Осінні підсумки. Зоря. Полум’я з іскри

Український чемпіонат завжди радував чимось таким, що в супереч прогнозам виглядало яскраво і неповторно, виявляючи команди, грі яких симпатизували усі, не дивлячись на особисті клубні симпатії й займані такими колективами місця. Такими були рівненський "Верес" на зорі незалежних першостей, запорізьке "Торпедо" і тернопільська "Нива" у середині 90-х, "Ворскла" Віктора Пожечевського, "Карпати" Олега Кононова, "Кривбас" Олега Тарана на зламі тисячоліть і в останні роки свого існування, "Чорноморець" Романа Григорчука. При бажанні цей список можна поповнити ще кількома спогадами. Але нині мова про свіжий приклад, про команду, виступ якої восени будемо аналізувати в цьому матеріалі.

Втрата трьох провідних виконавців, неможливість грати удома – здавалося, через такі колізії "Зорі" буде важко підтримувати здобуту впродовж минулого сезону ігрову якість. Втім, Юрій Вернидуб, торік утвердившись на посаді наставника, зараз зумів втримати команду на плаву. "Чорно-білі" чітко притримуються обраного ігрового напряму, на чіткість реалізації якого не вплинула навіть зміна прізвищ виконавців, котрі донедавна видавалися незамінними. Більше того, ціла група гравців "Зорі" увійшла до сфери інтересів наставника української збірної Михайла Фоменка. Це, мабуть, і є найліпшою характеристикою діяльності Вернидуба-старшого. Крім того, перемігши "Шахтар" і "Дніпро" і зігравши внічию з "Динамо", луганці відібрали очки в усіх трьох претендентів на чемпіонство.

Трансферна діяльність

Напередодні нового сезону "Зоря" залишилася без чотирьох легіонерів. Зрештою, персону нападника Лакі Ідахора, який користі команді не приносив, втратою назвати складно. Досвідчений воротар Віталій Постранський теж програвав конкуренцію Кршванові Сантіні та юному Микиті Шевченку. А ось боснійський стоппер Тоні Шуніч, котрий відіграв у складі своєї збірної на чемпіонаті світу, вважався незамінним центрбеком поряд з Віталієм Вернидубом. Бразилець Даніло й івуарієць Яннік Болі були ядром луганського наступу. Не в останню чергу, через воєнні дії на сході України усі троє переїхали до Росії – перші двоє стали гравцями "Кубані", а Болі поповнив лави "Анжи".

На місце Шуніча до Луганська приїхав Андрій Пилявський з ізраїльського "Бейтару". Найліпшою характеристикою ефективності цього трансферу є повернення Анрія до складу національної збірної України. 21-річний вихованець "Шахтаря" Михайло Писко, опинившись в "Зорі", іноді доволі непогано замінював Ніколу Іґнатьєвіча на лівому фланзі оборони. Дуже підсилив "чорно-білих" й прихід із "Севастополя" правого вінґера Олександра Караваєва, котрий восени був одним із знакових виконавців у побудовах Вернидуба і теж увійшов до розширеного списку потенційних збірників. Також ефективним виявився трансфер тоґолезця Принса Сеґбефія, котрий зумів закріпитися у складі на місці опорного хава.

Фізична готовність

Тренерський штаб "Зорі" мусив форсувати підготовку, оскільки вже у середині липня команда проводила перший матч кваліфікації Ліги Європи проти албанського "Лячі". Зрештою, опонента цього надто складним не назвеш. Луганці, ще не встигнувши розбігтись, пройшли першу стадію без зайвих ускладнень. Труднощі розпочалися після того, як стартував внутрішній ченмпіонат, а між матчами Прем’єр-ліги доводилося протистояти норвезькому "Мьольде". Довжина лави запасних не дозволяла Юрієві Вернидубу проводити повноцінної ротації. Відчувалося, що в ендшпілях матчів луганці підсідали. Наслідки позначалися на результаті. В домашньому матчі проти "Мьольде", зустрічах чемпіонату проти "Олімпіка" та "Волині" команда пропускала на заключних хвилинах. Та й у Норвегії другий тайм з точки зору функціональної готовності до активу "Зорі" не занесеш.

