Хороший хлопець Фонсека, або Завіти Мірчі Луческу

Закінчуючи кар'єру гравця, центральний оборонець Паулу Фонсека уже знав, що стане тренером. Не знав, яким, – успішним чи не дуже, - але те, що пов'яже своє життя з тренерською діяльністю, знав напевне. Закінчив відповідні курси. Відразу ж надійшла пропозиція очолити скромний "Піньялвоненсе". Фонсека без роздумів прийняв запрошення, розцінюючи його як шанс закріпитися на тренерській стежині.

На посаду головного тренера команди третього дивізіону Фонсека прийшов голодним до перемог і сповненим ентузіазму. Але у відповідь на запрошення керівництву відразу ж була висунута контрпропозиція: разом з ним, - з Фонсекою, - до роботи мають заступити й інші тренери, - помічники головного спеціаліста. На це Паулу від керівництва клубу отримав несхвальну відповідь, мовляв, "Піньялвоненсе" не в змозі з фінансової точки зору утримувати повноцінний тренерський штаб. Тоді Фонсека, - як завжди без зайвих роздумів, - знайшов оригінальне рішення проблеми: помічники все ж прийшли до команди і приступили до роботи, а зарплатню їм платив Фонсека зі своєї долі…

Мораль історії? Паулу Фонсека цілком відповідає образові хорошого хлопця. Репутація у Фонсеки блискуча: його вважають одним з найперспективніших португальських тренерів, його позиціонують як дуже сильного тактика, адепта атакуючого футболу, і вважають просто порядною та хорошою людиною.

Запрошення Фонсеки на місце Луческу відображає бажання керівництва донецького клубу продовжувати гнути ту ж лінію, яку гнув Мірча Луческу, зменшивши при цьому витрати на клуб. Плюсів у кандидатури нового Містера дійсно багато: європейський менталітет, тактична грамотність, бажання вдосконалюватись тощо. Все це чітко відповідає заяві "ми хочемо побудувати абсолютно домінуючу команду"… Але є одне "але".

Мірча Луческу повністю перейнявся українськими реаліями і вів боротьбу не лише на футбольному полі, але й за його межами. До деталей продумана словесна війна з суперниками, арбітрами, організаторами, і навіть вболівальниками завжди мала для гравців "Шахтаря" ефект психологічної накачки. Мірча Луческу вміло розігрівав полум'я пристрастей там, де існувала загроза прісного футболу. Темпераментним бразильцям напруга, нехай і штучно створена, додавала іскорки. Мірча Луческу, відтак, керував не лише безпосередньо грою команди, а й настроєм гравців, а іноді навіть – і суперників, через що ширина його влади в донецькій команді не мала меж. Паулу Фонсека так не зможе.

Паулу Фонсека не буде вести війну з федерацією та організаторами турніру; Паулу Фонсека не буде скаржитися на арбітраж; Паулу Фонсека не відмовлятиметься тиснути руку візаві після поразки; Паулу Фонсека не буде нагадувати футболістам про неможливість виступати на "Донбас Арені". Паулу Фонсека, будучи хорошим хлопцем і розуміючи, що він свідомо прийшов на те, що є, покладатиметься лише на суто футбольні елементи. Але чи не здаватиметься це нудним і прісним для гравців "Шахтаря", котрі звикли завжди і всюди перемагати, мати рацію і бути жертвами? Чи уживеться Паулу Фонсека з характером хорошого хлопця в хворобливих умовах українського футболу? Чи не змусять кабінетно-кулуарні війни Фонсеку шкодувати про свій вибір? Ось ключові запитання цього призначення.

Гарну репутацію Паулу Фонсека заробив з маленькими клубами. "Пасуш де Феррейру" і "Брагу" (вона в Португалії якщо й не маленька, то точно й не велика – за спинами "Порту", "Бенфіки" та "Спортінга") спеціаліст вивів з тіні, створивши на місці своєї роботи міцний моноліт. У великій же команді, де від Фонсеки вимагали не лише управління тренерським процесом, але й відповідності статусу великого клубу ("Порту"), - Паулу провалився. "Шахтар" для України – теж великий клуб; від того, як розуміє це Фонсека і чи готовий він пожертвувати репутацією хорошого хлопця, й залежить його доля як головного тренера "гірників".

Фото - ФК "Шахтар"