Бідний Хорхе. Чому Аргентина гірша, ніж Іран і Перу

Хорватія показала, як команда має грати без м’яча. Хорвати ганялися не за м’ячем, а за гравцями суперника, створюючи ситуації 3в3 – з огляду на обрану Сампаолі схему з трьома захисниками, це мало критичне значення.

Пресинг був агресивний, але водночас надзвичайно збалансований, з грамотним витісненням на фланги. Таким чином, хорвати душили атаки через центр ще в зародку, а на флангах мали чисельну перевагу. Цікаво, що Сампаолі не зробив з цього жодних висновків навіть після першого тайму.

Віллі Кабальєро. Через хорватський пресинг і брак вертикальних коридорів захисники цілком очікувано підключали Кабальєро до побудови атак з глибини – і для суперника це було трігером вмикати агресію.

Немає сенсу дискутувати, чому Сампаолі зробив ставку на голкіпера, який не вміє грати ногами, а в клубі отримує лише зарплату. Небезпеку власним воротам Кабальєро ледь не привіз ще в першому таймі, тому епізод в другій половині гри – логічне продовження ігрового сценарію.

Загалом, рішення Сампаолі провести зміни порівняно з невдалим матчем проти Ісландії зрозумілі – незрозумілі його пріоритети. Наприклад, Маркос Рохо залишився на лавці для запасних на користь захисника Аякса Тагляфіко; більш підкований хавбек Банега з технічної зони спостерігав, як Перес не влучає у порожні ворота; Ді Марія відійшов у тінь Дібали та Ігуаїна, які вийшли на заміни і розчинилися у натовпі.

Пару центральних півзахисників взагалі склали Маскерано і Перес - футболісти з далеко не творчим мисленням. Маємо: три захисники, два опорника - і можливість створювати лише через фланги, де у аргентинців немає переваги і Сампаолі нічого не міг з цим удіяти. Перехід на 3-4-3 себе взагалі не виправдав, Сампаолі зробив лише гірше.

Вихід з власної третини поля через довгі передачі аргентинцям давався крізь біль, а вертикальні коридори хорвати перекривали за допомогою пресингу, який був ледь не еталонним. Команда просто не могла зрозуміти тонкощі гри в обороні з трьома центральними захисниками. Хтось з них обов’язково випадав, а крайні півзахисники не встигали сідати в оборону і залишали відкритими зони на флангах, куди регулярно вривалися Манджукіч, Перішіч, Ребіч чи Врсалько. Нижче – кілька ігрових ситуацій.

Відверто кажучи, важко зрозуміти, в що намагався грати Сампаолі. Не працювало навіть елементарне. Можливо, всередині колективу дійсно щось неладне, чи то Сампаолі своєю харизмою так впливає на команду, але в діях команди спостерігалося надто багато метушні і нервів. Немає характеру і немає ментального лідера, та пробачить нас його величність Ліонель.

По цій грі взагалі незрозуміло, чи вміє команда генерувати простір і виводити форвардів на ударні позиції. Як і неясно, чи був у Сампаолі якийсь план на турнір, зважаючи на його істеричні репліки. Аргентинці не могли створити ані перенавантаження на фланзі, ані елементарних трикутників, ані насичення в зоні м’яча. На флангах вони залишалися в ситуаціях 2в3 чи навіть 1в3.

Філософія гри в атаці звелася до вистражданих прострілів/навісів в штрафний майданчик, де лише Агуеро/Ігуаїн – в оточенні суперників. Простіше кажучи, в грі команди не видно тренерського почерку як такого, вона не продемонструвала якихось зготовлених атакуючих патернів.

З іншого боку, при грі без м’яча аргентинці не впоралася із завданням пресингу – на власній половині поля не закривали коридори для передач на Модріча чи Ракітіча, які були хорватським мозковим центром. Своєю безідейною грою команда просто полегшила завдання для збірної Хорватії.

Лео Мессі. Серед прихильників конспірології існує легенда, що вся суть гри збірної Аргентини будується на принципі «віддай м’яч Мессі – і подивися, що буде далі». Жарти жартами, але аргентинці збилися на індивідуальні дії. Тому припущення «грай на Мессі – він щось вигадає» не здається таким вже конспірологічним.

Однак Мессі лише тричі доторкнувся до м’яча у штрафному майданчику суперника (загалом у форварда – 49 дотиків) і не завдав жодного удару по воротах, окрім заблокованої спроби у другому таймі. Хорвати працювали з ним персонально і не дозволили працювати з м’ячем у центральній зоні – Брозовіч старався. Якщо Мессі отримував м’яч на фланзі, хорвати розуміли, що він зміщуватиметься в центр – а там для нього був надто обмежений простір.

Суть цього матчу полягає в контрасті двох тренерських ідей. Хорвати вийшли на поле з чітким планом і прекрасно втілили його у життя, тоді як аргентинці полегшили завдання супернику, граючи за його правилами. Команда Сампаолі не показала якихось атакуючих патернів, що взагалі незрозуміло, зважаючи на її кадровий потенціал. Крім того, збірна Аргентини абсолютно не впоралася з завданням пресингу.

Як грати проти збірної Нігерії, щоб не вийшло як у перших двох матчах – це те питання, над яким Сампаолі зі своїм штабом повинен добряче попотіти. З іншого боку, надто багато симптомів, що основна проблема збірної Аргентини має ментальний характер. Тим не менш, це в жодному разі не виправдовує помилки Сампаолі як головного тренера.