Любіть українське. Чому потрібно пишатися Класичним дербі

Від редакції. Починаючи з сьогоднішнього дня, UA-Футбол дає життя новій рубриці, в якій йтиметься про вітчизняний футбол. В серії матеріалів з циклу "Любіть українське" ми щотижня нагадуватимемо читачам, що не все так погано в нашому футбольному домі. Попри кризу, в нашому футболі залишилося чимало такого, за чим варто слідкувати і чим можна пишатися.

З "Шахтаря" й досі кепкують на тему "Східної Барселони". Колись саме так "гірників" нарекли за схожість ігрового стилю зі стилем каталонського гранда. А й справді, впродовж багатьох років донецька команда найкраще та найяскравіше серед всіх представляла у єврокубках Східну Європу. Та часи змінилися і трохи змінився статус "Шахтаря". Проте, незмінним залишається факт того, що саме "гірники" є учасниками найзапеклішого і найцікавішого дербі Східної Європи – "Ель-Класико" по-українськи.

На пострадянському просторі кинути виклик Українському Класичному дербі може хіба що Головне московське дербі, лік якого ведеться з 1922-го року. Та ризикнемо взяти на себе відповідальність за слова, що очні поєдинки столичних грандів Росії не мають такого культового значення для своєї футбольної країни, як має дербі "Динамо" та "Шахтаря".

Це не просто протистояння двох запеклих непримиримих ворогів. Це боротьба вічності і грандіозності – наче боротьба вогню і води, білого і чорного, добра і зла. Криза, що поглинула український футбол, вбила чимало самобутніх та амбітних клубів, зате не вбила Дербі, яке в умовах занепаду вітчизняного футболу по-новому набуло первісного значення: боротьба за корону українського футболу.

Це Дербі, глибина якого не співставна з глибиною інших принципових протистоянь України та країн Східної Європи. Власне, матч головних команд "Динамо" та "Шахтаря" – тільки верхівка айсбергу. Принциповість і непоступливість, характерні для найзапекліших дербі Європи, відчуваються тут на кожному рівні: принципові матчі дублюючих складів, принципова навколофутбольна боротьба двох клубів, принципова інформаційна війна.

Але не варто всю сіль цього протистояння зводити суто до турнірних розбірок. "Динамо" проти "Шахтаря" – це історія проти історії, битва за глядацькі симпатії і право називатися "сильним світу цього", а вже потім – боротьба за турнірні перспективи. Яскравим свідченням відсутності рамок в даному протистоянні є матчі сезону 2013/14, коли "Динамо" переживало занепад і тільки формально могло вважатися конкурентом "Шахтаря". Про ніяку втрату пікантності Дербі мова тоді не йшла, хоча визначальної турнірної ваги поєдинки не мали.

Зламав ногу? Подякуй Богові, що тільки одну, а не обидві. Криза в українському футболі, зникають клуби і відходять легіонери? Скажемо спасибі, що існують команди, які творять таке неординарне і самобутнє Дербі… В Шотландії довгий час обличчям всього футбольного господарства теж були тільки дві команди. І доки на рівні тримався "Рейнджерс", - не опускав планки і "Селтік". Та тільки-но втратив велич конкурент, як "посипався" і "Селтік". Посипався не на внутрішній арені, а в єврокубках, куди "Селтік" вже кілька років стабільно пробивається абсолютно неготовим і небоєздатним.

71-е - з часів Незалежності, 169-е - з часів започаткування, 48-е - в чемпіонаті України, 45-е - для Мірчі Луческу, 7-е - для тренера Сергія Реброва… "Динамо" проти "Шахтаря" – це те, за що варто любити український футбол.

Фото - UA-Футбол