Кубок України. Тернопіль - Металург 3:1. Є така традиція - обігрувати в Кубку еліту

Кубок України. 1/16 фіналу

22 серпня. Тернопіль. Міський стадіон

"Тернопіль" - "Металург" (Запоріжжя) 3:1

Голи: Полянчук 3, Курило 63, Богданов 67 - Журахівський 45

"Тернопіль": Чернобай - Кривий, Богданов, Полянчук (Гром'як, 89), Кондзьолка, Кіцак (Гаврилюк, 84), Курило, Клекот, Атласюк, Дубчак, Соколовський (Різник, 90+4)

"Металург": Шеремета - Юсов (Попов, 69), Журахівський, Лисицький, Пашаєв, Корнєв, Каплієнко, Гвілія, Демченко (Кулініч, 64), Помазан, Татарков

Попередження: Кіцак 38 - Пашаєв 29

До гри гравці та тренер міщан обіцяли "Дати бій" і все таке. Втім, букмекери їм ні на грам не вірили, і віддавали велику перевагу саме гостям, розраховуючи на їх високий клас, як команди вищого ешелону. Одне слово, думки розділилися…

Матч розпочався сумно – у Тернопільській області 22 серпня був день жалоби – загинуло двоє бійців з Тернопілля в зоні АТО…

А вже на 3-ій хвилині матчу ФК "Тернопіль" нагадав себе самого минулорічного стилю. Стандарт з правого флангу, простріл, голкіпер гостей наче і відбивав м’яча "по науці" – в сторону, але там якраз чекав Полянчук, котрий і відправив круглого в сітку. Диктор по стадіону навіть не встиг дочитати склади команд. 1:0, хороший початок, чого гріха таїти!

Як правило, після забитого гола – події в матчі активізовуються, але тільки не цього разу. Тут усе було дуже спокійно. Металург в’яло намагався перевести гру на половину поля господарів, а господарі перейшли на свою улюблену манеру гри на контратаках, вичікуючи помилок від запоріжан. І, треба сказати, що захист в іменитих суперників дійсно давав шанси. Вже за перших хвилин 20 - склалося враження, що нагоди для взяття воріт ще будуть, головне ними розпорядитися. На 25-ій хвилині, скажімо, гравці "Тернополя" влаштували перепасовку вже фактично у воротарському майданчику гостей – але все закінчилося тільки кутовим.

Загалом, звичайно, якщо глянути склад "Металурга" – то, мабуть, це одна із найскромніших команд УПЛ, якщо судити "за іменами". Тож, тернополяни таких "імен" не боялися, дозволяючи собі навіть, скажімо, спробу перекинути голкіпера ударом зі штрафного майже із центру поля, як то сталося на 30-ій хвилині… Голкіпер підтвердив, що зарплату отримує не даремно – м’яча забрав без над зусиль.

До речі, треба відзначити і той момент, що приїзд "Металурга" із Запоріжжя – не викликав ажіотажу серед тернопільських вболівальників, вболівальників було відчутно менше, ніж було на минулих "прем’єрлігівських" командах. Можливо, завадила і субота – багато тернополян в цей час на дачах та присадибних ділянках, а там ще й понеділок вихідний. Самі розумієте…

На 35-ій хвилині хороша швидка контра міщан могла увінчатися голом – але прицільний сильний удар з-за меж – прошелестів повз стійку воріт. І вже на 37-ій хвилині – мабуть, перша гостра атака від гостей – Татарков з правого флангу "просквозив" у центр, і доволі небезпечно пробивав з невеликої відстані. М’яч, після рикошетів від своїх та чужих – дістався голкіперу Чернобаю, і, думаю, він зітхнув (Чернобай) з полегшенням, коли побачив, що м’яч змінив траєкторію руху в зручному напрямку, бо ж могло бути і по-іншому…

Втім, до ендшпілю матчу, треба визнати, - Металург таки "ожив" частково. Гра практично повністю перемістилася на половину Тернополя. І от, на 41-ій хвилині – гості видали серйозну заморочку для господарів – після атаки лівим краєм хтось з запоріжців наніс удар буквально гарматної сили. Реально – як бойовий снаряд пролетів ігровий снаряд. Отака гра слів, заодно і тавтологія. Чесно, я в той момент глянув на ворота – і побачив, як вони відчутно похитнулися – круглий влучив точнісінько в район хрестовини, і відскочив в поле. Дзвін штанги, думаю, мав стати тим "дзвіночком", котрий повинен був трохи розбудити господарів, і нагадати їм, що грають вони проти колективу, який все ж регулярно зустрічається зі всілякими там динамами і шахтарями, а в останніх двох турах здобув нічию на виїзді проти Говерли, а вдома зіграв 1:1 із самою Ворсклою, а це вже, вибачте, не горобцям дулі крутити. Щось таки хлопці Чанцева вміють, хоч і відомих "зірок" серед них днем з вогнем не знайти.

