Весняні підсумки. Зоря. Післясмак чорної бухгалтерії

Вочевидь йому зараз не до того. Звичайно, відчувати себе власником футбольного клубу приємно і престижно, однак настали часи подумати над тим, щоб вберегти набуті у славну епоху статки бодай частково. Нічого не поробиш, нині Євген Геллер – не просто народний депутат і власник одного з найсильніших у країні клубів, але й фіґурант скандалу з "чорною бухгалтерією Партії реґіонів". Лише з оприлюднених днями паперів видно, що Євген Борисович отримав з таємної партійної каси тільки продовж половини 2012 року 3,53 мільйона доларів. Нині панові Геллерові натякнули, що за ці гроші можна й відповісти.

Ні, не дарма Юрій Вернидуб після матчу з "Волинню" не стримався і натякнув: "Було бажання подякувати керівництву клубу. Не можу зрозуміти, чому так відбувається". Власне, тренер не робив таємниці з того, що перед футболістами і тренерами існує заборгованість ні восени, ні в минулому сезоні. Просто вічно так тривати не могло. Колись терпець футболістам мав урватися. Чи воля грати й доводити свою профпридатність з відчуттям, що нічого не змінюється, почала танути.

У футболі дрібниць не буває. Той азарт, з яким луганці грали впродовж попередніх двох років, трохи вщух і це відбилося на результаті. При цьому не можна сказати, що за якістю гра "Зорі" стала слабшою. Якраз навпаки. Достатньо згадати ключовий у весняній частині чемпіонату матч проти "Дніпра". Впродовж перших 15-ти хвилин "чорно-білі" створили чотири ідеальних гольових моменти, а наприкінці тайму, коли рахунок ще не був відкритим, мали ще дві гарних нагоди відзначитися. Та не щастило. Десь навіть катастрофічно. У 15-ти весняних матчах луганці не реалізували п’ять пенальті. Били Пилип Будківський, Желько Любеновіч, Пауліньо, Микита Каменюка, Джаба Ліпартія, а підсумок залишався однаковим.

Звичайно, не можна також постійно безболісно компенсовувати втрати провідних виконавців. У купі з певними прорахунками в підготовчий період ці складові призвели до втрати бронзових нагород. Однак так чи інакше для "Зорі" цей сезон став історичним. Команда вперше в історії вийшла до фіналу національного Кубка і, нехай і за збігом обставин, посівши четверте місце, здобула право напряму потрапити до групового турніру Ліги Європи. Тому попри труднощі клубу процес еволюції команди наразі триває. Показником якості роботи Вернидуба і його тренерського штабу є також включення Михайлом Фоменком до списку 23-х учасників чемпіонату Європи Микити Шевченка, Олександра Караваєва і Пилипа Будківського.

Трансферна діяльність

Взимку команду покинули системотворчий виконавиць середньої ланки Руслан Малиновський, котрий перейшов у бельгійський "Ґенк" і стоппер Андрій Пилявський, який потягся за довгим рублем у російську Казань. Особливо болісною була втрата останнього, адже до Пилявського "Зорю" за нетривалий час залишили й два інших сильних центральних оборонці – Тоні Шуніч та Віталій Вернидуб.

Запрошений на місце Андрія бразилець Рафаель Форстер наразі надійністю не відзначається. І велика кількість індивідуальних помилок, які призводили до голів у ворота "Зорі" - цьому яскраве свідчення. Епізодами бразильський бек, звісно, демонстрував, що потенціал у нього є. Він навіть запам’ятався дивовижною діагональною передачею метрів на 40, після якої Караваєв забив у ворота "Чорноморця" один з голів. Однак негативу все ж було набагато більше.

Натомість інший бразильський новачок Пауліньо грав рідко. В основі він з’явився лише два рази й запам’ятався елегантним результативним пасом на Караваєва в матчі Кубка. У зустрічі ж з лучанами в чемпіонаті бразилець підсилив гру команди виходом на заміну і своїм голом приніс "Зорі" нічию. Втім, як і у випадку зі співвітчизником Форстером, процес адаптації до українського футболу в бразильця явно затягнувся.