Свіжіше команда почала виглядати лише в середині вересня, після паузи, пов’язаної з проведенням матчів збірної. На той час "чорно-білі" вже встигли вибути з єврокубків і не розривалися на два фронти. Втім, позитивні тенденції простежувалися ще до того, коли "Зоря" виглядала дуже рухливою в обох матчах проти "Феєнорда". Однак після паузи були два поспіль знакових матчі проти "Динамо" і "Шахтаря", які цілком могли завершитися здобуттям не чотирьох, а шести очок. З того часу й до завершального матчу проти "Дніпра" функціональна готовність луганців виглядала оптимальною.

Тактична гнучкість

Наявність лише одного центрального нападника Пилипа Будківського позбавляє Юрія Вернидуба простору для маневру. Навесні, коли в обоймі були різнопланові Болі та Будківський, а також Даніло, котрий теж міг зіграти попереду, "Зоря" могла маневрувати як з допомогою стилів ведення нападу, так й з огляду на кількість форвардів. Нині наступальна ефективність "чорно-білих" залежить від стрімкості флангів. Благо, Микита Каменюка з Олександром Караваєвим справа й Нікола Іґнатьєвіч з Дмитром Хомченовським зліва за підтримки надзвичайно мобільних Максима Малишева та Руслана Малиновського не дають луганським вітрилам відчути, що таке штиль.

З 39-ти голів у минулому чемпіонаті 15 "Зоря" забила після атак через лівий фланг. У процентному еквіваленті цей показник становить 38,5. У поточній першості зліва "чорно-білі" організували лише два голи. Красновмовними були й показники лівого вінґера Дмитра Хомченовського, котрий за системою "гол+пас" мав десять очків (по п’ять голів і "асистів"). У 14-ти матчах осінньої частини поточного чемпіонату Дмитро забив два м’ячі (зі штрафного й із центральної зони) і не віддав жодного результативного пасу. Мабуть, порівняння цих цифр демонструє, що суперники приділяють Хомченовському підвищену увагу.

Мало луганці забивали й із центральної зони – двічі проти дев’яти разів у минулій першості. Зате видно прогрес у реалізації стандартних положень: разом з м’ячем після вкидання з аута у виконанні Каменюка голів після "стандартів" було вісім, тоді як за весь попередній чемпіонат цей показник сягнув числа "сім". І то при умові, що три голи "Зоря" тоді провела з пенальті, а восени одинадцятиметрових підопічні Вернидуба не били взагалі.

Як і в минулому чемпіонаті, найчастіше результативно помилявся Григорій Ярмаш. Втім, сказати, що цих похибок на фоні інших партнерів було багато, не можна. Ляпи розподілилися між гравцями приблизно порівно і їх було небагато, що власне підтверджує той факт, що відверто слабких місць у побудовах Юрія Вернидуба немає.

Результативні помилки гравців "Зорі": Ярмаш – 3, М. Шевченко – 2, В. Вернидуб – 2, І. Чайковський – 2, Пилявський – 2, Сантіні – 1, Іґнатьєвіч – 1, Малишев – 1, Каменюка – 1, Артем Гордієнко – 1

Оптимальний склад

Склад команди впродовж першої частини сезону виглядав збалансованим, а дискусійними залишалися лише кілька позицій. Микита Шевченко грав у воротах не просто надійно, а в окремих матчах просто блискуче, залишивши Кршеванові Сантіні скромну роль резервіста. Капітан Микита Каменюка поступався Григорієві Ярмашу місцем на правому фланзі оборони лише коли підмінював Ніколу Іґнатьєвіча на краї протилежному. В центрі захисту з появою вже після старту сезону Андрія Пилявського дискусій стосовно того, хто буде грати поряд із Юрієм Вернидубом, не виникало. На початку ж турнірного шляху основним стоппером вважався Максим Білий, котрий у домашньому матчі проти "Феєнорду" встиг за умови дискваліфікації Вернидуба зіграти на цій позиції поряд з Іґнатьєвічем.

Разом з тим треба згадати, що лише один матч за основу восени провів Артем Гордієнко. Здатний зіграти як на фланзі так і в центрі талановитий оборонець тривалий час відновлювався після отриманої ще навесні травми.

Найвищою була конкуренція за два місця в опорній зоні. Найчастіше в основі на цій позиції виходив досвідчений Олександр Грицай. Втім, смію припустити, що за оптимальних умов Юрій Вернидуб віддав би перевагу парі Сеґбефія – Максим Малишев. Тоґолезець зіграв менше, бо прийшов у ході сезону і влився до складу не відразу. Малишев на старті був резервістом, а потім, видавши серію блискучих поєдинків проти "Динамо", "Шахтаря" і "Говерли", вважався персоною ключовою. Та на початку листопада в зустрічі проти "Карпат" Максим травмувався і до проміжногго фінішу відновитися не зміг. За його відсутності в основі грали той же Грицай, Ігор Чайковський та Максим Білий.

