Підсумки 29-го туру УПЛ. Думка редакції

UA-Футбол підбиває підсумки передостаннього туру Чемпіонату України, в якому усі матчі пройшли без глядачів на трибунах, що втім не завадило донецькому "Шахтарю" офіційно захистити звання чемпіона, а "Дніпру" та "Металісту" продовжити заочне змагання за Лігу Чемпіонів.

Оцініть рішення ФФУ проводити останні тури без глядачів?

Ігор Семйон: Рішення було винесене досить прогнозоване і очікуване. Футбольні чиновники із відповідних органів просто вирішили зняти із себе відповідальність і максимально убезпечити себе від тиску. Згадайте, коли тільки почалась та ситуація в Криму, - відразу ж постало питання доцільності проведення матчів на території півострова. Від Федерації вимагали якихось гарантій щодо безпеки учасників поєдинків. От і зараз… А як домогтися тих гарантій, коли в регіонах не спокійно? Правильно, перенести матчі із "гарячих точок". А для повноти картини та максимального ефекту – і трибуни залишити порожніми. Інша справа, що на заході країни можна було спокійно пускати вболівальників на стадіони, але вибіркове правосуддя тоді б розпалило ще більшу ворожнечу в країні. Тоді б і футбол став плацдармом для конфліктів і агресії. Звісно, футбол без глядачів – то не футбол; але це рішення, яке можна зрозуміти і пережити.

Володимир Миленко: "Плив-плив, а на березі …" Думаю, ви знаєте цю мудру приказку. Отак і наше футбольне начальство. Значить, коли в країні реально творилось незрозуміло що – матчі собі грались з глядачами. В Одесі, наприклад, коли побоїще почалось ДО матчу, сам матч чомусь не зупинили і грали. З людьми на трибунах. А тепер, коли це "незрозуміло що" логічно звузилось до адміністративних кордонів частини районів Донецької та Луганської областей – тепер ми раптом схаменулись. Причому схаменулись оригінально. В Харкові, значить, ми не граємо – а в окупованому Криму ("Титан"-"Украгроком") будь ласка. Де логіка? Не бачу.

Іван Вербицький: Панство, яке приймало це рішення, не бажало слухати очевидних для всієї країни аргументів про неможливість призначення кубкового фіналу в Харкові. А впертість, з якою Анатолій Коньков і його прес-секретар відкидають кандидатуру Львова, наштовхує на думку, що президент ФФУ досі не може забути, як "Арена Львів" засвистала його на матчі Україна – Сан-Марино. Схильний погодитися з тими, що рішеннями Федерації маніпулює хтось зі Сходу країни. Той, кому ріжуть слух заряди про "путіна вована" і кому не вигідно, щоб люди з Донецька чи Луганська побачили, що там, де править "захватівшая-власть-хунта" - повний порядок, а розповіді про "кровожадних бЕндеровцев" - то казки від Діда Панаса.

П‘яте поспіль чемпіонство "Шахтаря" це свідчення сили команди Луческу чи слабкості конкурентів?

Ігор Семйон: Слабкістю конкурентів ще потрібно вміти користуватися. Для "Шахтаря" цей сезон далеко не кращий і чемпіонство вийшло не такий яскравим і беззаперечним, як в декількох попередніх роках, однак донецькій команді, на відміну від своїх конкурентів, вдається не опускатись нижче свого рівня. У стабільності, у варіативності, у стійкості є сила "гірників". Тут вплив мають усі аспекти: правильно вибудована система в клубі дозволяє уникати руйнівних кадрових втрат, ідеальне порозуміння між керівництвом клубу та тренерським штабом компенсує тиск вболівальників на головного тренера і його помічників, досвід футболістів і їх бажання яскраво проявити себе, щоб мати нагоду піти стопами Фернандіньо, Мхітаряна, Вілліана, змушує їх викладатись на полі, хай навіть в окремих випадках і бувають збої. У "Шахтаря" за українськими мірками все працює на найвищому рівні, від того і результати відповідні. Інша справа, що в Лізі чемпіонів донеччани не можуть зробити впевненого кроку вперед… І саме в тому ключі президенту клубу потрібно добряче подумати: залишати все як є і чекати й далі результату, чи наважитись і ризикнути піти на зміни?

Володимир Миленко: Та я думаю, що скоріше слабкість суперників дозволила "Шахтарю" виграти це "черкаське золото". Бо в матчах з тим ж "Дніпром" цієї сили команди Луческу ми не побачили.

Іван Вербицький: П’яте поспіль чемпіонство "Шахтаря" - то пряма заслуга панів Анатолія Жабченка, Дмитра Кутакова, Юрія Вакса і Юрія Можаровського, які свідомо чи несвідомо, але впродовж чотирьох останніх турів робили все, щоб футболісти "Дніпра" не могли підняти голови. А ще у дніпрян нема таких надійних друзів-суперників, як "Іллічівець", "Зоря" чи "Севастополь". "Дніпро" програв чемпіонат тому, що продовжує іґнорувати прийняті в Україні впродовж багатьох років неписані правила турнірної стратегії.

Чи вдалось Сергію Реброву стабілізувати гру команди київського "Динамо" напередодні фіналу Кубка України?

