Дніпро - Сталь 0:0. Післяматчева прес-конференція Леоніда Кучука

Головний тренер "Сталі" Леонід Кучук відповів на питання журналістів після закінчення матчу з "Дніпром" (0:0).

- Ви дуже спокійно відреагували на момент, коли ваш футболіст вийшов один на один, і воротар Дніпра забрав м'яч в його ногах. Не бачили шансів у нападника забити або поберегли свої нерви?

- Було видно, що він відпустив м'яч. Якби він не відпускав м'яч і працював в кроці, були б шанси. А так, щоб вирвати цей м'яч, потрібно було щось неймовірне. Тому там було все ясно.

- Перед матчем Дмитро Михайленко говорив, що чекає зустрічі з титулованим і іменитим опонентом. Наскільки вам вдалася ця зустріч?

- Скажу так. Я задоволений тим, що ми не програли. По грі ж своєї команди у мене є багато питань, і я буду задавати їх і команді, і самому собі. А то, що сказав Дмитро Михайленко... Я не вважаю себе таким вже іменитим. Потрібно завжди опускатися на землю. Я - простий смертний, як усі.

Сам матч був для мене дуже цікавим. «Дніпро», чесно кажучи, мав перевагу в контролі м'яча. Ми дуже багато помилялися в перехідній фазі: вигравали м'яч і примудрялися втрачати. Я нарахував за гру 10-12 втрат м'яча на початку атаки - це дуже багато. 1-2 - це вже багато, в 12 взагалі не входить ні в які рамки. Тому результатом я задоволений, а змістом гри - ні.

- Таку кількість помилок ви пов'язуєте з тим, що футболісти не виконали установку на гру, або це «Дніпро» змусив помилятися?

- У мене немає такого поняття, що футболісти виконали або не виконали. Це означає я не виконав, не зміг достукатися. Потрібно взяти і опуститися на землю. Хоча було прекрасно доведено, як грає «Дніпро». Він грав так, як робив це останні три тури. Тільки в Олександрії вони трохи по-іншому діяли. Повторюся, після виграшу м'яча ми в перехідній фазі втрачали багато м'ячів. Хоча були і дуже гострі виходи. Атака могла б бути ще гостріше, але не виходило: то проб'ють в небо, то віддадуть. Все навпаки. Як буває, коли людина плутає право і ліво, гублячись на поле.

- Євген Шахов, який грав у вас в «Арсеналі», говорить, що не зустрічав такого тренера, який настільки добре б пояснював. Що не вийшло у вас сьогодні, щоб обіграти цих пацанів?

- А це вже не пацани! Ви помиляєтеся. Це хороша команда, і тренер дуже добре працює. За рік люди подорослішали, порозумнішали, додали фізично. Так що це дуже хороша, перспективна команда. А про мене... Не завжди виходить донести, не завжди чують.

- Багато гравців говорять, що не чують підказки тренера під час гри. Ви ж весь час даєте вказівки футболістам. Вони реагують на ваші зауваження?

- Є структура і точність позицій. Якось один мій футболіст сказав: «Навіть коли втомився і не можеш бігти, ти знаєш позицію, куди повинен повернутися. Ти це робиш - і м'яч туди обов'язково дійдеш». Іноді гравці чують, іноді ні. Точність позицій передбачає, що туди обов'язково дійде м'яч. Крім того, я завжди говорю, що гравці і тренери - це єдине ціле. І якщо команда погано грає, не може такого бути, що тренер погано працює. Значить, він не довів або дав занадто багато інформації.

- Ви сказали, що футболісти «Дніпра» подорослішали. Хтось із них готовий до переходу на більш високий рівень?

- Щоб перейти на новий рівень, недостатньо одного футболіста. Один гравець високого рівня нічого не вирішить. Може вирішити тільки командна гра, коли футболісти витягують один одного. Не буває, щоб 11 були ніякими, а 12-й - зіркою. Тільки команда додає в рівні - і з'являються гравці високого рівня. І вони не з'являються раптом - за місяць, два чи півроку. Вони з'являються, коли приходить впевненість в силах, майстерності. Тоді зростає вся команда.

- Тобто на даний момент це заслуга Дмитра Станіславовича?

- Звичайно. Рік - це короткий проміжок часу для виховання команди. Перебудова - це стрес. Люди після стресу в лікарню потрапляють. Це називається шокова терапія. Після неї хтось піднімається, хтось - ні. Ця команда піднімається. Вона дуже гарна.