Любіть українське. Найяскравіші футбольні події 2015-го року

"Десь втрачаємо, а десь знаходимо" – це життєве правило знайшло своє відображення в українському футболі в 2015-му році. Це був один з найважчих років для нашої країни і, відповідно, для нашого футболу. Мабуть, зараз усі ми сиділи б з понурими поглядами та опущеними головами і молилися на рік новий, щоб він приніс нам бодай якусь радість, а старі негаразди відправив у небуття. Але доля розпорядилася інакше… Разом з негараздами ми мали щастя переживати дійсно радісні футбольні моменти і в кінці року картина виглядає абсолютно природно. Без крайнощів і паніки всі ми маємо можливість зважити добро і зло, біле і чорне, приємне і трагічне.

Цього року пішли з життя чимало знакових для українського футболу постатей. Серед інших, зокрема, згадаємо Сергія Панасюка, Володимира Бойка, Валерія Бугая, Юрія Ананченка, Вадима Тищенка. Цього року зник донецький "Металург", практично загинув запорізький "Металург", до крайньої межі наблизилися "Металіст" та "Говерла". Цього року реальних контурів набула ракова пухлина вітчизняного футболу – матчі з фіксованим результатом. Цього року, нарешті, ми пережили як ніколи болісні удари щодо дискваліфікації трибун українських стадіонів.

З іншого боку, цього року ми отримали нагоду спостерігати за прогресом українця в одному з топ-чемпіонатів, вирядили до Європи кількох юних дарувань, вперше в історії пройшли відбір до чемпіонату Європи, вперше за шістнадцять років вивели київське "Динамо" до плей-офф Ліги чемпіонів, брали участь в двох фіналах євротурнірів… З поганого виносимо урок і залишаємо у старому році, хороше беремо з собою в рік новий.

"Шахтар" в фіналі Юнацької ліги УЄФА

"Сьогодні ми можемо спостерігати за фантастичною футбольною історією. Команда переживає важкий період, пов'язаний з сумними подіями в її країні, грає далеко від свого рідного міста, але дійшла до фіналу європейського турніру. Донецький "Шахтар" заслуговує оплесків! І його історія є прекрасною ілюстрацією того, як багато футбол може зробити для людей" – ці слова Джорджіо Маркетті чудово описують грандіозність події виходу "Шахтаря" до фіналу Юнацької ліги УЄФА для України. В такий складний період ми показали, що можемо не тільки характером завойовувати своє місце під сонцем, але й суто талантом. Та команда "Шахтаря" була дійсно талановитою. Не дивно, що її лідер Коваленко – вже в основі "гірників", інший лідер Матвієнко – біля основи.

Ці юнаки проробили величезну роботу не тільки на благо свого імені та імені клубу, але й на благо іміджу всього українського футболу. Молодіжний рівень – це світлина цілої футбольної системи, яка в Україні терпить болісні удари, але все ще функціонує.

Фінал Ліги Європи за участю "Дніпра"

Прикрасою першої половини 2015-го року став тріумфальний шлях "Дніпра" до фіналу Ліги Європи. Це саме той випадок, коли можна вести мову про чисту, світлу, істинну футбольну романтику. Команда, яка ледве вийшла з групи, яка володіла скромним за європейськими мірками бюджетом і непримітним (за кількома винятками) складом здійснила справжній переворот, за допомогою дисципліни, старанності та наполегливості перемігши кількох вищих за класом суперників.

"Дніпро" зумів подарувати вболівальникам неймовірно світлі та теплі емоції, давши змогу українцям відчути себе дійсно значимою нацією в світовій футбольній спільноті. І навіть поразка у вирішальному поєдинку не стала розчаруванням. По-справжньому розчарувало хіба що ставлення до цієї історичної події власника "Дніпра". Ігор Коломойський засумнівався в справедливості участі його дітища в фіналі євротурніру, після чого підтвердив свої сумніви діями: банально урізав бюджет, залишивши "Дніпро" без належного догляду.

Десята фінішна позиція "Вердера" українського тренера Віктора Скрипника

Увага українських вболівальників протягом 2015-го року була прикутою й до Бундесліги, в якій яскраво виступили екс-гравці чемпіонату України Адмір Мехмеді, Рафаель, Генріх Мхітарян; в яку гармонійно влився ще один екс-"гірник" Дуглас Коста і в якій свої перші кроки в європейському футболі робить молодий Владлен Юрченко. Але найбільше, напевно, уваги приділялося "Вердеру"; бо там – окремі постаті, а тут – доля цілої команди.

Своїми для українців бременці стали завдяки керівній посаді Віктора Скрипника. Українець очолив "Вердер" восени 2014-го, а з початку 2015-го почався процес сходження "музик" з підвалин турнірної таблиці до першої десятки Бундесліги. Не все гладко для бременців складалося в новому сезоні (тобто, в другій половині 2015-го року), але весь кредит довіри та поваги український спеціаліст ще не вичерпав.

Наразі ж статистика Віктора Скрипника як головного тренера "Вердера" така: 47 матчів, 19 перемог, 9 нічиїх, 19 поразок; забиті-пропущені – 67:80; здобутих очок – 66; в середньому очок за матч – 1,40.

