37 років тому бійці, котрі перемагали Алі, видали фантастичний бій у Лас-Веґасі. ВІДЕО

Титул WBC у суперважкій вазі американець Ларрі Голмс здобув у червні 1978-го, коли йому було 26. Тоді він здолав у напруженому бою земляка Кена Нортона (рекорд на момент бою – 40-4, 32 КО). Здолав за очками. А після того впродовж двох з невеликим років захищав чемпіонство відразу вісім разів, здобувши вісім дострокових перемог. Зокрема 2 жовтня 1980-го від Голмса єдиної у кар’єрі поразки нокаутом зазнав найкращий боксер всіх часів і народів Мугаммед Алі (56-3, 37 КО).

Рівно 37 років тому, 11 квітня 1981 року, Ларрі Голмс (36-0, 27 КО) проводив дев’ятий захист титулу. В Лас-Веґасі він зустрічався з 27-річним канадцем ямайського походження Тревором Бербіком (18-1-1, 16 КО). Тревор мав славу могутнього нокаутера. Правда, у квітні 1979-го його теж у першому ж раунді вирубав колумбієць Бернардо Меркадо (21-2, 18 КО).

У бою з Голмсом Бербік вразив. Тим, що пропустив безліч важкезних ударів, але проявив дивовижну стійкість і жодного разу не впав на канвас. Пройти проти Ларрі весь шлях (а тоді чемпіонські бої складалися з 15-ти раундів) вдавалося одиницям. Тревор – один з них.

Голмс продемонстрував вельми розумний бокс, названий аналітиками «вельми інтеліґентним». Ларрі бомбардував канадця з дальньої дистанції. Щоб вийти на ударну дистанцію, Бербіку довелося входити у ближній бій. Входити з великими втратами. Врешті, усі троє суддів віддали повну перевагу Голмсу – 150:135, 146:139, 146:140.

Ларрі залишався непереможним 12 років, 48 боїв, 34 з яких виграв нокаутом. Поки 21 вересня 1985-го не зійшовся з іншим непереможним американцем, олімпійським чемпіоном Монреаля-1976 Майклом Спінксом (27-0, 19 КО). 15-раундову рубку в Лас-Веґасі з мінімальною перевагою за суддівськими оцінками виграв на сім років молодший Спінкс. Зрозуміло, що Голмс зажадав реваншу. І через рік його отримав. Знову 15 раундів і знову перемога Майкла. На цей раз рішення суддів було роздільним.

Може, це протистояння отримало б продовження. Однак Спінкс втратив пояс чемпіона IBF, бо не захотів проводити обов’язкового захисту титулу в поєдинку з Тоні Такером.

Так Голмс вийшов на нового ґранда суперважкої ваги. Майк Тайсон у січні 1988-го в 21-річному віці вже був абсолютним чемпіоном світу і мав вражаючий рекорд – 32-0, 28 КО. Тоді Голмс тричі падав на канвас і після чотирьох раундів рефері зафіксував нокаут. Перший і єдиний у кар’єрі Голмса. Пізніше Ларрі скаже, що Тайсон – єдиний за 29 років його кар’єри суперник, котрому він справді, а не за «хибним» рішенням суддів програв.

Бербік натомість наприкінці того ж 1981-го теж зійшовся з Мугаммедом Алі. І здолав 39-річну легенду за очками. Можливо, Тревор отримав би змогу провести з Голмсом бій-реванш, але ці плани перекреслили дві поспіль поразки від посередніх суперників – Ренальдо Снайпса (22-2-1, 11 КО) у 1982-му і S.T. Ґордона (19-5, 17 КО) у 1983-му. Після того була переможна серія з восьми боїв, яка дала змогу вийти на Майка Тайсона. Закінчилася зустріч із «Залізним Майком» у листопаді 1986-го для Тревора швидко – нокаутом у другому раунді.

Після того чемпіонських боїв Бербік вже не проводив, хоча й затримався в боксі аж до травня 2000-го. Тоді він у 45-річному віці здолав за очками Шейна Саткліффа (22-10-1, 13 КО) і на тому виступи завершив.