Тернопіль - Олександрія 1:1 (п.п. 3:4). Вирішальна секунда

Тернопіль. Центральний міський стадіон

Арбітр: Денис Шурман (Київська обл.)

ФК "Тернопіль" - ФК "Олександрія" 1:1 (п. п. 3:4)

Голи: Богданов 2 - Чепурненко 10

ФК "Тернопіль": Плетеницький, Волошинович (Гром'як 69), Богданов, Семенець, Чорний, Мединський, Кондзьолка, Курило, Клекот, Атласюк, Дубчак

ФК "Олександрія": Леванідов, Басов, Банада, Микицей, Імереков, Коломоєць, Чепурненко, Чорній (Бідловський 70), Пономар (Іващенко 110), Кіча (Гуськов 70), Ломко

Попередження: Дубчак 39 - Імереков 24, Кіча 30, Гуськов 79

Серія пенальті

Чепурненко - 0:1

Богданов 1:1

Іващенко - 1:1 (вище)

Курило - 2:1

Банада - 2:2

Атласюк - 3:2

Коломоєць - 3:3

Клекот - 3:3 (воротар)

Микицей - 3:4

Гром'як - 3:4 (мимо)

Кожен матч - своя історія, котра пишеться щосекунди, поки він триває. І в цьому, певне, секрет футболу - часом до останньої секунди не знаєш, яка ж це історія - зі щасливим фіналом, чи ні. Матч між “Тернополем” та “Олександрією” був наче на гойдалці - перевагою в різні періоди володіли і та, і інша команда, мали моменти, пройшли 120 хвилин ігрового часу, та все дарма - вирішила долю поєдинку одна секунда.

А розпочиналося все дуже навіть бадьоро - не встиг диктор по стадіону почати оголошувати склад - як команда його перебила єдиним можливим способом: подача зі штрафного, удар Богданова головою у кут воріт - 1:0! ФК “Тернопіль” повів у матчі проти іменитих гостей вже на 2-ій хвилині, і диктор мусив-таки починати все заново.

“Олександрія” намагалася відповідати, і на якийсь час перехопила ініціативу, а на 9-ій хвилині вже навіть небезпечно пробила з-за меж карного майданчика - пристрілювалися… Тернополяни тим часом провели швидку атаку правим флангом, і Семенець забиває другий м’яч, та арбітр на лінії підняв прапорець, розгледівши офсайд. Так до кінця матчу йому цей прапорець вболівальники і згадували, незлим, тихим словом.

І вже за кілька десятків секунд атака гостей із залученням значних сил - закінчилася блокуванням удару, м’яч відскочив за штрафну - і ліг точно на ногу Чепурненку. Удар вдався в самий кут воріт, Плетеницький не мав шансів, 1:1.

Тернопільські муніципали, втім, до їх честі, у відчай не впадали, і на 14-ій хвилині провели різку атаку правим краєм, Клекот віддав на Мединського, і після удару останнього - дзвін штанги було чути аж на трибунах. Не пощастило нападнику у цьому епізоді.

Далі команди, очевидно, вирішили, що таким темпом рахунок може стати двозначним за 90 хвилин гри, і трохи заспокоїлися. Кожна команда перейшла до своїх улюблених футбольних розваг. Олександрійці, наприклад - час від часу досить небезпечно подавали кутові. Кілька разів за гру ці стандарти закінчувалися надпотужними ударами головою (!), але щоразу бракувало точності. Тернопільські майстри шкіряного м’яча - у свою чергу відповідали несподівано небезпечними вкиданнями аутів! Дубчак вміє кидати м’яча з аута - у воротарський майданчик, точно на голову своєму партнерові. Мало не кожен його аут ставав для гостей дуже неприємним епізодом.

Отак, значить, гра котилася, від кутового до аута, і навпаки, аж раптом грянув грім - на 42-ій хвилині Богданов здорово пройшов по лівому фланзі. Поки він біг, чесно кажучи, здавалося, що віддавати в центр немає можливості, але Віталій без проблем вловив потрібну мить, і прострілив на Семенця. Перед Богданом був вільний кут воріт, м’яч, і красивий краєвид тернопільського парку за межами стадіону. Мабуть, останній якраз його і поплутав - бо як із такої позиції (метра 4 до воріт…) не влучити - на трибунах не знав ніхто!

