Winter is coming. Що треба знати про новий біатлонний сезон

Фуркад залишається фаворитом, але Йоханнес Бе вже зовсім близько

297, 314, 331, 404, 89 - така різниця в набраних очках між Мартеном Фуркадом і Йоханнесом Бе за останні п'ять сезонів. Норвежець декілька років шукав ту золоту середину і в минулому сезоні нарешті кинув виклик багаторічному гегемонові Кубку світу. Бе-молодший провів прекрасний сезон - він перемагав так само часто як і Фуркад (8:9), 11 гонок підряд фінішував на подіумі і вперше виграв Малий кришталевий глобус, але на Олімпіаді віддав усі сили і на завершальних етапах Кубку світу в Контіолатхи, Осло і Тюмені не зміг на рівних битися з французом.

У минулому сезоні виразно промальовувалася тенденція особистого суперництва Мартена Фуркада і Йоханнеса Бе. Француз, немов досвідчений мисливець, регулярно відпускав прудкого скандинава вперед, щоб на стрільбищі у фірмовому розміреному стилі в черговий раз показати, хто тут №1. Через це Йоханнесу часто доводилося ризикувати і після першого промаху включати режим Сімона Едера, розстрілюючи мішені кулеметними чергами. Як підсумок - за рік Бе-молодший втратив більше 10% точності в спринті, опустившись з елітних 94% до середніх 83% (при цьому в заліку спринтерських перегонів Фуркад виграв у Бе всього 2 очки). Погіршали у норвежця стрілецькі показники і в масс-старті (з 90% до 85), зате в індивідуальних перегонах Йоханнес був навіть сильніший за Фуркада. Власне, в цій дисципліні в Пхенхчані він і завоював своє перше олімпійське золото.

Головна різниця між нинішнім Мартеном Фуркадом і нинішнім Йоханнесом Бе полягає в стресостійкісті в контактних перегонах. Тут француз на голову сильніший за лідера збірної Норвегії, але якщо Бе-молодший розв'яже цю проблему і перестане мандражувати перед своїм головним суперником, ми точно побачимо самий конкурентний сезон в епоху Мартена Фуркада.

Анастасія Кузьміна vs Кайса Макаряйнен. Хто завершить кар'єру з Великим кришталевим глобусом?

Фінальний масс-старт минулого сезону в Тюмені подарував одну з найдраматичніших глав в історії біатлону. Анастасія Кузьміна на останній стрільбі останнім пострілом допускає промах, потім на фінальному колі пропускає Кайсу Макаряйнен і втрачає, здавалося, гарантовану перемогу в Кубку світу. Три очки, лише три очки розділили двох найсильніших біатлоністок сезону 2017-2018…

Літом Макаряйнен довго і докладно думала про відхід з біатлону, але врешті-решт перспектива стати другою найтитулованішою біатлоністкою світу після Магдалени Форсберг допомогла Кайсі прийняти правильне для всіх нас рішення, адже було б занадто боляче втрачати після олімпійського сезону не лише Дарину Домрачеву і Марі Дорен-Абер, але і Макаряйнен разом з Анастасією Кузьміною, яка заявила про продовження кар'єри буквально на наступній день після рішення Кайси.

Перед стартом сезону трохи більшим фаворитом все ж виглядає діюча власниця Кубку світу. Так, в минулому сезоні Кузьміна набагато частіше перемагала, але Макаряйнен була зразком стабільності, зумівши в 17 з 22 гонках фінішувати в топ-10. Не вражають і стрілецькі показники лідера збірної Словаччини - в першому повноцінному сезоні після поновлення кар'єри Кузьміна тільки в індивідуальних перегонах стріляла вище 82%. Для порівняння: у Кайси лише в спринті нижче 84%, але ця та дисципліна, де фінка примудряється заїжджати в топ-10 навіть з чотирма промахами.

У одному немає сумнівів - на перемогу в Кубку світу претендуватимуть тільки Кайса Макаряйнен і Анастасія Кузьміна. Розбавити цей дует могла б Лаура Дальмайер, але німка через постійні проблеми зі здоров'ям вже точно пропустить декілька етапів сезону, що виключає її з боротьби за Великий кришталевий глобус. Група найближчих претенденток на чолі з Доротеею Вірер і Тіріль Екхофф на дистанції конкурувати з Макаряйнен і Кузьміною на даний момент просто не здатна.