Ігор Семйон: Стабілізувати – то гучно сказано. Швидше, прибрати ті гальмівні проблеми, які були в команди на поверхні. Реброву, схоже, вдалось зняти зі своїх підопічних напругу, позбавити їх скованості, вдалось правильно розібратись в тому, хто хоче дійсно грати за "Динамо", а хто просто виконує контракті зобов’язання. Звісно, на перспективу такий підхід не годиться, але для кількох матчів у критичній ситуації, як виявилось, нормальний. Та виграти фінал Кубка, все ж, буде важко. Тут однією мотивацією і бажанням "Шахтар" не здолати. Реброву потрібно буде готувати візаві якісь тактичні сюрпризи, інакше Мірча Луческу спокійно додасть до своєї колекції ще один трофей.

Володимир Миленко: Навряд чи в таких умовах можемо говорити про якусь серйозну стабілізацію. Команда грає, забиває – уже добре. Та й не грало "Динамо" Реброва з суперниками рівня "Шахтаря", тому я б не робив з матчів проти "Чорноморця" та "Іллічівця" якихось далекоглядних висновків.

Іван Вербицький: Судячи з гри проти "Чорноморця" у півфіналі Кубка і перших 12-ти хвилин матчу з "Іллічівцем" схильний погодитися з висловленою нашому виданню в анонсі до останньої гри киян думкою екс-оборонця команди Юрія Дмитруліна – м’яч у ногах киян почав триматися краще. Інші висновки з огляду на втому одеситів та інертність маріупольців робити зарано.

Яка з команд – "Дніпро" или "Металіст" – більше підготовлена до виступів у Лізі Чемпіонів?

Ігор Семйон: Зараз на це питання відповісти складно… Обидві нормально не готові. "Металіст" – через відсутність досвідченого тренера, який би міг прорахувати ситуацію на кілька кроків наперед, "Дніпро" – через психологічну нестійкість і невизначеність з майбутнім Хуанде Рамоса. Точно зрозуміло одне: якщо іспанець таки покине Дніпропетровськ влітку, то "Дніпру" буде вкрай важко пройти кваліфікацію Ліги чемпіонів. Новому наставнику, яким би іменитим чи досвідченим він не був, знадобиться якийсь час, щоб зрозуміти можливості цієї команди, знайти підхід до доволі специфічних за ігровими характеристиками футболістів. Тому історичний шанс зіграти в групі Ліги чемпіонів втілити в життя буде дуже складно.

Якщо ж залишиться Хуанде Рамос, тоді саме у "Дніпра" бачиться більше перспектив. Іспанець цю команду вже знає до найменших дрібниць і знає, як потрібно витискати максимум з можливого; плюс, якщо керівництво розщедриться на нормальні трансфери, якщо залишиться Коноплянка, то можливостей буде ще більше. У "Металісті" ж незрозумілою залишається ситуація з легіонерами, є проблемні позиції в центрі захисту, нападу і у воротах, немає досвідченого тренера. Харків’янам буде дуже складно за два місяці літньої перерви вийти на відповідний до Ліги чемпіонів рівень.

Володимир Миленко: Скорше "Дніпро", у них принаймні з власником проблем немає. І легіонери не збирались відлітати у вирій. І тренер – не вимушений Рахаєв, а стабільний Рамос. Інша справа, що цієї підготовки навряд чи вистачить на раунд плей-офф шляху нечемпіонів…

Іван Вербицький: Ці суперники приблизно рівні. Команди тривалий час працюють в одному напрямку. Ці стратегії якщо й дають збої, то ситуативні. У "Металіста" цей збій був вагоміший з огляду на відставку Маркевича і втрату кількох провідних виконавців. Дніпровський збій з суто ігровими моментами пов’язаний лише частково. Про це сказав вище. Тому, звісно, "Дніпро" заслужив вище за "Металіст" місце.

Чи зміг Роман Григорчук повністю компенсувати втрату провідних виконавців?

Ігор Семйон: Були б і далі в складі одеситів Бергер і Фонтанелло, можливо, команда змогла б замахнутись на четверту, а то й третю сходинку. Відхід легіонерів не відкинув "Чорноморець" на кілька кроків назад, а просто не дозволив ступити вперед. Тобто, Роману Григорчуку вдалось знайти заміну колишнім лідерам, однак загубився час, який одеський колектив міг використати для свого руху вперед. Ну і основне, звичайно, то відсутність можливостей для варіацій. Гідно витримати щільний графік в умовах кадрового обмеження складно.

Володимир Миленко: Повністю компенсувати – ні. Таке не під силу навіть таким грандам, як "Барселона", що вже казати про скромних на їх фоні одеситів. Але мінімізувати втрати Григорчуку вдалось. Команда до передостаннього туру зберігала шанси на четверте місце, хоча більше вірилось в падіння на місце шосте-сьоме.

Іван Вербицький: Григорчук зумів завуалювати втрату провідних виконавців осіннього взірця. Роман Йосипович приховав недоліки сильною організацією колективних дій. Хоча не треба бути великим знавцем футболу, щоб помітити, що пара оборонців Берґер – Фонтанельо сильніша за дует Кутас – Тейку, що Андерсон Сантана в оборонній грі виглядає переконливіше, ніж Павло Ребенок, що команді не вистачає стрімкості й агресії Франка Джа Джедже. З іншого боку, ті ж Кутас та Ребенок на нових позиціях проявили себе несподівано добре, суттєво додав у порівнянні з осінню Олексій Гай, на звичному для себе рівні заграв Олексій Антонов. Не виключено, що труднощі згуртували колектив. Але то каркас, навколо якого Григорчукові, аби боротися за вищі місця в наступному сезоні, треба нарощувати командні м’язи.

***
фото - Валерій М'якотенко, Олег Журавльов, Анатолій Спіца, Олександр Приходько