Хомченовський відіграв на позиції лівого вінґера в усіх матчах, крім одного. Зустріч проти "Шахтаря" Дмитро пропустив через пошкодження і замість нього тоді вийшов Желько Любеновіч. На старті ж сезону Желько разом з Джабою Ліпартією сперечалися за місце в складі на позиції "під нападником". Та потім їх обох залишив у резерві Руслан Малиновський. Справа здебільшого атакував Караваєв. Відновившись після травми, конкуренцію йому створював Іван Петряк. На вістрі ж атаки безальтернативною виглядала кандидатура Пилипа Будківського. Чотири забитих м’ячі і запрошення в збірну свідчать про те, що ношу Пилип несе достойно.

Найкращий гравець осінньої частини – Руслан Малиновський

Перебравшись навесні цього року до "Зорі" з "Севастополя", де мав стабільне місце в основі, Руслан у другій частині минулого сезону не відіграв жодного повноцінного матчу. Запасним Малиновський вважався і на старті сезону поточного. Аж до того моменту, поки тренер не випустив його на початку другого тайму на заміну в першому матчі проти "Феєнорда". Вийшовши на поле, Руслан змінив гру докорінно. "Зоря", яка до того відбивалася і, здавалося, ось-ось може пропустити, захопила перевагу і цілком могла виграти зустріч. Малиновський небезпечно бив сам, віддавав передачі, які партнери цілком могли завершити взяттям воріт, вигравав єдиноборства в середині поля.

Той матч все ж завершився нічиєю 1:1, а вже в наступному проти "Волині" Руслан вийшов зі стартових хвилин і не поступався своїм місцем у складі жодного разу. Щоправда, всі 90 хвилин Малиновський відіграв у поточному сезоні лише тричі – в Києві проти "Олімпіка", в Роттердамі проти "Феєнорда" і в матчі на Кубок України проти "Кременя". У решті поєдинків тренер Руслана міняв. У недавньому інтерв’ю UA-Футболу Юрій Вернидуб зазначив, що Малиновський іноді через це ображається. Та Юрій Миколайович певен, що Русланові на всі 90 хвилин бракує функціональної готовності. Поки бракує. І, може, саме щоб уникати помилок на кшталт тієї, яка призвела до голу на заключних секундах зустрічі в Роттердамі, якраз і варто перестраховуватися.

Зрештою, навіть попри це Малиновський вів гру "Зорі", часто був ініціатором і розумовим центром луганського наступу. В тому ж роттердамському матчі Руслан своїм точним дальнім ударом ініціював "камбек" з рахунку 0:3. Малиновський веде гру нинішньої "Зорі", є її справжнім плеймейкером. Позбувшись тих вад, про які говорив наставник, Руслан здатен стати основним й у збірній України.

Розчарування осінньої частини – Павло Худзік

Пропустивши значну частину минулого сезону через постійні травми, на початку нинішньої першості Павло розглядався як дублер Будківського на позиції центрфорварда. Втім, конкуренції Худзік відверто не витримав. На полі в матчах Прем’єр-ліги він з’являвся лише двічі. Обидві ці гри ("Металісту" і "Волині") "Зоря" програла 1:2, але Павло при цьому відзначався результативними передачами. Вочевидь для Вернидуба то був не аргумент. Висловлювання Юрія Миколайовича виглядають красномовними:

"Потрібно подивитися, коли у Павла закінчується контракт. Я не бачу перспектив його перебування в нашій команді. Особливо в першій. Я був правий, коли відправив його в дубль. Це, до речі, стало уроком для інших. Після цього команда заграла інакше. Так, Паша – досвідчений футболіст. Якщо хоче розвиватися і далі – нехай робить крок вперед і шукає іншу команду. Якщо доведе і буде грати на високому рівні, буду тільки радий".