Не проявили свого справжнього потенціалу й двоє українських новачків команди. Стоппер Євген Ткачук з "Ворскли" зіграв навесні лише раз. Артем Сухоцький, який був лідером "Олександрії", грав частіше. Тренер пробував Артема на обох флангах оборони й на позиції вінґера, однак так яскраво як в окремих матчах за колишню команду, цей талановитий гравець не проявив себе жодного разу.

Фізична готовність

"Нам не вистачає свіжості. Не знаю, чому так відбувається. Тренер напередодні навіть відмінив одне з тренувань, але це не допомогло", - ці слова півоборонець Любеновіч сказав після згадуваного вище кілька разів поєдинку чемпіонату проти "Волині". Відбувся він 24 квітня. Власне, то був період тривалого спаду в грі луганців, підсумком якого стали одна поразка в Олександрії, нічия з "Волинню" й два програші (у Кубку і чемпіонаті) в протистояннях з "Дніпром".

Взимку тренери мали перед собою календар і вочевидь розуміли, що саме в цьому відрізку команді доведеться зіграти найважливіші поєдинки. Якщо була спроба вивести на цей час підопічних на пік форми, то вона провалилася, якщо ні – тренерський штаб стратегічно прорахувався. Крім того, треба зважити, що "Зорі" бракувало довжини лави запасних. При грі на два фронти цей фактор має важливе значення.

Тактична гнучкість

З таким різноплановим виконавцем як Артем Гордієнко в обоймі Юрій Вернидуб мав змогу комбінувати тактичну схему між 1 – 4 – 1 – 4 – 1 і 1 – 4 – 2 – 3 – 1. Артем однаково ефективний як в оборонній, так і в творчій роботі. Він встигав відпрацьовувати як на передостанньому рубежі оборони, так і стрімко вривався з глибини, вносячи сум’яття в захисні редути суперників. Стрімкість обох вінґерів дозволяла наступати всією шириною ігрового прямокутника. Мабуть, саме завдяки розмашистості луганської атаки вже екс-тренер "Шахтаря" Мірча Луческу назвав гру "Зорі" найефектнішою після своєї команди.

Результативні помилки гравців "Зорі": Сіваков – 6, Рафаель Форстер – 5, Є. Опанасенко – 4, М. Шевченко – 4, І. Левченко – 3, Каменюка – 3, Ярмаш – 2, Ж. Любеновіч – 2, Чечер – 2, Артем Гордієнко – 1, Ліпартія – 1, Гречишкін – 1, І. Чайковський – 1

Найперше у порівнянні з першою частиною сезону кидається у вічі те, що знизив ефективність лівий фланг луганської атаки. Якщо в 23-х матчах осені "Зоря" організувала через лівий фланг 11 результативних комбінацій, то навесні – лише чотири. Щоправда, не треба забувати, що травмувавшись у грі чемпіонату з "Дніпром", чотири наступних поєдинки пропустив лівий вінґер Іван Петряк. Натомість справа луганці організували сім голів. Крім того, окремі голи "Зоря" організувала в ті миті, коли Караваєв зміщувався в центр.

Також треба відзначити традиційно оригінальні підходи Вернидуба при розіграшах кутових. Якщо раніше родзинкою були скидки з району ближньої стійки від Караваєва, то у весняному відрізку два м’ячі після корнерів луганці провели після передач і дальніх ударів з дальньої відстані. Хоча загалом зі "стандартів" луганці зараз забивають значно менше. Для порівняння: з 40-ка голів, котрі луганці забили в чемпіонаті-2014/2015, 21 відбувся після розіграшів стандартних положень (10 – після штрафних, 8 – після кутових, 3 – з пенальті). У 38-ми матчах всіх турнірів у 2015/2016-му "стандартних" м’ячів було 17.

В оборонній ланці навесні п’ять результативних помилок допустив новачок команди Рафаель Форстер, три – воротар Микита Шевченко. Якщо до цього додати, ще два м’ячі суперники забили після похибок іншого стоппера Михайла Сівакова, то отримаємо, що центральна вісь в оборонних побудовах "Зорі" була найвразливішою.

