Дніпро - Олімпік 1:1. Післяматчева прес-конференція Романа Санжара

Головний тренер "Олімпіка" Роман Санжар після заключного матчу сезону відповів на питання журналістів.

- З нашого боку була емоційна гра - те, чого нам не вистачало в останніх матчах. Вдалося налаштувати хлопців на самовіддачу, на боротьбу. Знали, що прийдуть глядачі, що тут хороший стадіон, серйозна команда. І хотілося на цьому тлі зіграти заключний матч чемпіонату. Могли виграти, могли програти, але хлопці терпіли до кінця. Пропустили зі стандарту, могли ще пропустити, але добре зіграли в другому таймі і могли забити. Терпіли до кінця. Матч був хороший, напружений, і я вдячний хлопцям за те, що серйозно поставилися до моїх слів.

- Чи є майбутнє у команди?

- Є. Я зустрічався з президентом, розмовляли з цього приводу. Є бажання ставити завдання вище, ніж сьогодні, але для цього потрібно вирішити ряд організаційних питань: з полями і так далі. Ці моменти впливають на результат. У нас є труднощі, але ми поговорили, і будемо вирішувати питання. Ми два роки поспіль виконали завдання - затрималися в Прем'єр-лізі. Але хочеться більшого, і ми будемо рухатися в цьому напрямку. Президент сказав, що постарається створити для команди все умови, що ми могли прогресувати.

- Яке вам грати поза рідним містом?

- Звичайно, важко. Важко і мені як тренеру мотивувати хлопців. Коли є підтримка трибун, вболівальники допомагають психологічно, і в цьому плані у тренера є допомога, а у хлопців - мотивація. Після того, як ми вирішили турнірні завдання, останні дві-три гри були "порожні", було важко знайти слова, змусити хлопців віддаватися на полі. Але ми розуміємо, що тільки своєю грою ми можемо привернути до себе нових уболівальників, залучити їх на свою сторону. І ще справа в тому, що ми ведемо переговори про те, щоб в наступному сезоні грати в Борисполі або іншому місті. Про це вболівальники нас просять, обіцяють підтримку.
Ми розглядаємо міста, прилеглі до Києва. Ми там вже осіли, зняли квартири, у багатьох діти пішли в школу, садочок. Організаційно не дуже просто постійно переїжджати.

- Чи розглядаєте зміну в назві команди назви міста?

- Ми поки про це не думаємо. Мріємо, що Донецьк повернеться в українське поле, і в цьому не буде потреби.

- Чекати можна довго...

- Так, але ми віримо в це. По крайній мірі, зараз про іншу назву ми не думаємо.

- Скільки зараз у вашій команді донецьких футболістів?

- Дуже небагато. Є горлівські хлопці. Президент і тренерський штаб з Донецька. А за складом у нас зараз, напевно, навіть більше київська команда, ніж донецька.

- Ви мрієте повернутися в Донецьк. А про єврокубки, за прикладом "Олександрії", що не мрієте?

- Звичайно ж, мріємо і є такі амбіції. Але команда, яка бере участь, повинна мати свої поля, інфраструктуру. Тільки 2-3 тижні ми стабільно тренуємося на зелених полях. А так, то синтетика, то зелене поле. Через ці переходи хлопці отримували багато травм. Команді потрібні поля і робота. Як тільки ми вирішимо свої питання, можна буде ставити завдання вище.