Гості після цього епізоду якось стрепенулися, і на 44-ій хвилині дуже добре вирізав хтось передачу на форварда поміж двох центрбеків тернополян. Здавалося, що вихід сам-на-сам неминучий, як настання вечора сьогодні - але тут просто по-професорськи зіграв Клекот, у карколомному підкаті чітко відібравши м’яча у Пономаря! Просто браво!

Так і настала перерва, під час котрої серед глядачів було розіграно спортивну амуніцію із символікою ФК “Тернопіль”. Що характерно, конкурс із набивання м’яча на нозі виграв скромний хлопець у курточці з емблемою ФК “Севастополь”. Звідки він тут взявся, і чи були шанси у інших учасників - не можу сказати.

Другий тайм, і знову грянуло! На 54-ій хвилині тернополяни двічі так нехило перевірили голкіпера гостей, і він двічі нехило показав, що в порядку. За хвилину - хороша швидка атака від господарів, пас на хід Семенцю вже у карний майданчик “Олександрії”, форвард оцінив ситуацію і богатирським ударом із підйомом вирішив прошити кіпера “верхом”. Під перекладину хотів попасти, хитрюга. І попав. Точно під перекладину, у її нижню частину, і від неї м’яч вилетів назад у поле. Добивання “ножницями” через себе - Леванідов вже встиг піднятися, і упіймав м’яч, який йшов у створ воріт. Ну і ну…

Аж на 60-ій хвилині гості трохи оговталися, і відповіли - знову дуже небезпечним ударом головою після кутового. І знову мимо. А далі гра почала “засушуватися”, причому з обох сторін. Обидві команди, поглядаючи на годинника, розуміли, що зараз кожна помилка коштуватиме надто дорого, і почали змагатися в номінації “у кого сухіше”, Перемогла дружба - бо ніхто більше нічого не пропускав, хоч якісь пориви до атакувальних дій гравці час від часу демонстрували. В принципі, несподівано більше атакували господарі. Несподівано, бо все-таки не забувайте, із ким грали - із командою, котра однією ногою була по підсумках минулого (і позаминулого!) сезону в УПЛ (просто потім ту ногу все ж щоразу залишали в Першій лізі “за власним бажанням”. Мабуть, треба пробувати з іншої ноги в цьому сезоні). Тернополяни не дивилися на титули двічі майже-УПЛ клубу за два роки (хоч і з суттєво послабленим сьогодні складом) - і йшли в атаку, тиск створювали, але особливо гострих моментів не виникало. Так матч дійшов до логічної нічиєї 1:1, і перетік в додатковий час.

Що розказати про цей “екстра-тайм”... Все-таки знову команди змагалися за титул “сухість дня”, і багато моментів не було. На 96-ій хвилині двічі Чорний міг завдавати удару з-за штрафної - але двічі тримав м’яча, і віддавав на партнерів, не наважувався. Кульмінацією могла стати ювілейна сота хвилина - Дубчак знову закинув аута майже в воротарський майданчик, здається, Чорний головою переправив далі, і все той ж Семенець пробивав по воротах із кількох метрів - лише якимсь дивом і неймовірною реакцією голкіпер гостей зміг відбити цей удар. І це був останній по-справжньому гострий момент. Пенальті.

У гостей схибив Іващенко - дав вище. Перевага трималася певний час, а потім Клекот, прекрасний захисник, який провів хорошу гру, - не зміг переграти кіпера Леванідова. Знову рівновага, гра нервів, п’ятий удар в серії у гостей забиває досвідчений Микицей, а від ФК “Тернопіль” іде пробивати молодий Гром’як, півзахисник, котрий виходить переважно на заміну...

І от тут, як я і казав - долю поєдинку вирішила одна секунда. Тільки от питання, котра саме. Та секунда, у котру Гром’як пробив вище воріт - чи та, у котру тренер Івегеш вирішив довірити вирішальний, п'ятий, удар саме йому. Останній удар в серії пенальті… Традиційно дають бити найбільш досвідченим гравцям. Шанси на помилку молодого виконавця надто зростають. Чому так ризикував Івегеш?

Матч, котрий можна було виграти, і матч, на перемогу в котрому ФК “Тернопіль” заслуговував. Але секунда іноді все перекреслює.