Оптимальний склад

Воротарську позицію не Микиті Шевченку, а Олексієві Юрій Вернидуб навесні довіряв лише двічі – в кубковому матчі проти "Волині" й зустрічі чемпіонату з "Дніпром". Ключовий з точки зору боротьби за бронзу поєдинок основний голкіпер пропустив, оскільки за кілька днів до того дружина подарувала Микиті першу дитину. Зрештою, вини Олексія в пропущених від дніпрян голах не було. В центрі оборони основною вважалася пара Сіваков – Форстер. Перестрахуватися тренер намагався у зустрічі проти "Динамо", однак вихід замість бразильця В’ячеслава Чечера втримати ворота недоторканими не допоміг. На краях оборони на майже безальтернативній основі грали Євген Опанасенко (справа) та капітан Микита Каменюка (зліва).

В опорній зоні в другій частині приблизно порівну з Ігорем Чайковським грав 20-річний В’ячеслав Танковський. І грав, треба сказати, не гірше за свого досвідченішого конкурента. Щоправда, треба згадати, що восени на цій позиції грав Дмитро Гречишкін, котрий майже всю весну пропустив через травму. Трохи вище, на позиціях атакувальних центральних хавів поряд із Артемом Гордієнком теж змінювалися Андрій Тотовицький, Желько Любеновіч і Джаба Ліпартія. Справа в півобороні усі матчі без винятку відіграв Караваєв. А ось зліва після отриманої Петряком у Дніпрі травми виходили Каменюка, Тотовицький і Любеновіч, однак замінити Івана повноцінно їм не вдавалося. Попереду ж Будківський пропустив лише матч заключного туру проти "Шахтаря". Щоправда, замінив Пилипа Тотовицький блискуче, відзначившись у воротах віце-чемпіонів хет-триком.

Найкращий гравець сезону – Микита Каменюка

Мабуть, є смисл розмежувати й окремо виділити найкращого гравця весняної частини, а окремо – сезону загалом. Бо залишити гру Андрія Тотовицького впродовж останніх місяців без прискіпливої уваги було б неправильно. Восени Андрій майже не грав через травму, зате відновивши впродовж зимових зборів форму, навесні став справжнім двигуном команди. У зустрічі з "Чорноморцем" Тотовицький віддав результативний пас і забив прямим ударом з кутового, в поєдинку з "Карпатами" знову відзначився "асистом" і заробив пенальті, "Дніпру" забив зі штрафного за лічені секунди до завершення основного часу і вивів "Зорю" в перший у її історії фінал Кубка України. Вінцем стало три голи у ворота "Шахтаря". Трохи дивно, що після такого видатного матчу Вернидуб не наважився виставити Андрія зі стартових хвилин у поєдинку з "гірниками" в кубковому фіналі.

Проте загалом душею й серцем "Зорі", її уособленням залишився Микита Каменюка. Микита – стабільний, надійний, впевнений у собі. Показово, що через фланг капітана суперники за весь сезон організували лише чотири результативних атаки. Звісно, залишався Микита гідною підпорою Петряка і в атаці. Саме в парі з Петряком, вийшовши на заміну в другому таймі товариської зустрічі з кіпріотами в Одесі, Каменюка дебютував у складі національної збірної. Шкода лишень, що місця в заявці на Євро-2016 лідерові луганців не знайшлося.

Розчарування сезону – Дмитро Хомченовський

Гравець, який ще торік регулярно викликався до табору національної збірної, після вильоту "Зорі" з Ліги Європи вирішив перейти в скромний клуб іспанської Сеґунди "Понферрадіна". За нього Дмитро зіграв у 17-ти матчах з 41-го й при цьому в основі виходив тільки сім разів, а всі 90 хвилин відіграв лише в зустрічі з "Алькорконом". Виглядає, що від цього трансферу не виграли ні клуб "Зоря", ні сам футболіст.

Найкращий матч сезону

1/2 фіналу Кубка України. "Зоря" - "Дніпро" - 2:0

З точки зору якості гри ще яскравішим у поточному сезоні був поєдинок проти дніпрян у чемпіонаті восени минулого року. Ту зустріч "Зоря" на виїзді виграла 3:0, продовживши переможну серію в протистояннях з "синьо-біло-блакитними" до п’яти матчів.

На момент гри-відповіді в Кубку підопічні Мирона Маркевича зняли "прокляття "Зорі" подвійно, спершу перемігши луганців у чемпіонаті, а потім – і в першому раунді кубкового протистояння. Власне, після тих 0:1 у Дніпрі команда Вернидуба в Запоріжжі мусила відігруватися і висувати аргументи найперше в атаці.

