Любов і презирство. Мандрівка до Гельзенкірхена з UA-Футбол

Четвер. 18-те лютого. День матчу "Шахтар" – "Шальке". Центр Львова заполонили фанати гельзенкірхенської команди, заганяючи в ступор місцевих жителів. Що, мовляв, відбувається? Лише через деякий час львів'яни розкрили "загадку" подібного "нашестя": у Львові ж футбол.

"Шахтар" вилетів з Ліги чемпіонів, а Ліга Європи шаленого ажіотажу не спричинює. Родзинки майбутньому протистоянню надавали саме гості з Німеччини, які наповнили своїм колоритом вулиці міста Лева. Тоді, спостерігаючи за цією картиною, в свідомості лише утвердилися пізнання про вболівальників "Шальке": одні з найвіданніших, найпалкіших, найвимогливіших у Німеччині.

- Польові нотатки. Залаштунки матчу "Шахтар" – "Шальке"

І атмосферу львівського матчу багато в чому задавав саме гостьовий сектор. Німці організовано, гарно і палко підтримували своїх улюбленців, іноді перекрикуючи значно потужнішу масу вболівальників "Шахтаря".

По приїзду до Німеччини цікавість найбільше розігрівало не саме протистояння на полі, не організація виїзду і навіть не особливості невеличкого містечка на заході Німеччини. Найперше хотілося відчути ту атмосферу, яка зазвичай панує на "Фельтінс-Арені" та вулицях невеличкого міста. Відтак, трохи здивувався, коли в першій половині дня матчу якихось особливих ознак майбутнього футбольного дійства на вулицях Гельзенкірхена не спостерігалося. Містечко жило своїм звичним буденним, не світським, але організованим життям. Лише час від часу в центрі міста можна було зустріти людей з символікою "Шальке", або ж наштовхнутися на неживі предмети, що нагадували про культ футбольної команди, котрий панує в Гельзенкірхені.

То було зранку та в обідню пору. А от ближче до вечора не помітити ознак футболу в місті було нереально. До "Фельтінс-Арени", розташованої на окраїні Гельзенкірхена, неквапливо рушили потоки людей, для яких футбол – це не лише 90 ігрових хвилин. Стадіон ожив за дві години до матчу: ресторани, кафе, зали очікування та й просто територія арени наповнилися вболівальниками "кнаппенів", які спокійно, тихо, але з відчуттям власної значимості очікували шоу на смарагдовому газоні.

Не останню роль, ризикну зауважити, в поразці "Шальке" відіграли саме вболівальники. "Кнаппени" зі старту поєдинку без огляду на власні тили кинулися в атаку, намагаючись задовольнити вимоги шістдесятитисячного стадіону. Співи, танці, перегукування, - в такій атмосфері господарям нереально було слідувати вичікувальній тактиці, яка в такому протистоянні була б правильною стратегією. Вичікував "Шахтар", - і дочекався. Мірча Луческу, до речі, на прес-конференції про це й говорив. Ми знали, мовляв, що вони понесуться вперед… Хоча на момент стартового свистка Матейя Юга "Шальке" не програвав і бігти стрімголов вперед потреби не було. Але, повторюся, були вимоги вболівальників.

До...

Після...

Після того, як на табло загорілися 0:2, святкова атмосфера "Фельтінс-Арени" поглинулася оглушливим свистом. Ще трохи пізніше вщух і свист, - через те, що вболівальники достроково почали залишати свої місця. Від любові до ненависті…

На шляху до аеропорту Дюссельдорфа, звідки в п’ятницю ранком мали вилетіти до Києва, про вболівальників з посмішкою на вустах згадував і капітан "Шахтаря" Даріо Срна. Хорват по-дружньому підбадьорював молодого Андрія Борячука: "Ось наше майбутнє, - каже Даріо, плескаючи парубка по плечу. – Гарно, коли шістдесят тисяч на трибунах? Вдома тепер свято буде? Мама з татом стіл накриють?", - з посмішкою питає Срна безпосередньо в Андрія. Борячук, який в матчі проти "Шальке" дебютував в основному складі "Шахтаря", у відповідь лише кивав головою та посміхався.

Подібний настрій, до речі, панував не лише після матчу. Гравці та тренери "Шахтаря" в гарному гуморі й прибули до Німеччини, яка зустріла прохолодною неприємною погодою. Гельзенкірхен, - як нам пояснили, - депресивне за німецькими мірками містечко. Хтозна, можливо саме тому команда розташувалася не в ньому, а в сусідньому Ессені, який, як і Дортмунд та Дюссельдорф, є більш респектабельним містом.

