхід в запас вже не сприймуть так гостро, як сприйняли б два місяці тому. Вже відомо, що Стефан Ель-Шаараві, який забив два чудових голи у ворота "Челсі" в матчі Ліги Чемпіонів, не потрапив до заявки на перший матч, як і Леонардо Спінаццола з Даніло Д'Амброзіо.

Бонуччі навіть не розглядає можливість невиходу на Мундіаль. При цьому "адзуррі" розуміють, що буде складно. Де Россі вимагає від партнерів "піт, кров і битву до знемоги". Схоже, саме це, разом з якістю та досвідом гравців, є головним козирем сьогоднішніх гостей "Френдс Арени". Оскільки в ігровому плані суперник виглядає краще. Шведи не програли італійцям жоден з останніх семи домашніх матчів. Готові вигравати і сьогодні. Суперника ж влаштує і нічия. Питання в тому, чи не відвів Вентура команду занадто далеко від традиційної Італії, тієї самої, яка вміє здобувати результат?

Фото - Getty Images, Zimbio.com