Ліктем по фейсу. Коли безкарність породжує безкарність

Здається, в українському чемпіонаті з’явився ще один гравець із власним «коником». Таких нам справді не вистачає. Через затяжну економічну кризу і війну в нашій державі леґіонери до нас їдуть неохоче. Свої ж спалахують не так яскраво, як би того хотілося. Тому й важко виділити поміж представників нашої Прем’єр-ліги футболістів, чиїм іменем можна було б назвати якийсь ігровий елемент. Фінт Ярмоленка, діагональ Ракицького, штрафний по-Ротанівськи…

Мабуть, відбитий наприкінці фінального матчу Ліги Європи удар від Карлоса Бакки головою впритул народив «сейв Бойка». З Євгеном Селезньовим жартома асоціюють влучні удари по порожніх воротах. Львів’янин Володимир Костевич робить усе для того, щоб із ним асоціювалися чисто виконані ризиковані підкати. З натяжкою, таких пов’язаних з окремо взятим гравцем елементів можна назбирати ще з півдесятка. Не більше.

У двох останніх поєдинках команди київського «Динамо» в Прем’єр-лізі заявку на ексклюзивність зробив оборонець Даніло Сілва. Спершу він вирубав ліктем у щелепу львів’янина Дениса Кожанова. Арбітр Юрій Вакс разом зі своїми помічниками відвертої грубості не помітили, а Контрольно-дисциплінарний комітет ФФУ помічати її на прохання наступного суперника киян відмовився. І ось вже наприкінці матчу з «Зорею» Даніло Сілва випробував долю ще раз. У верховій боротьбі він заїхав ліктем у шию Русланові Малиновському. Рефері Костянтин Труханов момент теж пропустив.

З того часу минуло вже три доби. Зовсім не схоже, щоб КДК збиралося карати бразильського оборонця «Динамо» постфактум. А отже підстав втихомирюватися в Даніло Сілви немає. Після паузи, відведеної на поєдинки збірних, кияни мають зустрітися із «Олександрією». Чому б бразильському беку не випробувати долю втретє? Скажімо, на лідерові олександрійців Давідові Тарґамадзе. Звісно, буде шкода, якщо не пройде. Зате якщо Даніло пробачить і арбітр того матчу, відповідні служби київського «Динамо» можуть розпочати процес патентувування винаходу. Даніло Сілва може стати першим у новітній футбольній історії гравцем, якого не карають за удари ліктем.

Жарти жартами, але в поточному сезоні динамівцям з точки зору дисципліни дозволено аж занадто багато. І то за умови, що за сім, враховуючи поєдинки Суперкубка і Кубка України, поєдинків внутрішнього календаря кияни отримали вже 24 жовтих і п’ять червоних карток. Більше у поточному сезоні не карали нікого.

Але згадайте поєдинок третього туру в Одесі, коли Міґел Велозу спересердя зафутболив по ногах ззаду Петра Переверзу. Епізод, який один в один нагадує витівку Андрія Ярмоленка в поєдинку 1/16 фіналу Ліги Європи в Ґенґамі, датованому лютим поточного року. Тоді дружня динамівська сім’я і її підлабузники з числа кишенькових писарів щиро обурювалися, мовляв, за що ж словенський арбітр Славко Вінчіч вигнав Андрія з поля? «Він всього лишень бажав зупинити гру, щоб надали допомогу партнерові, котрий стікав кров’ю». Хуліганська витівка в мить була перекваліфікована у високе благородство. З динамівця зробили героя і потім щиро дивувалися, чому УЄФА своїм першим рішенням покарало його трьома матчами дискваліфікації.

А все тому, що в Україні на такі речі закривають очі. Безкарність породжує безкарність. У нашому чемпіонаті елемент «Даніло Сілва» може залишитися безкарним і після того, як скорчаться від болю ще троє таких кожанових, малиновських чи тарґамадзе. Проте на носі Ліга чемпіонів. Там схожа «ексклюзивність» у протистоянні з Освальдо чи Азаром може обернутися грою в меншості. І від реабілітацій у підкаблучній динамівським власникам пресі ні команді, ні самому гравцеві легше не стане.