Кубок України. Тернопіль - Шахтар 0:5. Остання сторінка тернопільської казки

Кубок України. 1/8 фіналу. Перший матч

Тернопіль. Центральний міський стадіон

Головний арбітр: Юрій Фощій (Черкаси)

"Тернопіль" - "Шахтар" (Донецьк) 0:5

Голи: Малишев 35, Бернард 48, Бернард 62, Борячук 77, Коваленко 78

"Тернопіль": Чернобай, Кривий, Богданов, Сороцький, Гаврилюк, Полянчук (Капелян 46), Кондзелка, Куріло, Клекот, Атласюк, Соколовський

"Шахтар": Сарнавський, Коваленко, Зубков, Ісмаїли, Матвієнко, Едуардо (Борячук 68), Ордець, Малишев (Степаненко 65), Кобін, Бернард, Дентіньо (Коробенко 72)

Попередження: Куріло 45, Атласюк 89 - Кобін 76, Ордець 85

"Матч року" - саме так тернопільські вболівальники охрестили кубкову дуель "муніципалів" із титулованим донецьким "Шахтарем". Коли, як не зараз збирати повний стадіон? Коли, як не зараз демонструвати майстерність, характер? Коли, як не зараз заявляти про себе на всю Україну? Особливо зважаючи на те, що друга партія дуелі теж, ймовірно, відбуватиметься тут, у Тернополі. Шанси хоч і мізерні, але ж є!

Урок історії. "Тернопіль" - молодий клуб. За 8 років свого існування з "Шахтарем" не зустрічався жодного разу. Втім, донецький клуб неодноразово приїздив до "файного" міста на матчі із "Нивою". Ви, напевно, здивуєтесь, але "гірники" вигравали тут лише чотири рази, при цьому тричі (!) зазнавали поразки і двічі ділили очки.

Ажіотаж. Ажіотаж був настільки великим, що мої друзі, які йшли за квитками ще за 2 тижні до гри (чи навіть більше?) вже, по суті, не мали з чого вибрати, адже найкращі місця, за словами продавців, були розкуплені буквально в перші години. Коли востаннє таке було у Тернополі? Напевно, у пам’яті ще десь жевріють запеклі матчі "Тернополя" із "Ворсклою" та "Чорноморцем", але навіть тоді такої запеклої гонитви за квитками не було.

Реалізація квитків. На жаль, із цим проблем не уникнули. На власні очі бачив, як один чоловік придбав 19 квитків, інший – 11. Зрозуміло, що все це відбувалось у телефонному режимі, і запитань типу "Альо, Андрюха, тобі скільки білєтів брати?" було дуже багато. "Бариги" єхидно посміхаються… Думаю, ФК "Тернопіль" подібного більше не допустить. Обмеження повинні бути!

Кілька годин до гри. З’являється інформація про те, що у Тернопіль не приїхало аж 7 гравців основи: Андрій П’ятов, Даріо Срна, Олександр Кучер, Ярослав Ракицький, Тайсон, Алекс Тейшейра і Фред. Думки вболівальників розділились: з одного боку це тернополянам "на руку", є більша вірогідність здобути прийнятний результат; з іншого – не збулась мрія жителів "файного" - основу "гірників" вони таки не побачать.

Передматчева розминка. Якщо чесно, напівоснова "Шахтаря" не вражає своєю антропометрією. Міцні молоді тернополяни куди вищі, потужніші. Наскільки цей фактор вплинув на розвиток гри – відповісти. Олександр Спиридон (котрий, до речі, дуже щиро вітався з одним з вболівальників. Хто ж це?) добряче "поганяв" "гірників" перед грою, донеччани явно не на легку прогулянку налаштовувались.

Матч року. Тайм перший.

Цілком очікувано, "Шахтар" заволодів ініціативою вже з перших хвилин – досвід це дозволяє, будемо відверті. Тернополяни натомість намагалися низько не "сідати", зустрічали опонентів в районі центрального кола. Івегеш розуміє, що якщо дати "гірникам" розбігтись – очікуйте дозу холодної води на голову у вигляді голів. Та гості швидко зрозуміли манеру гри тернополян, звідси – дальні удари. Перший небезпечний момент виник вже на 11-й хвилині – юний Зубков непогано "вліпив" по центру воріт, Чорнобай якось панічно відбивав, і все це додало страху в очі вболівальників. До честі тернополян, у глухій обороні вони не збирались відсиджуватись – при чому, що виходи у атаку переважно були позиційними.

По першій половині першого тайму не можна сказати, що "Шахтар" виглядав на голову сильнішим. Так, у донеччан краще тримається м’яч, вони значно технічніші, вони давлять авторитетом. Але небезпечних (чи, радше, напівнебезпечних) моментів у тернополян було таки більше. "Гірники" нагадували мадридський "Реал" у останньому турі Ліги Чемпіонів ("Реал" 4:0 "Шахтар") – не форсували події, не лізли зі шкіри, аби досягти результату вже і зараз. Це була тактика хижака, котрий вичікує, коли його жертва буде максимально розслабленою та неконцентрованою. Це тактика Чемпіона.

