Чанцев: Сьогодні буду займатись питаннями свого звільнення

Головний тренер запорізького Металурга Анатолій Чанцев розповів про останні новини зі стану клубу, в життєдіяльності якого 16 грудня повинна бути поставлена ​​крапка.

Металург (Запоріжжя). Хроніки останнього піке

- Анатолій Дмитрович, 16 грудня вже не раз оголошувалось датою смерті запорізького Металурга, коли всі співробітники повинні бути звільнені, а клуб – ліквідовано. У свою чергу Ви говорили, що до останнього не збираєтеся забирати трудову книжку...

- Чесно кажучи, нічого не змінилося: в останні дні всі працівники клубу отримують на руки свої трудові книжки, в тому числі і я. Сьогодні (розмова відбулася ввечері у вівторок, 15 грудня – прим. авт.) Я був у клубі, подивився все, що відбувається, поспілкувався з деякими людьми і поїхав. Завтра піду туди знову і буду займатися питаннями свого звільнення.

- Тобто, 16 грудня будете повністю розлучатися з Металургом і розраховуватися з займаної посади?

- У моєму розумінні розраховуватися – значить закрити всі питання щодо боргів і отримати трудову книжку. Чи буде саме так? Поки сказати не можу. Я сподіваюся на такий рішення ситуації. Віддати трудову на руки мені хотіли у вівторок, але в мене ще залишилися деякі справи в клубі, тому перенесли цю справу на середу.

- Клуб погашає хоч якісь заборгованості перед звільненням людей?

- На своєму прикладі говорити поки не можу. Чув, що вже звільнені люди покинули клуб із заборгованостями.

- Ваш тренерський штаб в такому ж становищі, як і Ви?

- Так. Ми всі в одному човні. Але скажу, що всі тренери аж до дитячої академії клубу поки на місці. Сьогодні, наприклад, на штучному полі академії відбулася весела товариська гра за участю колишніх гравців команди. Життя йде своєю чергою, а як воно буде завтра – не можу сказати ні я, ні будь-хто інший.

- Після заключної гри першої частини сезону проти Динамо, яка відбулася 6 грудня, чи не було розмов про потенційних покупців клубу або якихось зустрічей з ймовірними новими власниками?

- Думаю, всі вже чули про те, що в Запоріжжі приїжджали якісь люди, цікавилися, знайомилися з Металургом і його структурою. Але більше нічого не знаю. Особисто я ні з ким з даного питання не спілкувався, і додати мені нічого.

- А когось із колишніх керівників клубу або його засновників Ви в останні дні не зустрічали?

- У вівторок, приїхавши в клуб, я зустрів Андрія Миколайовича Шевчука (формально нинішній президент Металурга. - прим. авт.). Ми привіталися, переговорили про насущні справи... Нічого ствердного про майбутнє він не сказав.

- Фанати і звичайні шанувальники Металурга якось реагують на наближення 16 грудня – дати, яка може стати "чорною" в історії клубу?

- Пікетів і протестів я ніде не бачив. Люди зустрічають на вулиці, розпитують, цікавляться. Знаю, що у когось було бажання створити якийсь благодійний фонд, добровільні пожертвування в який йшли б на життєдіяльність клубу і команди. Але все це крик душі тих людей, які до команди небайдужі. Не більше того.

- Чути чи щось в Запоріжжі про те, що Металург нібито з якихось політичних мотивів "прибирають" з міста заради якоїсь іншої команди?

- Розмови про це йдуть давно. Але я не можу оперувати якимись чутками, які ходили і ходять навколо Металурга. Якщо ви маєте на увазі під іншою командою Шахтар, то я недавно читав інтерв'ю з генеральним директором "гірників" Сергієм Палкіним, в якому він заявляє про відсутність думок щодо переїзду в Запоріжжя. А політика... Вірити політикам в Україні не можна. Сьогодні вони червоні і білі, а післязавтра – чорні. Ось і вся політика в моєму розумінні. Тому, вірити комусь в українській політиці абсолютно не можна.

- Анатолій Дмитрович, Ви до останнього маєте намір очікувати вирішення ситуації?

- А що мені вже чекати? Трудову книжку заберу в середу, а як буде складатися доля клубу надалі, це мені невідомо. Знаю тільки, що ці рішення будуть приймати люди, у яких є гроші і можливість утримувати клуб.

- Чи думали ви про свою подальшу тренерську діяльність?

- Раз мова зайшла про мою тренерську кар'єру, то повернуся трохи назад. Зізнатися, я свідомо йшов на те, щоб залишитися на чолі Металурга до останнього. Думав тільки про те, щоб команда якомога довше грала і не була виключена зі складу учасників Прем'єр-ліги. Ми в команді всі вірили, що з'являться небайдужі люди, які підставлять клубу плече і він не зникне. Працювали ми тільки з цією метою.

Що чекає мене надалі? Чесно не знаю. Ясна річ, я хочу працювати і при можливості постараюся використовувати свій шанс. Однак чудово розумію, що після всього, що сталося мені як тренеру буде дуже важко. Результати Металурга, яким я керував, наклали відбиток на мою тренерську репутацію. Повторюся, я розумів, що так може бути. Але для мене першорядним і головним було – допомогти зберегти Металург.