Але, очевидно, дзвін штанги не допоміг. По суті, наприкінці тайму, виявилося, що Металург просто спав весь тайм, а в кінці, відчуваючи близьку роздягальню, і гнів наставника – прокинулися. Гості буквально закрили тернополян в їх штрафній, і після хвилин 10 тиску – захист жовто-синіх не витримав. Атака лівим краєм, пас від лицьової – в центр, грамотно, в стилі донецького Шахтаря, якщо хочете – і там вільний Жураховський чітко поклав м’яча в ворота, крізь своїх, чужих, і тих, хто не встиг визначитися… Отакий от вийшов багатообіцяючий фінал тайму, і, думаю, було про що подумати в роздягальні всі 15 хвилин тренерам, і гравцям Тернополя.

В перерві (як і перед грою) звичної музики на стадіоні не вмикали – траур, триклятий…

По перерві на поле першими вискочили господарі, мабуть, щоб поменше дісталося від тренерів)). І вже на 47-ій хвилині створили гострий момент після класного різкого навісу з правого флангу – одразу двоє гравців в центрі штрафного майданчика не змогли замкнути передачу.

Тут хочу відволіктися, поки на полі спокійно, і написати про наболіле. Оскільки вже другу гру сиджу на трибунах ("Журналісти з народом", ага) – то виявив, що на стадіоні є безліч горе-вболівальників, котрі весь матч бігають взад-вперед, примушуючи всіх вставати, прибирати ноги, і спостерігати не за грою, і за їхні тілами в частині, котра "по-нижче" спини. То цим людям бракує пива, то таранька закінчилася, та раптом виявилося, що їх кращий дружбан сидить в іншому секторі, і вони терміново ідуть до нього, то побачили, що в дружбана гірший огляд поля – і всі разом побігли назад, то горішків мало, то морозиво розтопилося… Безперервний броунівський рух. Ну, або вболівайте, або сидіть вдома, і там пийте пиво під під’їздом, бо чесно, просто дістало.

На 53-ій хвилині після атаки господарів правим флангом м’яч влучив в руку комусь з гравців Металурга, це побачило пів стадіону, але арбітр не зреагував. Відправляємо цей запит до Колліни, і дивимося далі за грою. А що нам залишається? Суддя ж вічно правий…

Треба сказати, що Тернопіль другий тайм почав впевненіше, і на 62-ій хвилині таки досяг свого – після кутового Ігор Курило був в потрібному місці та у потрібний час, і ударом головою красиво поклав м’яча туди, куди і потрібно, 2:1!

І так якось це надихнуло хлопців у синьо-жовтих футболках, що Металургу стало в файному місті зовсім незатишно. На 68-ій хвилині, думаю, галицьке місто перестало їм подобатися. Аут від Дубчака (Так! Страшні аути продовжують діяти), продовження Кондзолкою на Богданова і той плотненько так, з розвороту, метрів з 5-ти мабуть просто вгатив м’яча в сітку – 3:1, що ж там кажуть букмекери?!

На 75-ій хвилині господарі могли робити рахунок ще більшим – але після удару Соколовського захисник встиг заблокувати м’яча. Кутовий – і м’яч після удару головою когось з гравців Тернополя – стукається в ту ж хрестовину, у котру в першому таймі попадали запоріжці… Отаке воно, буває… Удача часом повертається в інший бік!

На радощах вболівальники навіть гімн України виконали. До речі, в кінці матчу ультрас із Запоріжжя – виконали його повторно. А ще потішили співом "Червоної Рути", за що окремий респект, як і за цивілізоване шумове наповнення матчу. Вболівальники в Металурга загалом показали себе "вищолігово".

Надалі, схоже, запорожці геть втратили віру в щастя. Ну, може не глобально – але в окремо взятий суботній день – так точно. Надто непереконливо виглядали їх спроби змінити хід гри. Натомість господарі, окрилені і викупані в оваціях – грали, як то кажуть, в охотку, достатньо гостро, і впевнено.

Тренери провели деякі заміни, втім, особливо на хід подій вони не вплинули – одні не могли. Інші не дуже то й хотіли вже щось змінювати. Так гра і прикотилася до перемоги господарів над командою з УПЛ, та ще й із комфортним рахунком 3:1. Наприкінці матчу диктор по стадіону, пам’ятаючи попередні "великі" перемоги тернополян (над Ворсклою, у КУ, скажімо), і про те, як після гри глядачі бігли на поле не тямлячи себе від щастя – завбачливо нагадав, щоб більше такого не робили)). Допомогло це, скажу прямо, частково)). Народу на полі було менше, ніж в попередні матчі, але…

В підсумку – синьо-жовті перемогли червоних, і дай Боже, щоб так було усюди. На тернопільських шанувальників футболу тепер чекає ще як мінімум один футбольний спектакль за участю команди з елітного дивізіону, за що глядачі бурхливо дякували гравцям після фінального свистка. Когось навіть підкидали в повітря, сподіваюся, ловили теж)).

Чекаємо на 1/8 фіналу Кубка України!