Найкращий матч осені

Сьомий тур. "Шахтар" - "Зоря" - 0:1

Вибирати було між чим. Виграний на останніх секундах 2:1 драматичний поєдинок у Мьольде, де Микита Шевченко відбивав що можна й не можна включно з двома пенальті. Статусна зустріч з "Феєнордом", у якій український клуб відігрався з результату 0:3 і лише через велику прикрість не вийшов до групового турніру Ліги Європи. Гра проти київського "Динамо", у якій луганці, ведучи в рахунку 1:0, мали достатньо нагод забити вдруге, але в підсумку двічі пропустили і відігралися перед самим фінальним свистком. Чергова переконлива з огляду на якість гри перемога над "Дніпром"…

Втім, зупинимося на найменш видовищному з точки зору драматургії, однак надзвичайно вдалому для "Зорі" в плані тактики матчі з чинним чемпіоном. Зупинимося ще й тому, що 22 попередніх поєдинки "гірникам" луганці програли. У цій грі Юрій Вернидуб не зміг використати Хомченовського, випустивши замість Дмитра Любеновіча. Тренер суперників Мірча Луческу натомість провів ротацію після дебютного матчу в Лізі чемпіонів проти іспанського "Атлетіка", залишивши у резерві Андрія П’ятова, Олександра Кучера, Ярослава Ракицького, Марсіо Азеведо, Тайсона та Алекса Тейшейру.

Футболісти "Зорі" грали цупко й дисципліновано зі стартових хвилин. Впродовж першого тайму загроза на ворота Шевченка якщо й виникала, то виключно після виконання штрафних ударів. Натомість у луганців гарну нагоду відкрити рахунок втратив Будківський, котрий промахнувся зі зручної позиції, б’ючи головою. Втім, посиливши тиск на оборону "гірників", наприкінці першої половини "Зоря" таки відкрила рахунок. Фред невдало скинув м’яч на Антона Каніболоцького. Воротаря донеччан ледь не випередив Будківський. Втім, ліквідувати загрози Антонові не вдалося. Голкіпер вибив м’яч на Малишева, а Максим спрямував кулю в напівпорожні ворота.

У другому таймі Луческу випустив Тейшейру і Тайсона, котрі додали грі "Шахтаря" динаміки. Та редути "Зорі" так і залишилися неприступними. Спроб номінальні господарі зробили чимало, але реальний момент втратили лише один, коли Олександр Гладкий ударом в падінні головою пробив саме в те місце, де стояв Шевченко. Чи то Микита ліквідував небезпеку, вдало обравши позицію?

Завдання на зиму і перспективи

Наразі достеменно невідомо, чи зможе керівництво клубу зберегти тих виконавців, які проявили себе восени. Малишева у своєму складі хоче бачити ціла група команд. Існує зацікавлення й по персонах Малиновського та Шевченка. Юрій Вернидуб назвав збереження основних гравців головним пріоритетом на зиму. Якщо це все ж вдасться, то "Зоря" навесні буде здатна поборотися за четверту-п’яту позиції. Але для цього треба уникнути необов’язкових втрат. Такими наставник вважає поразки від "Олімпіка" та "Волині" й зумовлює ці невдачі втомою команди після єврокубкових зустрічей.

За грою луганці програли й матч одному з прямих конкурентів у Полтаві. Щоправда, в ньому через стан здоров’я не зіграли відразу четверо провідних гравців – Шевченко, Малишев, Сеґбефія та Пилявський. Зрештою, потенціал у команди величезний. Хіба не показово, що нічию в матчі з "Динамо" "Зоря" здобувала з шістьма гравцями не старшими 22-х років у складі? Іншими словами, навесні луганці повинні спробувати перетворитися з грози авторитетів на авторитета. І чвертьфінальні поєдинки кубка проти киян дають гарну нагоду проявити себе сповна.

Ігор Шуховцев, воротар "Зорі" (2009-2011):

- Гра "Зорі" складає дуже примне враження і я певен, що за підсумками осінньої частини луганці могли опинитися вище шостого місця. Чого не вистачило? Мабуть, стабільності. Хоча не можу не погодитися з Юрієм Вернидубом, який сказав, що важливі очки команда загубила через втому, яка накопичилася після єврокубкових матчів. На євроарені "Зоря" грати ще не звикла. Для неї то був новий досвід. Але досвід позитивний. Гадаю, що саме після тих протистоянь з "Мьольде" та "Феєнордом" дії команди стали справді змістовними, вона проявляла бійцівські риси. Усе тому, що хлопці повірили у власні сили, завелися. Гадаю, пройди "Зоря" у груповий турнір Ліги Європи, вона мала б шанси на вихід до плей-оф.

Але не буду гадати. Можу зазначити, що тих очків, які допомогли б піднятися на четверте місце, "Зоря" не дорахувалася зокрема й тому, що не грала вдома. Як не крутіть, але фактор свого поля іноді грає ключову роль.