Трансфер Мар'яна Шведа з "Карпат" до "Севільї"

Мар'ян Швед – талановитий хлопчина, але в Україні, коли юнак виступав за львівські "Карпати", про якісь унікальні, феноменальні здібності Шведа ніхто не говорив. І про трансфер до однієї з команд топ-чемпіонату мова не велася. Тож новина про перехід Мар'яна до стану "Севільї" мала ефект бомби.

Не стільки українці раділи за долю самого футболіста, скільки за сам факт здійснення цього трансферу. Нас привчили до штучних умов українського чемпіонату: роздуті зарплатні відомості, шалені контракти, дорогі трансфери при абсолютному невмінні клубів заробляти кошти. Тож перехід Шведа до команди з європейського топ-чемпіонату, а не до "Динамо" чи "Шахтаря", зародив в серцях вболівальників надію, що наш футбол все ж має шанси вилікуватися. В цій ситуації чудово спрацював менеджмент українського клубу: львів'яни добре підготували футболіста, зробили йому добру рекламу, за допомогою власних каналів знайшли покупця і хвацько продали Шведа.

Як складеться доля Мар'яна в Іспанії – насправді, зовсім інше питання. Визначальне у цій історії – прорив українського клубу в плані експортної роботи на європейському трансферному ринку. Але чи дійсно цей випадок стане початком функціонування нової системи, чи просто залишиться винятком, - буде зрозуміло пізніше.

Перехід Євгена Коноплянки до "Севільї"

Здавалося, що перехід Євгена Коноплянки до одного з європейських заможних клубів взимку 2015-го року був вже вирішеним питанням. Але в останню мить своє слово сказав власник "Дніпра", продовживши перебування Євгена у Дніпропетровську ще на півроку. Коноплянка сумлінно дограв, допомігши "Дніпру" здійснити прорив на міжнародній арені, а влітку таки змінив прописку. І хай в очах Ігоря Коломойського розставання Коноплянки з "Дніпром" було негарним – Євген просто-на-просто використав своє право на краще життя.

Думки експертів та вболівальників в питанні спроможності Коноплянки відповідати рівню топ-чемпіонату розділилися. Хтось пророкував Євгенові провал, хтось, навпаки, очікував прориву, але істину висвітлила лише гра. Коноплянці знадобився час для адаптації до нових умов, після чого Євген стрімко почав розкривати свій талант. Вершиною став матч проти "Реала", в якому "Севілья" яскраво здолала грізного суперника, а Євген з двома асистами став одним з найкращих футболістів матчу.

Нині процес становлення Євгена як топ-гравця продовжується. Ні "Севілья" Унай Емері, ні, тим більше, особисто Євген Коноплянка свого максимуму не досягли.

Прийняття "Закону Павелка"

2015-го року проблема матчів з фіксованим результатом набула нових барв. Тепер питання з площини здогадок та припущень перемістилося в площину фактів. Луганська "Зоря" першою серед команд елітного дивізіону оприлюднила докази гри на контору. Причетними до махінацій виявилися більше десяти футболістів молодіжного складу.

Немає сумнівів, що в подібних злочинах задіяні юніори й інших клубів. В світлі таких подій дуже вчасним було прийняття закону "Про запобігання впливу на результати офіційних змагань корупційних правопорушень". В проекті дуже багато підводних течій і шляхів уникнення відповідальності, але сам факт зрушення справи з мертвого місця не може не радувати. В подальшому варто закон вдосконалити і зробити максимально легким у застосуванні. Винні мусять нести покарання.

Вихід збірної України на чемпіонат Європи 2016

Вихід збірної України на чемпіонат Європи 2016 – здійснений факт. Могло бути гірше (якби ми туди не пройшли), або краще (якби ми вийшли напряму, - без плей-офф) – та це вже просто розмови про методи, за допомогою яких вдалося досягнути мети.

Значимості цій події додає той факт, що збірна України вперше в своїй історії подолала сито кваліфікації на континентальний форум, адже на чемпіонат Європи 2012-го року ми потрапили автоматично як господарі турніру. Знаковим є також те, що вперше вдалося вийти переможцями з дуелі плей-офф. Без сумніву, ця подіє є однією з найяскравіших сторінок українського футболу не тільки в 2015-му році, а й в цілому десятилітті.

Вихід "Динамо" до плей-офф Ліги чемпіонів

Грандіозності цій події надає довготривалий період застою: шістнадцять років кияни не могли пройти груповий етап Ліги чемпіонів, тож успіх в боротьбі з "Маккабі", "Порту" та "Челсі" став справжнім проривом. Плей-офф Ліги чемпіонів – наче мірило роботи Сергія Реброва. Молодий тренер, молода команда, амбітні цілі – і небачені раніше висоти.

Цінності цій перемозі додає стиль, в якому кияни вийшли з групи. Легко "Динамо" не було; на початку турнірної дистанції чітко проявлялися ігрові та психологічні проблеми команди, невпевненість, та коли ситуація вимагала від "динамівців" вкрай рішучих дій, ми побачили колектив, який дійсно здатен боротися за результат на європейській арені. Зокрема, виїзний поєдинок проти "Порту" наразі, напевно, залишається зразковим в каденції Сергія Реброва. В цілому ж "Динамо" показало, що є абсолютно керованим, варіативним і перспективним футбольним колективом.

Український футбол варто любити за яскраві футбольні події 2015-го року.

Фото - UA-Футбол