Влад Калитвинцев: Не відмовився б працювати під керівництвом батька

Півзахисник київського "Динамо" Владислав Калитвинцев на прес-конференції відповів на запитання вболівальників.

- Владе, Ви пограли за кордоном, в чеському "Словані". Який досвід Ви здобули для себе, як футболіст і як людина, працюючи там?

- Для мене це був, в першу чергу, дуже хороший життєвий досвід. Але і в ігровому плані теж певний досвід я придбав. Я дуже вдячний Сергію Рибалці, який мені допоміг адаптуватися в Чехії, допомагав мені у всьому, завдяки йому мені там було набагато легше.

- Владе, слава вашого батька більше тисне на вас, чи допомагає?

- Звичайно, відповідальність є, але вона мені дуже допомагає, адже мій батько був великим гравцем. Він дає мені якісь поштовхи в кар'єрі, але надалі я буду намагатися добиватися успіхів сам.

- Батько часто говорить, що у тебе і швидкість трохи краще, і удар сильніше. А вдома він тебе частіше критикує або хвалить?

- Після кожної гри ми сідаємо, аналізуємо кожен епізод з моєю участю на полі. Він каже, де я зіграв добре, а де погано. Але він ніколи не перехвалює мене, частіше це критика.

- Владе, які найближчі тренерські плани у твого батька?

- Поки він дома. Але я вже бачу по ньому, що він більше не хоче сидіти, хоче працювати. Вже складає програми зборів, вправ, записує в конспекти, думає про це. Я сподіваюся, що коли настане зима і команди підуть у відпустку, тоді щось буде відомо.

- Владе, які пісні Ви виконали під час "посвячення" у гравці "Слована"?

- Я заспівав пісню групи "Руки вгору" "Він тебе цілує", тому що більш-менш знав слова (сміх у залі). Начебто, всім сподобалося. У Сергія навіть відео залишилося, здається.

- Владе, чи хотіли би ви попрацювати під керівництвом свого батька?

- Не відмовився б.

- Чим відрізняється чеський футбол від українського?

- Як на мене, там більше боротьби, а ще всі команди, незалежно від результату, грають до кінця, борються до останнього.

- Як Ви налаштовуєтеся на матчі, як відзначаєте значущі перемоги і як відходите від важких поразок? Чи є у вас забобони?

- Я в день гри ні з ким не переписуюся, не телефоную нікому. Можу тільки зайти в Instagram, але ні з ким намагаюся не листуватися.

- В який момент ви вирішили пов'язати своє життя з футболом?

- Перший дворової матч не пам'ятаю, але дуже багато бігав біля будинку свого з друзями, так і в школі. Потім з татом ми вирішили спробувати піти у великий футбол, записали мене в секцію, і у вісім років я в перший раз пішов на тренування. Мені сподобалося, і з цього все почалося.

- У яких топ-клубах Європи ви б хотіли пограти?

- Мені завжди подобалася "Барселона". А ще лондонський "Арсенал", там завжди молоді довіряли, мені дуже імпонує гра.

- Хто, на ваш погляд, гідний отримати Золотий м'яч у цьому році?

- Думаю, Нойєр.

- Що для вас означає "Динамо" (Київ)? Просто так склалася доля, що Ви граєте тут? Чи це на все життя? Чи б'ється у ваших грудях "динамівське" серце?

- Я завжди мріяв лише про київське "Динамо". Будь-який хлопчик хоче грати в "Динамо" (Київ). Всі знають, що це найкраща команда України, і так завжди буде!