Весняні підсумки. Волинь. Загинути як джентльмени

"На Гуггенхеймі давно вже не було теплого светра і рятувального жилета, які вдягнув на нього стюард Етчес. Він і його камердинер вийшли на палубу в чудових вечірніх костюмах.

- Ми одягли найкраще, - пояснив він, - і готові загинути як джентльмени"...

Мілош Губачек, "Титанік"

"Волинь" – не єдина українська команда, яка цього сезону переживала складні організаційні проблеми. Але "Волинь" – та, кого найбільше шкода. Шкода, адже лучани, попри всі негаразди, виходили на поле і показували гідний футбол, до останнього подиху залишаючись самобутнім, колоритним футбольним колективом. По суті, це міг бути найкращий за здобутими очками і турнірною позицією сезон в літописі "Волині", а в реальності виявилося, що це була лебедина пісня луцького клубу з майже шістдесятирічною історією.

Можливо, на Волині з ініціативи місцевих футбольних чиновників з'явиться новий клуб, але до тієї команди, яка представляла Луцьк в елітні українського футболу п'ятнадцять сезонів, посідала шосте, восьме, дев'яте місця першості, ніякого відношення він не матиме. "Волинь" вмерла, а з нею вмерла й віра у краще десятків тисяч луцьких вболівальників.

Трансферна діяльність

"Волинь" не могла дозволити собі розкоші купувати взимку нових гравців. Та й сенсу в цьому не було, оскільки, як повідомляли джерела з ФФУ, на лучан поширювалася заборона заявляти нових футболістів. Відтак, "Волинь" залишилася не лише без придбань, але й без вільних агентів.

Натомість, без втрат луцька команда не обійшлася. Найперше, залишили колектив двоє легіонерів – ізраїльтянин Гал Шіш та румун Флорентін Матей. Перший повернувся на батьківщину, а другий підписав контракт з хорватською "Рієкою". Сергій Політило і Сандро Кобахідзе, які за "Волинь" виступали на правах оренди, повернулися до "Дніпра", у Шарпара завершився термін дії контракту, а з Бохашвілі та Насоновим лучани попрощалися достроково за обопільною згодою.

Втім, навіть й без цих футболістів "Волинь" залишалася однією з найкраще укомплектованих команд середнього класу чемпіонату України. Поруч з досвідченими Діденком, Кравченком, Богдановим, Польовим прогресували недосвідчені, але талановиті хлопці, дехто з яких встиг гучно заявити про себе. Серед таких – Сергій Логінов, Віктор Хомченко, Ярослав Деда.

Фізична готовність

Підготовку до другої частини сезону лучани проводили в Індії, надані умови якої всю команду на чолі з Віталієм Кварцяним задовольнили. Й дійсно, перший після відновлення сезону поєдинок лучани провели непогано, гідно протидіючи "Зорі".

Але далі почалися проблеми. Без шансів "Волинь" програла харківському "Металісту", не по грі здобула три очки в матчі проти "Сталі", розписала мирову з "Олімпіком" і лише на заключних секундах врятувалася від поразки в матчі з обезкровленим вилученням Артема Філімонова "Чорноморцем".

Втім, найгірше лучан очікувало попереду. Після нічиєї з "моряками" "Волинь" нищівно поступилася "Зорі" в матчі-відповіді чвертьфіналу Кубка України, а потім без бою віддала "Динамо" три очки в чемпіонаті. В наступних чотирьох поєдинках "Волинь" програла лише раз (2:3 "Дніпру"), але ні разу й не виграла, довівши свою серію без перемог до восьми матчів. І лише в заключному турі підопічні Віталія Кварцяного домоглися такої бажаної перемоги – 1:4 над "Говерлою".

Та навіть до того матчу можуть бути запитання. Перший тайм "Волинь" провела дуже добре, а в другому – віддала суперникові ініціативу. Судячи з коливань, які мали місце під час виступу "Волині", рівень фізичної готовності команди навряд повністю відповідав очікуванням вимогливого тренера.

Тактична гнучкість

Віталій Кварцяний діяв не за одним якимось шаблоном, а намагався варіювати тактичною схемою. Не завжди, щоправда, експерименти тренера були вдалими. "Волинь" провалилася в матчі проти "Металіста", в якому роль правого захисника відігравав Роман Никитюк, Шаповал діяв у півзахисті, а Мемешев з глибини мав би допомагати нападникові Діденку.

В матчі проти "Сталі" Кварцяний довірив місце в основі Ярославові Деді, використовуючи того в якості вінгера. Натомість, нападникові Діденку з глибини допомагав Віктор Хомченко.

Взагалі, Кварцяний не боявся тасувати склад і використовувати футболістів на незвичних позиціях. Богданов, до прикладу, грав правого захисника, а потім – центрального півзахисника. Така ж сама історія й з Олегом Герасим'юком.