Мої серйозні роздуми розвіяв чоловік років сорока, який здійснив рейд полем з однієї частини в іншу, при цьому його "пивний животик" елегантно вистрибував з-під футболки. Задля емоційної розрядки, чи що… Але трибунам таке явно до вподоби.

Неодноразово у гостей проглядались заготовки, всі дотики були настільки ідеальними, що захисники "Тернополя" лиш очима встигали водити. Одна з таких атак закінчилась чи не першою пожежею біля воріт муніципалів. Це Коваленко непогано навісив, Чорнобай не дістався до м’яча, перекинув його на іншого гравця "Шахтаря", потім відібрав "круглого" у нього, далі – вибіг за межі карного майданчика і у стрибку а-ля Брюс Лі вибив м’яча ще далі. Та тоді кіпер господарів ще не знав, що найгірше – попереду. У тому ж стилі продовжував свою атаку "Шахтар" - катав м’яча перед штрафною, як раптом – Малишев вгатив своєю гарматою і "гірники" вже ведуть у рахунку – 0:1.

Тернополяни і після пропущеного голу не змінили своєї тактики – вони так само періодично "вибухали" разом зі вщент набитими трибунами (до слова, стоячих людей було дуже багато, тому можна говорити не просто про аншлаг, а про аншлаг з хвостиком), але постійно у найважливіші секунди атаки муніципалам чогось не вистачало. Чогось = досвіду? Як от у одному із епізодів – Сороцький виборов м’яч у центрі поля, відкинув наліво на Кривого, той відразу хорошим пасом в центр знайшов вільну зону та повертав "круглого" Сороцькому, швидкість якого явно підвела. Не вистачило "фізухи" навіть на тайм?

МАТЧ РОКУ. Тайм другий. Не встиг диктор дочитати склади команд, як "Шахтар" забив вдруге. Розкішну атаку видали гості – відразу 4 гравці у оранжево-чорному були у штрафній, короткими пасами в дотик перевели на вільного Бернарда, а той більярдним ударом у кут змусив Чорнобая капітулювати вдруге. По розмовах вболівальників у перерві, було ще немало оптимістів, мовляв, один гол відіграти таки можна. Та другий гол вбив надію на камбек навіть у найзатятіших оптимістів. Але і це ні про що не говорить. Завдання "гідно зіграти" ніхто не відміняв!

Втім, після 0:2 "Шахтар" заграв ще активніше. Вже тотальний контроль м’яча, більше ударів здалека, точні паси – тепер у "гірників" вдавалось все. А ти часом тернопільські вболівальники невтомно закликали своїх улюбленців бігти вперед, запускали хвилі та взагалі класно проводили час. Здається, футбол відійшов на другий план.

"Тернопіль" після другого пропущеного навпаки цілком зневірився у своїх силах. Гості заробили дуже перспективний штрафний із вбивчої позиції, а Бернард спокійно перекинув стінку та довів рахунок до розгромного – 0:3. Лиш почали святкувати третє взяття воріт "гірники", як весь стадіон вибухнув скандуванням "ГЕ-РО-Ї!". Дійсно, як би там не було, але ФК "Тернопіль" подарував всьому місто свято. Для когось тернопільських аншлаг став першим у житті, інші – смачно ностальгували за матчами двадцятирічної давнини…

Після нуль-три "Шахтар" заспокоївся. Повністю вбивати місцеву команду вони не мали наміру. Це дозволило муніципалам бодай трішки відчути себе господарями не лише формально, а й на ділі.

Мої пропущення про спокій "Шахтаря" вже за кілька хвилин жорстоко розбились об стіну. Здається, Ордець загрузив наліво Коваленку, той спокійно зблизився з кіпером, віддав на дальню стійку, а там вільний Борячук лиш підставив ногу – 0:4. Не встигли тернополяни розпочати гру в центрі поля, як Коваленко знову скористався черговим провалом оборони господарів і "поклав" п’ятий…

Прикро, що після 5-го пропущеного голу значна частина вболівальників покинула чашу стадіону. "Глоріхантери", котрі приходять на суперника, а не на рідну команду – не мають морального права називати себе фанатами. Це так, на заміточку…

Останній, фінальний штурм господарі таки видали – навіть з кількома ударами по воротах. Видно було, що сили на нулі, але емоції зашкалювали, очі горіли, вболівальники гнали вперед. Ну, як при таких розкладах не рвати кігті до кінця!? За доброю старою традицією матч звершився виконанням гімну. Тернопіль та Донецьк - разом! Донецьк – це Україна!

Донецький "Шахтар" здобуває впевнену перемогу і робить другий матч формальністю. На жаль, на цьому кубкова казка тернополян закінчується… Тернополян – зі святом футболу, вболівальників "гірників" - із впевненою перемогою, а любителів футболу – зі святом голів!