"Зоря" тоді вразила суперників потужним початком зустрічі й увінчала стартовий відрізок голом Ліпартії. Джаба підхопив м’яч після зрізки Олександра Сватка, котрий у межах карної зони невдало перехопив простріл Караваєва справа. Загалом впродовж усієї зустрічі луганці були агресивнішими, дисциплінованішими, рішучішими в єдиноборствах. Вони переважали суперника за грою незалежно від того, відбувся б гол Тотовицького зі штрафного на заключних секундах п’ятої компенсованої арбітром Анатолієм Абдулою хвилини чи ні. Удар метрів з 25-ти Андрієві вдався воїстину шедевральний. Воротар Ян Лаштувка не мав найменших шансів витягнути підкручений під хрестовину м’яч.

Шкода тільки, що в фіналі "Зоря", навіть отримавши змогу виставити всіх орендованих у "Шахтаря" футболістів, була не схожою на себе…

Завдання на літо і перспективи

Перша в історії клубу участь у груповому турнірі Ліги Європи начебто зобов’язує. Контракт з клубом Юрій Вернидуб продовжив, але чіткого розуміння, в якому стані команда підійде до наступного сезону, немає. Власник клубу зараз має власний головний біль і про "Зорю" якщо й думає, то опосередковано. Іван Петряк наступний сезон розпочне в "Шахтарі". Туди ж з ініціативи нового наставника донеччан Пауло Фонсеки цілком можуть повернутися збірники Микита Шевченко, Олександр Караваєв та Пилип Будківський. Цілком імовірно, що повернеться в команду Вернидуб-молодший. Але для вдалого виступу на кілька фронтів неообхідне суттєве підсилення. Чи дочекаємося його, враховуючи поточні реалії?

Думка легенди клубу

В’ячеслав Семенов, нападник "Зорі" (1969-1972, 1976-1977)

- Загалом сезон для луганців оцінив би задовільно. Команда вперше вийшла до фіналу Кубка України, а головне – демонструвала високу якість гри. Перемоги "Зорі" не були випадковими. Навпаки – в окремих з тих матчів, де "Зоря" губила очки, команда заслуговувала перемагати. Хоча не сперечаюся, що на фініші сезону луганці трохи здали. Гадаю, Вернидубові для гри на два фронти забракло глибини складу. Знадобився б травмований Гречишкін, у дуже важливий момент зламався Петряк. Крім того, відчуваю, що вплинули на результат ті моменти, про які ми, спостерігаючи за командою зі сторони, не знаємо чи лише здогадуємося. Зрештою, мабуть, об’єктивно до третього місця луганці ще трохи недопрацювали.

Безперечно, болісними були втрати Малиновського і Пилявського. Обидва – гравці національної збірної, в команді осіннього зразка вони були ключовими. Натомість Пауліньо і Рафаель, якими Вернидуб намагався замінитти Руслана і Андрія футболісти, мабуть, хороші, проте рівноцінною заміною тим, на чиє місце вони прийшли, не виглядали. Та й взагалі практика показує, що місцеві футболісти викладаються у внутрішньому чемпіонаті ліпше, ніж леґіонери. Вважаю, що іноземців треба запрошувати лише в тому разі, якщо вони сильніші за українських футболістів на голову. Рафаель і Пауліньо такими, м’яко кажучи, не є.

Дуже сподобався мені навесні Тотовицький. Андрій, безперечно, одне з найяскравіших відкриттів минулого сезону. Проте нехай не розслабляється і працює. У хлопця є потенціал, щоб пробитися до національної збірної, однак важливо, щоб він не піймав "зірочку". Бо після голу "Дніпру" і хет-трика у ворота "Шахтаря" голова закрутитися може.

Навіть якщо не буде суттєвого підсилення, з нинішнім складом "Зоря" за умови сприятливого жеребу може виходити в Лізі Європи з групи. Для мене найліпшою хараткристикою якості роботи Вернидуба є запрошення Михайлом Фоменком великої кількості гравців луганського клубу до збірної. Знаю Михайла Івановича як людину надзвичайно прискіпливу. Перед тим як когось із футболістів запрошувати, він ретельно зважить кожну деталь. Тому включення до заявки Шевченка, Будківського та Караваєва – неабиякий показник.