Делегація журналістів же заселилася в готелі "Maritim", що в кількох хвилинах пішої ходи від центру міста Гельзенкірхена. Парк зі ставком, який відігравав роль ареалу для галасливих качок, був справжньою прекрасною цієї місцини.

Неподалік від залізничного вокзалу бере свій початок вулиця Банхофштрассе. На ній знаходяться популярні крамниці, ресторани і нічні клуби.

Хохштрассе – торгова вулиця. Це рай для шопоголіків.

У Гельзенкірхені – кілька фан-шопів "Шальке". Відвідати вдалося той, що в центрі міста. Широкий асортимент товарів, іменні вироби до матчу "Шальке" – "Шахтар", привітні працівники. З дівчиною, котра допомагала мені обрати сувенір, на одній мові не розмовляємо, зате порозумітися зуміли завдяки пізнанням польської. Куди більше здивував похід до продуктової крамниці з метою придбання пляшки питної води. Продавець-консультант – хлопчина молодого віку – натхненно на німецькій мові пояснював щось відвідувачам. Я чекав своєї черги на допомогу, а коли заговорив українською, в у відповідь з уст, з яких щойно лилися німецькі слова, почув гарну солов’їну…

З Гельзенкірхена інформацію вирішив подавати у вигляді щоденників, які формувалися з вражень, отриманих протягом дня. Саме тому старався зберегти в пам'яті (а по можливості – зафіксувати десь для нагадування) кожну дрібницю. Ранок четверга виявився найбільш продуктивним в плані живого спілкування. З колегами обговорювали поєдинок "Динамо" – "Манчестер Сіті", забувши на деякий час про протистояння "Шальке" та "Шахтаря". В номері готелю, до речі, мали телевізор, але спортивних каналів в безкоштовній програмі не було. Довелося шукати трансляцію з Києва у Інтернеті. З Мережею, щоправда, було не все так просто. Швидкісний Інтернет був доступний лише за додаткову платню, а "стандартної" швидкості для онлайн-перегляду вистачало ледь-ледь.

- Шальке – Шахтар. Щоденник подорожі. День перший

- Шальке – Шахтар. Щоденник подорожі. День другий

- Шальке - Шахтар. Щоденник подорожі. День третій

"Шахтар" під горіх розробив "Шальке", тому заслуговував до себе чималої уваги. Але німців найперше цікавили справи внутрішні. На передматчевій прес-конференції місцеві журналісти запитували Андре Брайтенрайтера не лише про майбутній поєдинок, а й про внутрішні справи "кнаппенів". Здивувало те, що Мірчі Луческу жодного запитання німецькі колеги не поставили.

- "Шальке" - "Шахтар". Передматчева прес-конференція Мірчі Луческу

Те ж саме – й після матчу. Спокійний і врівноважений Луческу відповідав лише на запитання українських медійників. Але цей факт якихось особливих відчуттів у Луческу не викликав. Свою славу він отримав під час гри, коли трибуни аплодували його підопічним. Не приховував Луческу задоволення й від підвищеної увага до його персони з боку працівників дюссельдорфського аеропорту, – турків за національністю. Фото, рукостискання і обмін люб’язностями, - з таким настроєм румун й піднявся на борт літака.

"Шальке" уже залишилося в історії. Акценти змістилися в бік майбутнього жеребкування, яке мало визначити наступного суперника "гірників." Срна говорив, що хотів би зіграти з "Ліверпулем" або МЮ, молоді футболісти особливих побажань не висловлювали… Про те, що дістався "Андерлехт", дізналися уже в Києві на шляху від Борисполя до готелю. Дорога через шалені затори виявилася довгою, тому обдумати й обговорити результати жеребкування часу було вдосталь. "До сьогодні з представниками Бельгії "Шахтар" зустрічався лише з "Брюгге"; всі матчі відбулися в часи Незалежності", - слушно зауважив хтось з колег. "Андерлехт на груповому етапі обіграв "Тоттенхем" та "Монако", зате поступився "Карабаху", - наче натякаючи на нестабільність та загадковість бельгійців, відзначив інший співрозмовник.

Особисто для себе якогось висновку не зробив. Не на часі. На той момент думав про переїзд з Києва до Ужгорода та про низку справ, які належить в швидкому темпі вирішити по приїзду додому. Ці думки, власне, й заважали професійний борг вважати виконаним повністю. Але самолюбства це не пригнічувало. Перший в кар'єрі закордонний суто журналістський виїзд відбувся.

Фото - Ігор Семйон