Юлія Джима - тіньовий претендент на топ-3 Кубку світу

Минулий сезон для Джими не став проривним в кар'єрі, але показав готовність Юлії до рішення найвищих завдань. Киянка тричі піднімалася на подіум, вісім разів взяла участь в квітковій церемонії і стала лише однією з двох спортсменкою, які потрапили в топ-15 як за якістю стрільби, так і по рівню лижної підготовки. Опинитися в одній компанії з двократною олімпійською чемпіонкою Лаурою Дальмайер - погодьтеся, це не може не вражати.

Підсумкове 11-е місце Джими в особистому заліку Кубку світу не повинне бентежити уболівальників. По своєму потенціалу Юлія вже в минулому сезоні була готова боротися за топ-5, але декілька пропущених гонок через хворобу і бойкот етапу в Тюмені коштували їй регресу в порівнянні з восьмим рядком в сезоні 2016-2017.

Показово, що по середній кількості набраних очок за гонку Джима практично не поступилася Доротеї Вірер (30,1 проти 30,9), яка замкнула топ-5. Відхід Дарини Домрачевой і тривала відсутність Лаури Дальмайер роблять гонку за третю позицію максимально відкритої. Розуміє це і Юлія, а тому її акцент на особистих перегонах в майбутньому сезоні виглядає повністю обґрунтованим.

Нам же залишається дочекатися, яким буде результат індивідуальної підготовки Юлії Джими під керівництвом колишнього наставника збірної України Уроша Велепеца. Українка зробила ризикований вибір, і це абсолютно правильно. Провал на Олімпіаді показав, що багатьом у збірній України варто вийти із звичної зони комфорту. Джима першою наважилася залишити минулі успіхи позаду і перезапустити свою кар'єру.

Збірна України розкололася на три табори. Чого чекати?

На Олімпіаду в Пхенчхан жіноча збірна їхала за другим золотом в естафеті, а обернулося все грандіозним провалом і найбільшим за останні роки внутрішнім конфліктом, який завдяки соціальним мережам враз став головною темою у біатлонній сім'ї України. Логічним завершенням цієї ситуації стала відставка Уроша Велепеца і запрошення на його посаду нового фахівця, ось тільки повністю погасити вогнище розбрату Федерація біатлону України на чолі з Володимиром Бринзаком все ж не змогла.

Після олімпійського сезону на індивідуальну підготовку перейшли відразу дві спортсменки з основної обойми - Юлія Джима залишилася з Урошем Велепецом, а Анастасія Меркушина вважала за краще довіритися перевіреному варіанту зі своїм батьком Олегом. Основна група біатлоністок збірної України на чолі з сестрами Семеренко і Оленою Підгрушною в міжсезонні працювала під керівництвом росіянина Андрія Прокуніна.

На виході ми отримали три групи всередині одного колективу. Унікальний випадок для українського біатлону, і тим цікавіше буде спостерігати за «гонкою озброєнь» усередині жіночої збірної, адже зараз на кону не лише результат в Кубку світу, але і репутація верхівки Федерації.

Чоловіча збірна позбавилася від баласту з Росії. Тепер в естафетах буде легше

Рішення відмовитися від послуг Володимира Сємакова і Олександра Жирного назрівало дуже давно. Натуралізовані россіяни, об'єктивно, так і не стали помітним посиленням для збірної України, а частенько тягнули команду вниз, як це робив Сємаков в минулому сезоні в естафетах зі своїми 69% точності на стрільбі і штрафним колом на Олімпіаді.

Очевидно, що 3/4 квоти на новий сезон України заповнить за рахунок Артема Прими, Дмитра Підручного і Сергія Семенова, кожен з яких здатний боротися як мінімум за топ-30 Кубку світу. Четвертим повинен стати Віталій Кільчицький, який відновив кар'єру після річної відсутності, пов'язаної з конфліктом з керівництвом ФБУ.

Поки Кільчицький не дає приводу сумніватися в правильності свого повернення. Віталій був одним з кращих серед українців на літньому чемпіонаті світу в Нове Місце, де зайняв 4-е і 6-е місце, а на чемпіонаті України в Чернігові в спринті програв тільки Семенову.

Віталій Кільчицький - та сама ланка, якої так бракувало збірній України в естафетах в минулому сезоні. З появою четвертого надійного бійця у команди Юрая Санітри є усі передумови знову включитися у боротьбу за топ-6.