Волинь – Карпати 0:2. Організаційні питання

Українська Прем'єр-ліга. Четвертий тур

Луцьк, стадіон "Авангард"

Головний арбітр: Олександр Іванов (Донецька обл.)

"Волинь" (Луцьк) - "Карпати" (Львів) 0:2

Голи: Кожанов 39, Балажіц 57

"Волинь": Кичак, Матей (Селін 77), Новак, Гуменюк, Маріотто, Жуніч, Бікфалві, Федорчук (Козьбан 66), Бабенко (Шабанов 60), Воронін, Сімінін

"Карпати": Ільющенков, Мірошниченко, Пластун, Даушвілі, Голодюк (Худоб'як 70), Сергійчук, Кожанов (Кополовець 76), Костевич, Ксьонз (Мартинюк 81), Гітченко, Балажіц

Попередження: Новак 55, Матей 64 - Гітченко 18
Вилучення: Сімінін 90

Хто фаворит, а хто аутсайдер в контексті звітного матчу, не мало ніякого значення. "Волинь" та "Карпати" в своїх очних зустрічах останнім часом множили на нуль усі теоретичні розклади. Домінувала одна команда, а перемагала геть інша – то звична картина трьох останніх серій галицько-волинського дербі.

Такі історичні парадокси могли непокоїти Віталія Кварцяного. Та й не тільки історичні. "Волинь" уже в цьому сезоні підтвердила свій статус абсолютно загадкової, нелогічної команди. Два останні матчі лучани провели на високому ігровому рівні, а очок здобули нуль. Зрозуміло, що на папері, відштовхуючись від уже зіграних поєдинків, "Волинь" була фаворитом протистояння, але, повторимось, чи мало то бодай якесь значення? Власне, на то питання відповідь могла дати навіть не гра, а її підсумковий результат.

У складі "Волині" здивувала присутність Олега Гуменюка на правому фланзі півзахисту. А от решта складу читалась ще до гри. В центрі захисту Новак замінив травмованого Годованого, і в парі з Жунічем грав саме Євген. На флангах традиційно розмістились Сергій Сімінін та Сергій Воронін. Матей, Бабенко, Ерік – трикутник в центрі поля, вершиною якого був саме Бікфалві. Федорчук діяв зліва в півзахисті, а на вістрі атаки знову вийшов Маріотто.

В "Карпат" в центрі поля поруч з Даушвілі грав Андрій Гітченко – цікаве рішення від Ігоря Йовічевіча. Сергійчук – нападник, і тріо під ним – Голодюк (по центру), Кожанов і Ксьонз (на флангах) – то звично. Так само, як і звичною була лінія захисту львівського колективу: Костевич, Пластун, Балажіц, Мірошниченко в ідеалі мали вберігати ворота Ілющенкова.

"Карпати" і "Волинь", напевно, найбільш парадоксальні команди поточного чемпіонату. Для нейтральних вболівальників сценарій матчу, в якому не можна прорахувати наперед навіть однієї сценки, забавний, а от вболівальникам "Карпат" і "Волині" (а особливо головним тренерам колективів) від такого життя несолодко… Футбол був невисокої якості, однак насичений боротьбою з балансуванням шальок терезів між двома боками. Активніше на старті поводили себе львів'яни, увінчавши той відрізок класним моментом Дениса Кожанова. Півзахисник вийшов практично віч-на-віч з Кичаком по центру (ближче до правого флангу), але програв голкіперу ближній бій.

Цікаво, що команди на полі поводились абсолютно протилежно до дій своїх наставників у технічній зоні. За агресивною грою "Карпат" спокійно, навіть елегантно спостерігав Ігор Йовічевіч, а на повільність гравців "Волині" метанням блискавок реагував Віталій Кварцяний. Хто знає, можливо енергія тренера передалась підопічним і лучани після того випаду Кожанова почали перетягувати ковдру ініціативи на свій бік. В першу чергу дивіденди приносила робота в центрі поля Бабенка та Матея, в другу – флангові прориви Федорчука та Гуменюка. Олег міг стати героєм, якби після нехитрого пасу від лінії воріт від Маріотто пробив точніше – шкіряний в лічених сантиметрах розійшовся зі стійкою. Був в першому таймі ще один постріл Гуменюка зі штрафного – і знову невлучно.

Останню в першій 45-хвилинці нагоду забити в складі "Волині" втратив Новак. Результатом підключення захисника до подачі кутового став постріл вище поперечини. А дуже шкода для вболівальників "Волині", адже тим моментом команда могла вирівняти ситуацію і піти на перерву, не програючи в рахунку. "Карпати" ж бо забили… з третьої реальної спроби. Другу загубив Сергійчук (першу ще на початку матчу Кожанов), коли в воротарському майданчику намагався п’яткою замкнути пас партнера зі штрафного. Кварцяний тоді "негодував", а в наступному епізоді вже просто не мав слів: вкидання ауту на Ксьонза, Павло на фланзі накрутив, здається, Бабенка і навісив в штрафний майданчик на дальню стійку. Кожанов, зависнувши у повітрі, спокійно вразив кут воріт Кичака. Артем з біллю і гнівом в очах спостерігав за тим, як львів'яни святкують взяття його воріт жестом "покачування дитини". Йому хотілось, щоб то було на його адресу і на адресу його маленької донечки.

Зі старту другого тайму лучани кинулись наздоганяти "Карпати", але грали якось розбалансовано. Не сказати, що "Волинь" атакувала тотально – швидше за рахунок кількох виконавців – але в той же час наражалась на гострі контратаки у відповідь. Був момент Матея, який чи то навішував, чи то бив, але вийшло дуже небезпечно, після чого господарі пропустили вдруге. Почалось все з того, що Сергійчук вривався у вільну зону по центру, але так і не увірвався, бо його фолом зупинив Жуніч. До воріт було далеченько, та Голодюк наважився на прямий удар зі штрафного. Кичак зіграв невпевнено, незграбно перевівши м’яча на кутовий. Ну а вже з його подачі відзначився, вигравши позицію в опонента, Балажіц. По такій грі то була величезна заявка на перемогу.

У "Волині" було мало ефективних атак. А ті, які були, нівелював Ілющенков. Зокрема, голкіпер не побоявся стрибнути у самісінький вир боротьби, коли йшла подача з флангу на Гуменюка. В результаті, Олег так і не зміг зіграти акцентовано. А ще пізніше Ілющенков ногою відбив ворожий удар з ближньої дистанції. Ще одного разу голкіперу допомогла поперечина: після високої передачі головою пробивав невгамовний Гуменюк. Олегові для шикарного дебюту в основному складі "Волині" забракло тільки голу.

Остання 15-хвилинка, якщо чесно, запам’яталась тільки виходом на заміну Михайла Кополовця та його рейдом, який ціною червоної карточки зупинив Сергій Сімінін. "Карпати" вміло "гасили" усі спроби "Волині" забити бодай гол престижу. Неточний удар Шабанова (ще коли лучани були в одинадцятьох, бо вилучення капітана припало вже на компенсований час) і кілька кутових не могли задовольнити Віталія Кварцяного. "Волинь" програла цей матч через нищу організацію гри. В лучан проявилась та проблема, яка заважала їм минулого сезону, але про яку вболівальники колективу почали забувати з початком чемпіонату поточного: кожен більше грав сам за себе, ніж за команду. А в аспекті "Карпат" цей матч дав надію, що в Ігоря Йовічевіча світле майбутнє на чолі львівської команди. Втім, то тільки перший крок…