Гонсалес: Якщо хтось із партнерів звернеться за порадою, відмовляти не буду

Півзахисник "Динамо" Деріл Гонсалес розповів про різницю між нинішнім і минулим сезонами.

- У порівнянні з минулим роком, в тренерському штабі команди змінився асистент головного тренера: замість Рауля Ріанчо прийшов Вісенте Гомес. Які головні відмінності в роботі цих двох фахівців?

- Загалом, ніяких відмінностей немає, оскільки протягом тривалого часу всі команди "Динамо", від основної до молодіжних, з якими працював Вісенте, сповідують однаковий стиль футболу. Єдине, що відрізняє їх, - у Рауля більш жорсткий характер, він набагато емоційніше Вісенте.

- Пішовши з «Динамо», Рауль залишився в Україні. Тепер він допомагає Андрію Шевченку в національній збірній. Чи зустрічаєтеся з ним?

- Ні, зустрічей у нас поки не було. Єдиний раз трапилося поспілкуватися, після того як він пішов з «Динамо», - перед одним з контрольних матчів з молодіжним складом. Бракує часу, перш за все, у нього, адже він багато працює в збірній України.

- У порівнянні з минулим сезоном, відчуваєте зараз додаткову відповідальність?

- Особливої ​​тиску не відчуваю, навпаки - є впевненість в своїх силах. Що стосується відповідальності, то, думаю, всі ми відчуваємо її, адже граємо в такому великому клубі, як «Динамо», де у всіх турнірах, в яких команда бере участь, ставляться виключно найвищі завдання.

- Матчі з «Бенфікою» на груповому етапі Ліги чемпіонів стали для вас особливими, адже свого часу вам не вдалося закріпитися в цьому клубі...

- Так, дійсно, кілька років тому мені було надано шанс проявити себе в Лісабоні і зіграти в основному складі «Бенфіки». І тепер, звичайно, я хотів довести своєю грою, що чогось вартий, але при цьому образи на португальців у мене немає, адже я цілком задоволений тим, як складається моя кар'єра після від'їзду з Лісабона.

- На ваш погляд, у чому «Бенфіка» перевершила «Динамо» за підсумками двох матчів?

- Не думаю, що вони в чомусь перевершили нас. «Бенфіка» в обох матчах здобула перемоги через наші помилки. У поєдинку в Лісабоні, якби вдалося забити пенальті у другому таймі, психологічна перевага вже було б на нашій стороні, і ми цілком могли домогтися позитивного для себе результату.

- У нинішньому сезоні тренерський штаб активно залучає молодь - стабільно виступає Циганков, більше ігрового часу отримують Бесєдін, Очігава, Оріховський. Чи вважаєте, це виправдано?

- Я думаю, цілком. Ці молоді гравці вже досягли певного рівня, тому, природно, наставник звернув на них увагу і не боїться підпускати до основного складу і давати шанс проявити себе не тільки на тренуваннях, а й в офіційних матчах високого рівня, в тому числі в Лізі чемпіонів.

- Втім, вас також не можна назвати ветераном, адже вам всього 22 роки. Можете на правах більш досвідченого партнера дати раду тому ж Циганкову, який грає, як і ви, на фланзі півзахисту?

- Якщо хтось із партнерів звернеться за порадою, я відмовляти не буду. Але насправді я не відчуваю себе більш досвідченим, ніж вони. Мені здається, поради можуть давати старші футболісти, які мають за плечима великий досвід виступів на найвищому рівні в чемпіонаті, єврокубках і національної збірної.

- Влітку ви разом зі збірною Парагваю брали участь в Кубку Америки, де не змогли подолати груповий турнір. Як сприйняли підсумки виступів збірної в вашій країні?

- Звичайно, був тотальний відчай через те, що не досягли очікуваного результату. Найприкріше, що ми ні в одному з трьох матчів ні в чому не поступалися своїм суперникам, але, здобувши лише одну нічию, в двох програли з мінімальним рахунком. Якусь одну причину невдачі виділити досить важко. Бувають такі турніри, де не складається гра з перших же хвилин дебютного матчу. Цього року Кубок Америки став одним з таких турнірів для нас.

- Після провалу в США був звільнений з поста головного тренера збірної Рамон Діас. Як вважаєте, причина невдалого виступу тільки в ньому?

- Звинувачувати одного тренера не можна, адже винна вся команда, і в першу чергу - футболісти, яким не вдалося втілити на полі його установки. Але так у футболі прийнято, що відповідальність за результат несе головний тренер.

- За підсумками 2015 року вас визнали найкращим гравцем Парагваю. Як ви це сприйняли?

- Думаю, що це результат виконаної мною роботи протягом календарного року - причому як на клубному рівні, так і в національній збірній. У 2015-му я пережив багато приємних моментів, і приз кращому гравцеві став, можна сказати, вишенькою на торті. Що стосується нинішнього року, то очікувати чогось подібного вже не доводиться: незважаючи на те, що в 2016-му я став з «Динамо» чемпіоном України, успішно виступив в торішній Лізі чемпіонів, а в складі збірної забив переможний м'яч у Аргентині на виїзді в кваліфікації до Кубку Світу, є гравці, більш гідні цієї індивідуальної нагороди.

- У березні ваша сім'я поповнилася: народилася вже друга донька. Чи не зарано для 22 років бути батьком двох дітей? Або це тільки початок, і ви хочете стати багатодітною сім'єю?

- Насправді я дуже щасливий, що маю вже двох дітей. Мабуть, для повного щастя не вистачає ще сина (посміхається). Загадувати на майбутнє - марно, однак на даний момент ставати багатодітним батьком не планую. Але повторюся: скільки Бог дасть, стільки дітей і будемо мати.