Так чи інакше, роботу Вернидуба треба відзначити. За те, що зумів розкрити цілу групу молодих гравців. Миколайович вміє пояснити те, чого він вимагає від підопічних, простими футбольними словами. Хлопці розуміють тренера. Вернидуб створив хорошу в атмосферу, у колективі панує ідилія. Її творцями також назвав би досвідчених Каменюку, Грицая, Віталія Вернидуба. Та багатьох можна згадати.

Микита Шевченко – то знахідка для всього українського футболу й для "Зорі" зокрема. Він видав прекрасних півроку. Але нехай не заспокоюється, бо гру воротаря одним роком оцінювати не можна. Голкіперів цінують за стабільність. Тому треба працювати. Дуже мені сподобалися Малиновський, Малишев, Караваєв. Завдяки сильним флангам зумів розкритися Будківський. Пилип, звісно, має не такий широкий ігровий діапазон, як Болі. Втім, будучи по-футбольному нахабним, він взяв своє іншими рисами – вмінням обирати позицію, бити в дотик, боротися.

Стосовно Хомченовського, то, думаю, суперники звертають на нього особливу увагу, прикріпляють поруч з гравцем, який грає проти Діми, додаткового страхувальника. Так, Хомченовському непросто. Але він доводить, що є одним з лідерів "Зорі". Витягуючи суперників на себе, Дмитро звільняє простір для того ж Малиновського. Може, дії Хомченовського не такі результативні, але користь для команди він приносить величезну.

Гадаю, навесні "Зоря" має бути в п’ятірці. І то як мінімум. Команда має потенціал. Потрібно зберегти той хід, який команда набрала восени.

#	футболіст	матчі	хв.	старт	заміна	в заявці	голи (пен.)	паси	гол+пас
	Воротарі
30	Микита Шевченко	17	1530	17	0	2	0	0	0	1	0
1	Кршван Сантіні	6	540	6	0	16	0	0	0	0	0
36	Андрій Полтавцев	0	0	0	0	5	0	0	0	0	0
	Захисники
6	Микита Каменюка	20	1800	20	0	1	2	0	2	1	0
15	Віталій Вернидуб	19	1637	19	0	0	2	0	2	7	0
17	Нікола Ігнатьєвіч	19	1578	18	1	1	1	0	1	7	1
25	Максим Білий	18	1178	12	6	3	2	0	2	2	0
4	Ігор Чайковський	14	832	8	6	4	0	2	2	3	0
29	Андрій Пилявський	11	990	11	0	4	1	1	2	3	0
16	Григорій Ярмаш	11	687	8	3	12	0	0	0	4	0
3	Михайло Писко	7	345	2	5	11	0	0	0	0	0
45	Артем Гордієнко	1	90	1	0	4	0	0	0	1	0
43	Олександр Сухаров	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
84	Михайло Шершень	0	0	0	0	1	0	0	0	0	0
	Півоборонці
37	Дмитро Хомченовський	20	1739	20	0	0	2	1	3	1	0
18	Руслан Малиновський	20	1251	13	7	0	2	3	5	6	0
22	Желько Любеновіч	20	1024	9	11	1	4	3	7	2	0
35	Олександр Грицай	18	1198	14	4	4	0	0	0	4	0
8	Максим Малишев	10	777	10	0	1	3	1	4	3	0
34	Іван Петряк	7	240	3	4	1	1	0	1	0	0
7	Павло Худзік	5	228	2	3	5	0	0	0	1	0
57	Олег Бородай	2	106	1	1	5	1	0	1	1	0
53	Павло Мягков	1	90	1	0	0	0	0	0	0	0
98	Максим Слюсар	1	45	0	1	0	0	0	0	0	0
48	Максим Банасевич	1	22	0	1	0	0	0	0	0	0
	Нападающие
28	Пилип Будківський	22	1772	21	1	0	5	0	5	5	0
20	Олександр Караваєв	22	1680	19	3	0	1	3	4	1	0
9	Прінс Сегбефія	14	852	12	2	0	2	0	2	3	0
10	Джаба Ліпартія	12	379	3	9	10	1	0	1	2	0
49	Дмитро Луканов	1	90	1	0	0	0	0	0	0	0
77	Віталій Квашук	1	46	1	0	0	0	0	0	1	0
	Пішли з команди по ходу сезону
	Яннік Болі	1	90	1	0	0	1	1	2	0	0