При цьому, голи, які "Волинь" забивала в матчах другої частини сезону, не можна вважати наслідком тактичного різноманіття. Найчастіше лучани досягали мети або завдяки стандартам, або завдяки індивідуальній майстерності. Так, тричі "Говерлі", двічі "Дніпру", по один раз - "Чорноморцю" та "Олімпіку" "Волинь" забила або безпосередньо зі стандарту, або з атаки, що йшла другим темпом після стандартного положення. Два голи було забито після флангових навісів / прострілів ("Зорі" (в чемпіонаті) та "Говерлі"), один - дальнім ударом від Богданова (в кубковому матчі проти "Зорі"), ще один – випадковим маневром від Хомченка (у ворота "Сталі).

Оптимальний склад

Звичайно, розстановка по позиціях – умовна, оскільки Віталій Кварцяний у весняній частині сезону часто тасував склад і одних й тих самих гравців використовував на різних амплуа.

Є лише кілька футболістів, які були строго прив'язаними до свого амплуа. Так, Івіца Жуніч та Міха Горопевшек грали виключно в центрі захисту, Володимир Польовий – на лівому фланзі оборони, Сергій Кравченко – в центрі поля, а Анатолій Діденко – на вістрі атаки. Праворуч в захисті звичною була персона Олега Гуменюка, але час від часу туди зміщувався Андрій Богданов, який також встиг пограти на флангах півзахисту та в центрі поля. Артем Шабанов в другій частині сезону неодноразово з'являвся в опорній зоні, Редван Мемешев закривав один з флангів півзахисту, а Олег Герасим'юк опинявся то в ролі плеймейкера, то в ролі вінгера.

Не варто забувати й про Дмитра Козьбана, Віктора Хомченка, Віталія Неділька, Сергія Логінова, Владислава Шаповала. Всі вони хоч і не були залізними гравцями основи, але свої хвилини від тренера отримували.

Найкращий гравець

Сергій Кравченко дуже багато зробив для того, аби "Волинь" без збоїв провела весняну частину сезону. Кравченко став одним з організаторів індійського збору "Волині", а вже безпосередньо на турнірній дистанції вгамував пристрасті в матчі проти "Зорі", не дозволивши Віталієві Кварцяному забрати підопічних з поля.

Та й безпосередньо в грі "Волині" роль Кравченка переоцінити важко. Сергій як капітан від дзвінка до дзвінка відбігав майже всі поєдинки весняної частини (крім одного), міцно цементуючи центр поля луцької команди. Крім того, Кравченко гідно тримав удар перед пресою та вболівальниками не лише за себе, а й за своїх партнерів.

Розчарування

Якщо до двадцяти очок, які числяться в "Волині" в загальній таблиці чемпіонату України, доплюсувати вісімнадцять балів, відібраних у кабінетах, то фінішна позиція лучан відповідала б 6-7 місцю. Тобто, команда суто за грою, за результатами мала реальні шанси на єврокубкову зону.

Але свою справу зробили фінансові проблеми, які поглинули "Волинь" з головою. Й вісімнадцять втрачених очок – це не найгірше, що трапилося з командою. Найгірше, - те, що "Волинь" навіть не спробувала вибороти для себе атестаційний диплом для участі в наступному розіграші чемпіонату України. "Хвороба" вбила лучан миттєво, не давши часу навіть прийняти запобіжних мір.

Кращий матч

Ліга Парі-Матч. 26-й тур. 14.05.2016. "Говерла" – "Волинь" 1:4

Суперник давав грати, але важливо було знайти в собі мотивацію працювати на повних обертах. "Волинь" добре впоралася з завданням, особливо в першому таймі. Лучани "відвантажили" "Говерлі" чотири м'ячі, а могли – й більше.

Після перерви "Волинь" послабила свої лещата, але "Говерлі" це дозволило відіграти лише один гол. В цілому, враження від поєдинку залишилося хороше: в матчі, який нічого не вирішував, який відбувався на чужому стадіоні і за поганих погодних умов, лучани показали самодостатній футбол.

Післямова. Віталій Кварцяний, коли після матчу з "Говерлою" його запитали про майбутнє "Волині", різким тоном відповів, що все вже вирішено – клуб припиняє свою життєдіяльність. Спеціаліст зауважив, що федерацією футболу Волині будуть зроблені кроки відносно створення нового клубу, який би представляв Волинський край на професійному рівні. Але ніяких гарантій щодо успішного втілення ідеї в життя Віталій Володимирович як функціонер дати не зміг.

Коли ж луцькі вболівальники залишали межі ужгородського стадіону "Авангард", один з молодиків кинув фразу, що навіть якщо ФК "Луцьк" буде створено, вболівальникам "Волині" він буде непотрібним. Люди асоціюють себе лише з тією командою, яка минулої суботи відіграла свій останній матч. Очевидно, це як перша любов: кохати щиро, безкорисно, самовіддано і божевільно можна лише раз…

Фото - UA-Футбол, ФК "Волинь"